Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Філософія Влескниги як відображення суті української вдачі

Sergius | 13.04.2011 09:29

-1
Рейтинг
-1


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
1

Влескнизі виповнюється 1130 років. Недавно вийшла в світ книга "Ілар Хорогин. Влескнига", українознавець С. Піддубний запропонував читачам новий науковий переклад цих своєрідних українських Вед і їх ритмічний переказ. Окрім того, вперше даються детальні коментарі про племена згадувані в Книзі, богів, релігійну систему наших предків тощо.

Годі шукати вищу філософію за ту, яку мали наші пращури. Ніщо не зрівняється з нею. Християнству, що сьогодні займає в світі панівне становище, дуже далеко до неї. Навіть митрополит Іларіон змушений був це визнати: "Аналіз сучасних простонародних вірувань показує, що багато з того, що було в давнину позосталося й тепер, при Християнстві, тільки підчищене ним. Ці давні вірування були для людини її філософською системою, і давали їй можливість розуміти довкільний світ, бо ці вірування відповідали на всі запити його Духа"

Наші предки, як діти природи, як сини богів жили узгоджено із законами Неба (Прави), бо це джерело всього живого на землі, що давало їм енергію і силу. Богами були природні стихії та явища і вони в усьому служили за приклад людям. Заклик наших пращурів конкретний і щирий: відректися від злих діянь та прилучитися до добра (ВК 11А), як це роблять Перун та Свентовенд, Білобог та Чорнобог. Попри свій різний характер, завдяки Сварго ці боги успішно утримують відповідний порядок у Всесвіті. Так само і люди мусять ладити між собою.

Годі шукати вищу філософію за ту, яку мали наші пращури. Ніщо не зрівняється з нею. Християнству, що сьогодні займає в світі панівне становище, дуже далеко до неї. Навіть митрополит Іларіон змушений був це визнати: "Аналіз сучасних простонародних вірувань показує, що багато з того, що було в давнину позосталося й тепер, при Християнстві, тільки підчищене ним. Ці давні вірування були для людини її філософською системою, і давали їй можливість розуміти довкільний світ, бо ці вірування відповідали на всі запити його Духа"*.

Дозволимо собі зауважити, що християнство не тільки багато чого підчищало і підлаштовувало під себе, а й чимало попере-кручувало. Унікальний барельєф на камені, який ви бачите тут, є нічим іншим як зображенням того, хто "усіх їх удержує" – Дажбога. Це і є те Коло, про яке Влескнига говорить, що то сила наша. На зображені чітко видно, що Дажбо (в центрі) утримує рівновагу між місяцями року – шість з одного боку від нього і шість з іншого. На його плечах терези, за якими він відслідковує, щоб не сталося перегину в той чи інший бік, і не порушився встановлений лад на землі. А як це зображення тлумачать сучасні вчені та релігійні діячі? Більшої дурниці навряд чи ще можна знайти: у них це "найдревніше розп'яття, яке дійшло до нашого часу". Хто дав йому таке визначення? Безумовно, ті, хто хотів виправдати свою розправу над Ісусом Христом, мовляв, не ми перші піддали таким тортурам людину, і до нас розпинали...

Основи нашої віри можна знайти і в Геродота, де він пише про віру і звичаї персів. Але через примітивні переклади Влескниги і упереджене ставлення до неї, ніхто й не здогадувався, що перси могли запозичити свою віру в нас. Між тим, ось що зазначає Ілар Хоругин: "Перси не гналися за нами, а прийшли до країв наших і там почули пісні наші до Інтри, і воліли б вірувати Богам нашим та до своїх не силувати" (6Г).

Перси носили наші імена, як, наприклад, ті ж Скотень (Скит), Дарій (Дар), Набнабде (Небесно-небесний), Набсурсар (Небесно-зоряний цар); до сьогодні в релігійній традиції їхніх нащадків іранців збереглося свято на честь первосвятителя Рами – Рамадан (Рами даня), Новояр (Новий рік), хадж (ходженя) і т. д. Отож, немає сумніву, що в наступному фрагменті Геродот описав не тільки перську віру, а й нашу предківську: "Перси, як я знаю, мають такі звичаї. Вони, звичайно, не роблять статуй богів і не будують храмів і жертовників. Навіть більше того: вони вважають дурними тих, які все це роблять, бо, як я уявляю собі, вони не вірять, як елліни, що боги мають образи людей. Вони мають звичай підійматися на найбільш високі гори і там приносити жертви Зевсові, а Зевсом вони називають увесь небозвід. Вони приносять жертви сонцеві, місяцеві, землі, вогню, воді та вітрам (І 131) "...

Ті, хто виховувався на творіннях Л. Залізняка, П. Толочка, Ю. Канигіна, дуже подивовані Влескнигою, яка доводить, що наші предки мали свою культуру, релігію і що не вони, а в них навчався світ жити та творити.

З неприхованим екстазом, аж захлинається від благовоління перед єврейським народом Ю. Канигін пише: "євреї – особливий народ... За виробленою євреями програмою розвивається яфетичний світ. В основному, звичайно. Ні, скажете? А Біблія, а вся християнська церква? А моральні устої (Нагірної проповіді)? Вся наша європейська цивілізація, тобто та, що живе за законами і вченням Христа, який стоїть на плечах Мойсея?... Фізично євреї ввійшли в життя багатьох націй і народів. А духовно – навпаки, всі інші нації й народи ввійшли в інтелектуальний, релігійний, духовний дім, зведений іудеями. Що становить духовний світ – душу українців, поляків, німців, італійців, французів та будь-якої європейської нації? Християнство з його Богом, Трійцею, апостолами та їх ученнями, Біблією, молитвами, мораллю (заповідями), мистецтвом (ми вже говорили, що основний зміст усього європейського живопису, поезії – біблійно-християнський), філософією (моральний імператив Канта, Гегель, Фіхте, Соловйов, Розанов, Бердяєв та весь ідеалізм), способом життя, святами, обрядами, віруваннями, обрисом міст (золотоверха Москва, собори Рима, київські церкви тощо). Звідки це все? Хіба не від Ізраїлю? Адже все давньоруське книжництво (за змістом) звідти. А чиї імена ми носимо?..." ("Шлях аріїв", Київ, 2001, 168-169).

Можливо такий потік брехливо-бравурних слів когось і вразить, але не того, хто прочитає і вникне у Влескнигу. В нашого читача є чим парирувати. Наприклад, тими ж духовними і релігійними цінностями, які сповідували наші предки. А імена Канта та компанії разом узяті не йдуть в порівняння з Іларом Хоругином, який відтворив філософію нашого життя набагато раніше єврейських філософів. Твердження, що і давньоруське книжництво від євреїв взагалі викликає сміх, бо чи можна, наприклад, Влескнигу назвати хоча б наближено єврейсько подібним твором? Чи, може, "Історії" Геродота можна назватитакими? А між іншим, за євреїв Геродот не згадує навіть віддаля, тоді коли наші предки теукри, пали, скити, будини, олейці і т.д. там головні дійові особи...

В одному правий Ю. Канигін: "За виробленою євреями програмою розвивається яфетичний світ" (українці теж вважаються нащадками наймолодшого Ноєвого сина Яфета). Але це сталося не так вже й давно, а відтоді, як нашим предкам шляхом масових репресій і воєн вдалося нав'язати християнство. І, як виявляється, зовсім не Сим (від якого, нібито, пішли євреї) за заповітом Ноя має диктувати програми розвитку іншим народам. Цю місію привласнили собі самі євреї, підлаштувавши під себе Біблію.

Польський хроніст Олександр Гваньїні (ХVІ ст.) користувався ранішими редакціями Біблії і ось який заповіт Ноя наводить він: "Ти, Симе, молися, як священик, відправляючи духовний уряд. Ти, Хаме, працюй на полі, вигадуючи різні ремесла, як робітник. А ти, Яфете, керуй і борони як король і рицар, користуючись зброєю, і утримуй держави в певних ухвалених правах і повинностях" (Олександр Гваньїні "Хроніка європейської Сарматії". ст. 47).

Так здавна і було. Нащадки Яфета – теукри, пали, скити, анти управляли світом. Лише з утвердженням християнства та іудаїзму євреї підрядили собі на службу інші народи: "Народ Ізраїлю кращий із роду людського... Світ створений лише для євреїв, вони – плід, інші народи – лушпиння" (Талмуд).

... Свою сонячну віру наші предки так і називали Сонячною, Дажбожою, Православляючою. Іван Франко в повісті "Захар Беркут" називав її громадською вірою. Нині ті, хто хоче повернути до життя філософію наших великих і мудрих попередників, віру в Дажбога називають РУНвірою – рідною українською народною вірою. Всі ці назви за своєю суттю вірні і правдиві.

Філософія автора Влескниги кардинально різниться з філософією творців Біблії, Талмуда та Тори. Порівняймо – Біблія: "І станеться, коли Господь Бог твій, уведе тебе до того Краю, якого присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову, щоб дати тобі великі та гарні міста, яких ти не будував, та доми, повні всякого добра, яких ти не наповнював, і тесані колодязі, яких ти не тесав, і виноградники та оливки, яких ти не садив, і ти будеш їсти й наситишся" (Повт. закону 6:10-11). "І ти винищиш всі ті народи, що Господь, Бог твій, дає тобі, – не змилосердиться око твоє над ними" (там само, 7:16).

І таких настанов єврейського бога юдеям – загарбати чуже, винищити інші народи – в Біблії хоч гатку гати.

А ось цитати з Влескниги: "Молитвою зміцнивши тіло, поївши, йдемо до полів наших трудитися, як боги веліли кожному чоловікові, що повинен трудитися на хліб свій" (3А). "Одречемося од злих діянь наших та прилучимося до добра" (11А). "Життя наше в степах до кінця є нашим і не потребуємо чужого" (35Б).

За цими цитатами істинний характер і внутрішній світ творців П'ятикнижжя та Влескниги. Мойсей – кровожерний людино-ненависник і агресор. Його філософія далі задоволення своїх інстинктів та інстинктів свого племені не розповсюджується. Натомість Ілар Хоругин – відкидає зло і будь-яке посягання на чуже (не випадково, українці ніколи не вели загарбницьких війн). Його мислення всеохоплюче, інтереси сягають небес на рівень богів: "Походимо од Дажба і стали славні, славлячи Богів наших, ніколи не просячи, не молячи про блага для себе" (24В).

Хоругин виявляє особливі почуття до жінки-матері. Жінка у нього "була напроти Дія" (д. 30), тобто з'явилася на світ одночасно з богом-творцем, а не створена із ребра чоловікового, як це стверджує Біблія. Тобто, вона рівня чоловікові (Адамового). Ісус зневажав свою матір (Марка, 3:31-34), в апостола Павла жінки взагалі "гріх Єви", "коли ж вони хочуть навчитися чогось, нехай питають своїх чоловіків" (1Кор., 14-35), "Дружини – коріться своїм чоловікам, як Господові..." (Еф., 5:22-23). У Влескнизі вона – Мати Слава, Зоря Сонця, Ясна, Берегиня.

Ілар Хоругин залюблений у рідну землю, степи, квіти, в домашній затишок та пісню: "І співаємо (адже ми руси) про славні дні ті. Маємо пісні од отців наших про красне життя в степах та про славу отців!" (18А). Як кожний українець, він готовий до самопожертви заради своєї країни і волі. Більше того, Хоругин розуміє свою відповідальність за долю всього світу: "Любіть світ зелений і тваринний! Любіть друзів своїх і будьте мирними між родами! (25). Не лише боги мають дбати про рай (небо), а й люди: "маємо глядіти степи райські на небі, яке є синім, а та синь іде од Бога Сварго" (26). "А ми, діти їхні (богів – С. П.), бажаємо здоровими бути і щасливими; мати дітей багато і собою пишатися" (30). Тобто, всі ми в одвіті за те, яким завтра буде небо над нами і як житиме наступне покоління...

Руси-укри в Ілара Хоругина – славуні, сини бога і отже вони мусили відповідати своєму високому призначенню. Вони дбають про чистоту своєї душі і тіла, вони люди честі, слова та обов'язку: "Муж Правий іде в дім Овна і клянеться Правим бути, щоб його слово з ділом не розходилось" (2А).

На великих просторах Скитії діяли закони встановлені Вічем, на який збиралися отці всіх родів, в т. ч. хазари. Ніхто не міг йти супроти волі Віча. Українці-руси здавна відзначалися законослухняністю, дисциплінованістю і відповідальністю. Вони суворо дотримувалися визначених Вічем правил співжиття. Було заборонено воювати і руси (боруси) навіть не мали війська. Тим часом, хазарів не зупинили перестороги Віча і вони підступно напали на русів: "Захищалися од хезарів по вікові Трояновому, які перші насілися з синами своїми і внуками наперекір рішенню Віча. Боруси не могли заради влади йти наперекір Вічу. Хезари ж пішли на них, а ті не мали воїв" (3Б).

Уривки з книги Сергія Піддубного "Ілар Хоругин. Влескнига"

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua