Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Палити чи не палити?!


10
Рейтинг
10


Голосів "за"
11

Голосів "проти"
1

Певно, приблизно такі майже Шекспірівські питання останнім часом намагаються вирішити відомі московські градоначальники й градоначальниці. Як відомо, Бібліотека української літератури в Москві, пробувши в новому приміщенні (вул. Трифоновська, буд. 61) заледве рік, попала в немилість деяких членів "российского образованного общества".

Палити чи не палити?!
Певно, приблизно такі майже Шекспірівські питання останнім часом намагаються вирішити відомі московські градоначальники й градоначальниці. Як відомо, Бібліотека української літератури в Москві, пробувши в новому приміщенні (вул. Трифоновська, буд. 61) заледве рік, попала в немилість деяких членів "российского образованного общества". Москва приняла дивне рішення – реорганізувати Бібліотеку української літератури в бібліотеку народів России, що стало б фактичною ліквідацією української бібліотеки.

Не виключаючи інших варіантів фабрикації звинувачення, почнемо із заяв так званого об'єднання молодих політичних екологів Підмосков'я "Местные", з яких БУЛ постає "гнездом по распространению антироссийских и откровенно экстремистских идей". Тут вже з якого боку подивитися – може "экстремистские идеи" поширюють саме як раз самі "экологи", відверто пропагуючи міжнаціональну ворожнечу, проти якої останнім часом так палко виступають російські державники. Дивує насамперед і те, чому в Росії існують такі проурядові "організації" з відверто фашистськими назвами та діями, та ще й за мовчазної згоди влади сприяють загостренню й так складних міжнаціональних відносин у державі. Молодь цієї та інших "идущих вместе" подібних організацій неодноразово була "затаскана" на показових маршах на підтримку влади, публічно палила й спускала книжки в унітаз, влаштовувала "перфоменси" біля посольства Естонії в Москві, палила опудало Президента України біля посольства України в РФ – тоді я запитав хлопців, хто проводить пікетування, і почув цікаву відповідь:"Ми тут просто стоїмо. Спитайте далі".

Певно, серед молодих "екологів" із Підмосков׳я, так само, що не людина, то Человек Московской Области, адже ж воно прийшло просто постояти, погорлати, отримати свої сто рублів і піти на пиво. І, що суттєво, ці шкідники відчувають себе цілком безкарними.

У листопаді 2006 року бібліотека раптом була атакована "Местными", які під час пікету застосовували оригінальні на їх думку засоби – розпилювали засіб проти тарганів на фасад бібліотеки й розкидали димові шашки.

Потім сайт цієї "організації" здивував українську громадськість своїм безпідставним "торжественним" повідомленням: "Библиотека украинской литературы закрыта!"

Якщо ж подивитися на такі, перепрошую, "заходи" по-іншому, то вимальовується досить сумна картина. Українофобна кампанія в Росії час від часу переходить межі пристойного. Власне, річ вже не в тому, хто чиї гроші відпрацьовує, а в тому, що Росія – це багатонаціональна країна (!!!), де живуть не тільки росіяни.

Коли ж хтось вважає, що українській бібліотеці більше імпонує позиція виконавця лінії "єдиної" партії – ці книжки ми залишимо, а ці спалимо, – то це вже має насторожити всю громадськість. Та й визначні історичні дати, на висвітлення яких спрямовані заходи бібліотеки, не повинні бути тільки російськими – нехай це буде і "Отечественная" війна, і річниця Голодомору.

Невдовзі після молодих "екологів" із балончиками працівники бібліотеки відчули себе в шкурі тих бібліотекарів, які в 1930-х роках пережили перше закриття української книгозбірні. Втім, зрозумівши, що приборкати БУЛ кострубатими методами не вдасться – міжнародного "шкандалю" не хотілося б, та й громада, коли що, заступитися може, – Москва пішла протоптаним шляхом.

Директорку змусили написати заяву на звільнення. Замість людини, що власними руками працювала над становленням книгозбірні, було заслано... "троянського коня". І, як показує час, нова директорка добре знає своє призначення – над кожним працівником бібліотеки нині висить "Дамоклів меч" 1937 року. Показовим став її перший вихід у світ – п'ятихвилинна участь і демонстративний вихід із зали на Шевченківському вечорі, а також неприховане абсолютне нерозуміння того, як має працювати й розвиватися українська бібліотека.

Деякі прихильники та "благородные осведомители" московських урядників аргументують події навколо БУЛ наступним чином: "Бібліотека московська – Москва що хоче, те і робить".

Тепер настав час нагадати, чия ж це бібліотека. Згідно з результатами Всеросійського перепису населення 2002 року, українці є третьою найбільшою національністю, що населяє Росію (близько трьох мільйонів людей, що назвали себе українцями, насправді – набагато більше). Українська бібліотека створена і фінансується на гроші платників податків, поміж яких згадана вище цифра – українці. Нагадаємо також, що це ЄДИНА українська бібліотека на території всієї країни, по українських осередках створено лише невеликі книгозбірні. Крім того, більша частина фонду БУЛ формувалася з подарунків українських видавництв, громадських організацій, української діаспори та держави Україна.

Фондами Бібліотеки української літератури (близько 50 тис. одиниць зберігання) користуються, крім українців, також російські науковці та студенти. Адже провідні російські бібліотеки, навіть "ленінка", мають дещо іншу політику формування власних фондів – частка сучасних українських видань надзвичайно мала.

Крім того, в БУЛ діє Відділ російської україніки, де зібрано унікальну добірку періодики, книг, виданих українською діаспорою та інших друкованих і аудіовізуальних документів, рукописів, що відображають життя українців Росії.

І ще одне: ті люди, яких тепер намаються посунути з дороги, хто всі 18, хто менше років самовіддано працював над відродженням української бібліотеки, хто гнув спину над стусами книжок, принижувався на всіх рівнях російської бюрократії – чому вони мають залишити свою справу?! Невже тому, що в Росії деякі верстви "образованного общества" не звикли бачити на одній полиці "правильну" і "неправильну" літературу?!

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua