Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Свобода Слова пришвидшує віднайдення істини, але істина існує і без неї

Гетьман | 22.10.2007 20:22

4
Рейтинг
4


Голосів "за"
10

Голосів "проти"
6

Вільний Інформаційний простір зі Свободою Слова, часто так називають один із здобутків демократії. Хоча наскільки він вільний, внаслідок беззмістовності і брехливості, можна судити з постійних дискусій, де правда змагається з брехнею, а демократи ратують за вічність права брехні сказати своє "слово". Любов до правди заміняється любов'ю до процесу...

Нескінченість дискусій, в яких вже давно зрозуміло де правда, а де кривда, де добро, а де зло, не може не насторожувати. Об'явивши свободу слова за найголовніший інструмент знаходження правди, як шляху до демократичного майбутнього, сама істина відсунулась на другий план. Наче її не існує без демократії і свободи слова.

Свобода Слова, без сумніву, -це добре. Добре, бо робить життя цікавішим, людям надає відчуття вільності, і загалом сприяє поширенню ознайомлення з існуючими позиціями щодо будь-чого багатьох людей. Та чи варто заміняти дискусіями істинну, постійно ставлячи під сумнів уже доведену річ, причому без будь-яких правил і доказів, а лиш оголошуючи відсутність доказів позицією? Адже в такому разі істинна ховається, а потім закопується під тонами нашарувань, які тільки видаються за аргументацію, а насправді такими не є.


Істинна є вічною і непорушною, якщо не доведено протилежного або уточнено її. Вона існує з нами і без нас, з людьми і без людей, з цим світом і без нього-це реальність описана законами, за якими все відбувається. Але наше незнання, невміння, небачення разом хаосом у світі змагає закрити, заховати, применшити значення порядку, перевернути межі дії законів. А що ж людина, її розум? Хто перемагає, програвши навіть в певний момент, кого пам'ятають за добро люди чи, знаючи або не знаючи, чиїми користуються наслідками праці? Тих, хто стояв на стороні порядку, а не хаосу. Так і істинна є сторона упорядкування, кращого розуміння оточуючого світу-це шлях переможців справжніх, абсолютних. Та щоб визнати цю перемогу над хаосом нерозуміння, необхідний певний час. Час, який має пройти від сприйняття доказів потрібними людьми, до визнання більшістю. Цей проміжок ще називається історична справедливість, коли пройдений історичний шлях показує вірність істини усім.

Справді, знайти правду не легко, але завжди є можливо. Це один з виявів різниці між людиною та твариною, коли останні діятимуть за звичкою, будучи передбаченими в своїх намірах, а перші за прогнозом, який базується на аналізі минулого і можливостях теперішнього, долучаючи досвід інших. Тому й впадаємо в залежність від істинності тієї чи іншої речі. Тому й зайве казати про важливість шляху віднайдення правди. Причому, останнє ще з древньої епохи отримало певну схему, яка загалом є схожою на доведення теорем в точній науці. Крім того, протягом віків весь час відбувається намагання звузити історичний проміжок, коли істинна стає доступною усім, хто готовий піти шляхом її пошуку, якнайскоріше. Але з кожним відкриттям універсального інструменту можливості переконати інших, виникають і нові бар'єри, не обійшовши які, переконуватись стають зовсім не в правді.

Одним з таких універсальних інструментів, який дозволяє значно прискорити відшукування істини, є Свобода Слова. Свобода слова є другою ланкою для зв'язки "свобода думки-слова-дії". Щодо "дії", здається, вже не має великого протиріччя чи обмежувати її чи ні, якщо вона не на добро. З "дією" одна проблема, як запобігати повторенню злочинного її вияву, найменше обмежуючи свободу людини, тобто адекватність. Значна частина поборників свободи слова, доки їх ця "свобода" "слова" особисто не ранить, схильні притягувати аналогічний підхід до "свободи слова" як до "свободи дії". Тобто поки "слово" не має негативної дії, то може вільно висловлюватись. Щоб ця система працювала, з їх сторони робиться все, щоб усунути таку річ як "відповідь-дію" на "слово", мінімізуючи можливості відповіді штучними обставинами.

Так обмежуються і розводяться по різним місцям хороші мітинги і нехороші. При чому останній поділ в таких розводчиків не признається навіть при відверто негативних позиціях "нехорошого мітингу", що хоче "з'їсти" "хороший". Варто додати, що в такій інтерпретації "говори що хочеш", і такому розумінні Свободи Слова є сторона хаосу, а не порядку. І цей інструмент для віднайдення істини з таким підходом стає більш зручним для її заміни брехнею. Де остання будучи й так привабливою для того, хто взяв її використовувати на свою користь в шкоду іншими, стає ще більш спокусливішою для поширення її за допомогою такої "свободи слова".

Але саме таке розуміння "свободи слова", де допускається висловлювання будь-чого не взялось ні звідки, а є вже аналогією до свободи думки. Яку практично обмежити не можливо, хоча теоретично можна змусити направляти думки людей в вигідну сторону, використовуючи технології індивідуального і масового впливу, де інакодумство виставлятиметься як загроза зручному життю та соціалізації. Але завжди залишатиметься прагнення вирватись з обмежень, які ще й тільки можуть базуватись перш за все на звичці, а не на розумі, і тут ніякий вплив не зарадить. І разом з тим підтримання зовнішніх умов, які могли б омежувати "свободу думки" самі по собі викликатимуть природне бажання вирватись з всеобмеження.

Отже, за цим визначили "свободу слова" просто усереднивши значення "свободи думки" та "свободи дії". І зрозуміло, що в багатьох моментах це дає негатив. Якщо ж розглянути "свободу слова" саму по собі, без "думки" та "дії" з "свободами", а як "думку"- причину "слова", а "слово" як спонукання до "дії", то можна отримати трохи іншу інтерпретацію "свободи слова". Звідси якщо "слово" спонукає до дії, то якщо визначено, що ця дія є не хорошою, то варто його обмежувати, навіть якщо за формою воно й правильне. Що ж стосується причини "слова", що містяться в думці, то варто звернути увагу на доказовість. Тобто при влаштовуванні дискусій під маркою "свободи слова" необхідною річчю є домовленість про готовність слухати один одного. І тільки так, можна напрацювати певну культуру ведення дискусій та спорів, де неприйнятним був би перехід на особистості і побудова тверджень знов і знов на вже доведено неправдивих речах.

Яка роль Свободи Слова для встановлення істини?

Істинна правда існує завжди-це об'єктивна реальність, а правильна суб'єктивна абстракція виявляє її. Найменша імовірність помилитись при доведенні чогось, це не тільки правильно вибудувати систему аргументації, а й врахувати всі можливі альтернативні погляди і роз'яснення, які також мають доказову базу. В такому разі Свобода Слова сприяє віднайдені всієї правди, і від поширеності її по кількості людей охоплює максимальну кількість позицій, що дозволяють можливості практичної реалізації свободи слова. Але для самої істини свобода слова не є необхідною умовою, бо для цього достатньо знань по предмету дослідження.

Що ж до народної мудрості, що описує роль правди та шляхи її знаходження, то на то вона й мудрість, що вимагає деякого розуміння. Так приказки "Істинна народжується в спорі", як і "Істинна у винні" мають тільки частковий зміст. В першому випадку, йдеться про процес знаходження правди, де виявляються аргументи на користь правди, які раніше не пов'язувались з нею. В другому випадку взагалі йдеться про розв'язання язика, з тим самим підтекстом, що невідоме стає відомим по відношенню до чогось, що вважалось істиною. Тобто, в обох випадках йдеться не про саму правду, а про шляхи її знаходження. Тобто і спір може не по-правді і вино фантазії відкривати, а не істину. Ось і Свобода Слова забезпечує право на висловлювання позиції, водночас не забезпечує вірність цієї позиції тільки через те, що озвучена вона в умовах цієї Свободи.

Крім того, ще одним доказом того, що свобода слова не є запорукою народження правди тільки в ній, є те, що не є істиною кожна з озвучених позицій. Як і немає гарантій, що через недопрацювання заперечень аргументів опонента може здатись, що правда не зовсім правда. І ця проблема з вчасним ознайомленням з аргументами противника, що впливає на подання позиції своєї на його фоні, існувала від часу появи змістовних текстів. Не дарма ж на судових процесах, і захисту і звинуваченому дають право ознайомитись з свідченнями опонентів наперед чи дають час на підготовку. Актуальним це є і в сучасному складному світі, що зайшов значно далі в психології сприйнятті тих чи інших речей в залежності від їх подання.

Причому, не варто забувати, що нема правди тільки в словах, і практика-це є найпереконливіший доказ як правило чи як виняток з відповідним роз'ясненням. Тому чи варто потурати дискусіям де пробується заперечити не тільки теорію а й практику, користуючись гаслами та правом свободи слова. Бо не рівним це є вже доведеними речам, які щоб заперечити треба щось серйозніше ніж гасла. А як можна пояснити таку річ, що і без свободи слова в давнину істинна існувала і науки розвивались. А заважали їй і речі по-серйозніше, ніж безліч позицій без доводів і встановлення логічних зв'язків, що стало тепер характерним для сучасної свободи слова.

Висновок.

Отож Свобода Слова само по собі ще не гарантує правди, зате може при правильній інтерпретації значно сприяти її знаходженню. А правильність заключається в не прирівнювані свободи слова до свободи думки і свободи дії, розумінні її як самостійного явища пов'язаного з думкою та дією, як з причиною та наслідком. В такому разі Свобода Слова стане добрим механізмом віднайдення істини, яка складається з доказів і аргументів, а не з попугайщини. Бо

Свобода Слова-це добре, коли не перетворюється на інструмент бездоказового оббріхування.

Заключення.

Щоб забрати аргумент в тих, хто хоче ствердити, що є відомі картини, де поєднанні два різні малюнки і двоє різних людей бачачи різні малюнки є правими, буде наступне зауваження: Істинна одна, якщо дивитись зі спільної, узгодженої по сприйняттю аргументів, точки зору. І цим треба керуватись при спробі знайти правду в дискусії, а також враховувати можливість існування багатьох точок зору, де доведення може бути вірним. Але хіба тоді не є доречним найти в чому різниця та не дати вступити в конфлікт, з'ясовуючи це за доказами, а не за бездоказовістю. Тому що багато позицій, що забезпечуються Свободою Слова є добрими якщо не мають на меті знищити істинну чи перекрутити її. Тож при віднайдені істини, не можна ставити за основу процес свободи слова, керуючись принципом вічного спору. Земля крутиться-доведено раз, що ж допускати що це не так, коли треба супутника на орбіту запускати?

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua