І розповіли вони йому про вельможу, наділеного владою встановлювати ціни на хліб, і про його дружину, яка забирала будинки і землі у вдів і сиріт, виганяючи їх на вулицю, або підсилаючи вбивць.
Від покарання за свої злодіяння вони відкуповувались у базилевса Константинополя частиною награбованого, а від анафеми церкви – будівництвом розкішних базилік.
За це місцеві єпископи шанували їх святими.
І вийшов чернець на головну площу, і чекав два дні, коли проїде колісниця вельможі.
І ось, з'явилися процесія.
Дружина вельможі, побачивши ченця, наказала зупинити колісницю, і запитала його:
- Звідки ти, мандрівний чернець, тебе я не бачила раніше в своєму місті.
- Я з далеких земель - відповів святий мандрівник.
Вона попросила благословити її.
І відповів чернець:
- Як же я можу благословити тебе? Для чого? Щоб з'явилася нова сила в руках твоїх робити кривду? Бо ти здійснюєш гріх до смерті. Ти будеш проклята Богом.
І розсміялася зарозуміла жінка, і сказала воїнам своїм:
- Цей самітник любить жебраків, візьміть одного з натовпу, і відрубайте йому голову, якщо чернець не попросить у мене вибачення.
Подивився на неї спокійно і дуже уважно чернець, і сказав їй:
- Пробач мені, знатна пані, накажи воїнам твоїм, які підкоряються тобі, відпустити невинного.
З гордовитої усмішкою і з почуттям здобутої перемоги жінка засмикнула завісу паланкіна, і продовжила свій шлях.
І сказав жебракам святий:
- Насильством вона видала неправду за правду і зло за істину. Але чи скасує Бог своє прокляття, якщо навіть на вуста святих покладається печатка...
