Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Сьогодні подружж"я Ребетів перепоховали на Личаківському цвинтарі.

Ігор Бурдяк | 30.10.2010 18:38

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
6

Голосів "проти"
0

У Львові на Личаківському кладовищі 30 жовтня відбулася урочиста церемонія перепоховання діячів українського національного визвольного руху Лева Ребета і Дарії Ребет

Сьогодні подружж''я Ребетів перепоховали на Личаківському цвинтарі.
Щоб Господь Бог оселив душі їх, де праведні спочивають...

(З чину похорону мирян)

Біографію і життєвий шлях Лева Ребета я вже подавав.

Тепер про його дружину Дарію (дівоче прізвище: Цісик, кличка ОУН: Вільшинська; *26 лютого1913, Кіцмань, Буковина-†5 січня 1992, Мюнхен) – визначна політична і громадська діячка, публіцист, за фахом правник.

Народилася Дарія Ребет у священицькій родині: її батько Омелян Цісик – син священника з Коломиї, германіст і україніст, автор книги "Політичні твори Шевченка"; мати Олена (Леся) Федорович – донька священика, який у ІІ-ій половині ХІХ ст. належав до "пробудителів Буковини". Дарія Ребет навчалася на юридичних факультетах Львівського та Люблінського університетів; здобула наукову ступінь магістра права.На початку 30-тих належала до молодіжної структури ОУН у Стрию, очолювала жіночі групи Стрийської окружної екзекутиви ОУН в Стрийській окрузі (1933-1934). 1934-1938 – член Крайової екзекутиви ОУН на Західно Українських Землях, відповідала за зв'язки з керівництвом українських націоналістів, що перебувало в еміграції. За участь в українському націоналітичному русі кілька разів заарештовувалась польською поліцією, відбувала піврічне ув'язнення в тюрмі (1939). З квітня 1941р. перестає бути членом ОУН, стає членом ОУН (р). Під час німецької окупації налагоджувала роботу підпільних осередків ОУН (р). У серпні 1943 взяла участь у роботі 3-го Надзвичайного збору ОУН (р).

З вересня входила до складу ініціативного комітету, який підготував проведення Першого великого збору української Головної визвольної ради (УГВР) (11-15.07.1944). Була обрана чл. І-ї Президії УГВР, брала участь у розробці програмних документів УГВР. У повоєнний час жила в еміграції у Німеччині. Після розколу ОУН (р) у грудні 1956р. приєдналася до ОУН (р) і була обрана до складу її Політичної ради. З 1979 очолювала діяльність Політичної ради ОУН (р).

Відзначилася активністю у розбудові жіночого руху в еміграції. 15-16.12.1945, Авсбурґ – Перший З'їзд українського жіноцтва в Німеччині. До Головної Управи було обрано Дарію Ребет. Із 1946 року, з моменту заснування журналу ОУЖ "Громадянка" була його дописувачем. 29-30.03.1947, Ашаффенбурґ – ІІ З'їзд ОУЖ, референткою якого обрано Дарію Ребет. При її співпраці створено міжнародну Лігу Жінок в екзилі, в якій крім українок об'єдналися представництва жінок-емігранток різних національностей. Постійним секретарем Ліги була Дарія Ребет.

Дарія Ребет співпрацювала з багатьма українськими періодичними виданнями в еміграції, була членом редколегій часописів "Сучасна Україна", "Сучасність" та "Український самостійник", видала збірку статей про Об'єднання Українських Жінок у Німеччині (1980), автор статей, присвячених ідеології ОУН, її програмним постулатам та історії, українському визвольному рухові.

Мати двох дітей. Сина Андрія народила в 1942 році в львівській в"язниці гестапо. Працював кореспондентом радіо "Свобода". Дочка Оксана народилася в 1951 році в Німеччині.

З храму Святої Трійці, що на вул. Тершаковців процесія прибула на Личаківський цвинтар-меморіал. Після чину похорону, відправленого священниками грекокатолицької і православної (не московського патріархату) церков. Потім громадську панахиду відкрив голова львівської обласної ради Любомир Сеник.

Він порівняв пантеон на львівському меморіальному кладовищі, де уже поховані президент Західно-Української Народної Республіки Євген Петрушевич, засновник "Пласту" Олександр Тисовський та легендарний військовий міністр ЗУНР, полковник УГА Дмитро Вітовський, організатор Листопадового чину 1918 року з похованнями первісних християн. Подібно як на їх гробах постала церква, пам"ять про жертви патріотів повинна надихнути нас до утвердження вільної української держави, – сказав М. Сеник. Він нагадав слова Івана Франка "як много важить слово". І дійсно, велике значення має слово, яке сіє зерна істини:

.

Якби ти знав, як много важить слово,

Одно сердечне, теплеє слівце!

Глибокі рани серця як чудово

Вигоює – якби ти знав оце!

Ти, певно б, поуз болю і розпуки,

Заціпивши уста, безмовно не минав,

Ти сіяв би слова потіхи і принуки,

Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки, -

Якби ти знав!

.

Якби ти знав, які глибокі чинить рани

Одно сердите, згірднеє слівце,

Як чисті душі кривить, і поганить,

І троїть на весь вік, – якби ти знав оце!

Ти б злість свою, неначе пса гризького,

У найтемніший кут душі загнав,

Потіх не маючи та співчуття палкого,

Ти б хоч докором не ранив нікого, -

Якби ти знав!

.

Якби ти знав, як много горя криється

У масках радості, байдужості і тьми,

Як много лиць, за дня веселих, миється

До подушки горючими слізьми!

Ти б зір свій наострив любов'ю

І в морі сліз незримих поринав,

Їх гіркість власною змивав би кров'ю

І зрозумів весь жах в людському безголов'ї,

Якби ти знав!

.

Якби ти знав! Та се знання предавнє

Відчути треба, серцем зрозуміть.

Що темне для ума, для серця ясне й явне...

І іншим би тобі вказався світ.

Ти б серцем ріс. Між бур життя й тривоги

Була б несхитна, ясна путь твоя.

Як той, що в бурю йшов по гривах

хвиль розлогих,

Так ти б мовляв до всіх плачучих, скорбних,

вбогих:

"Не бійтеся! Се я!"

.

За словами голови міста Андрія Садового, Лев та Дарія Ребети віддали своє життя служінню українському народу, і цей великий вчинок повинен давати сучасним українцям відповіді на їхні запитання і нагадувати принцип "Менше слів і більше діла".

Син Лева та Дарії Ребетів Андрій, який прибув на церемонію із Мюнхена, де й були раніше поховані його батьки, зазначив, що йому дуже приємно бачити людей, які зібралися на церемонію перепоховання, адже для цих людей багато важить історія України.

"Мушу наголосити на тому, що нашій родині нелегко було вирішити перенести тлінні останки батьків сюди, бо гріб у Мюнхені для нас фізично є ближчим ніж тут, у Львові. Але всі політичні діячі належать не своїм власним родинам, а історії України і українській землі. Тому ми дуже вдячні, що сьогодні пощастило це моральне завдання наших батьків виконати", – сказав Андрій Ребет.

На жаль, не було на церемонії голови львівської обласної адміністрації Василя Горбаля, ні його заступника, ні голови управління культури і туризму, нікого від вертикалі президентської влади не було. Не було і священника УПЦ МП. Чому?

Не будемо про це зараз. Потім.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua