Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Вчення Ісуса Христа   Любов Чуб

Християнство. Новий світогляд. Ядерне роззброєння

Sergius | 6.07.2010 15:39

-4
Рейтинг
-4


Голосів "за"
1

Голосів "проти"
5

Дві тисячі років люди споглядають (підсвідомо самі переживаючи) муки розіп'ятої людської жертви (нонсенс – ті, хто засуджує жертвоприношення, самі поклоняються людській жертві й змушують робити це інших!).

Порівняння догматів, затверджених на соборах представників церковної ієрархічної системи, які називали себе послідовниками Ісуса Христа, з основними положеннями Ісусового Вчення дає картину очевидних відмінностей. Факт ухилу від Істинного Вчення Ісуса Христа доводить, що церква, яка називає себе християнською, насправді не є такою. Вона – апостольська. А наявність непорозумінь між її гілками дає право стверджувати, що ієрархи цих гілок не є послідовниками Христа, бо порушують одну із основних заповідей Ісуса стосовно учнів – мати любов між собою.

Основні відмінності вчення апостольської церкви від Істинного Вчення Ісуса Христа:

1. Бога, якого жодним словом Ісус Христос не прирівнював до людини як фізичної субстанції, розуміючи його всеохоплюючу духовну сутність, апостольська церква "одягнула" у фізичне тіло, а затим ще й "розмножила" у рукотворних образах. У такий спосіб церква хотіла дати простим людям розуміння Бога. Ігноруючи, засуджуючи, а за окремих часів забороняючи дохристиянські вірування, що обожнювали космічні сили, природу Землі (до прикладу – проукраїнська віра в Дажбога, яка має багато спільного із Вченням Ісуса Христа, зокрема у розумінні поняття "Бог"), апостоли та їх послідовники самі фактично застосувала уявлення древніх греків про богів. Нічого нового не придумавши, вони присвоєну та використану при компіляції Тори монотеїстичну ідею, яка завдяки знанням наших предків утверджувалась за тих часів у світі, поєднали із божественним образом із міфології та образотворчого мистецтва стародавніх греків.

2. Попри те, що біблейські закони (як закон Мойсея, так і настанови Ісуса Христа) забороняли робити ідолів (зображення богів) та не дозволяли поклонятися їм і нікому, крім одного Бога, церковники-відступники двічі порушили ці настанови. Перший раз – на Нікейському соборі (325 рік), прирівнявши людину у плоті до Бога (за логікою, і Бога до людини), другий раз – на 7-му Вселенському соборі (787 рік), закарбувавши його страждання на Хресті за допомоги чисельних ікон, нагрудних та нашийних образів, на надгробних пам'ятниках і т.п. Згідно з догматом апостольської церкви про пошанування ікон, то таке "пошанування та поклоніння їм стосується не речовини ікони, не дерева і фарби, а того, хто зображений на іконі, тобто не мають характеру ідолопоклоніння" (2). Цілком природно виникає питання: чому ж зображення, що уособлювали розуміння божественних сил нашими прадавніми предками, священики, які вважають себе християнськими, називають ідолопоклонінням? Своє світосприйняття наші прапредки зображували по-філософськи глибоко, образно, красиво, значуще. Ні в яке порівняння не входять такі образи із закарбованими стражданнями та кров'ю людської і, за примітивною логікою церковників, божої (!) жертви.

Крім того, сучасна наука доводить, що свідомість людини – це фізична реальність, а чисельними дослідженнями встановлено, що негативні емоції при спогляданні актів насилля та їх результатів, у тому числі на зображеннях, формують негативне біоенергетичне поле, яке блокує надходження до людини необхідної життєвої енергії (35).

Дві тисячі років люди споглядають (підсвідомо самі переживаючи) муки розіп'ятої людської жертви (нонсенс – ті, хто засуджує жертвоприношення, самі поклоняються людській жертві й змушують робити це інших!). Чи не тому люди не добрішають, бо перекрито "канали добра"? Можна додати також, що інформаційно-польова структура померлої людини (душа), за сучасними теоріями природознавства, не зникає, а, будучи частиною голографічного інформаційного поля Всесвіту, реагує на будь-який сторонній вплив (20). Можна лише собі уявити стан такої душі (у даному випадку Ісуса Христа), яку "підживлюють" своєю емоційною енергією жалю та болю люди, що споглядають муки її жертви! Ще й протягом двох тисячоліть! Яким силам це на руку? – питання риторичне.

3. Теза про прощення гріхів людини після її звернення до священика та покаяння, бо Ісус Христос викупив усі (!) гріхи людства своєю кров'ю – невірна і несе в собі елемент своєрідного підкупу. Ісус Христос присвятив себе лише своїм учням! Про це чітко викладено у Євангелії від Івана (17:19) під час молитви Ісуса за учнів: "І за них Я присвячую Себе, щоби і вони були освячені істиною".

Життя доводить, що теза про викуп гріхів людства, видумана лукавими "посередниками між Богом та людьми" з певною метою, є не лише цілком неефективною для очищення душ людських, але й шкідливою, бо провокує людей на повторення негідних вчинків (гріхи можна відмолювати багато разів, що із зрозумінням і не без задоволення, звісно з яких причин, сприймається служителями храмів).

Тому відповідь на питання стосовно причин кризи християнської церкви є очевидною, якщо використати вищенаведену аргументацію. Кризу спричинив людський фактор – невігластво, марнославство, зверхнє та нетерпиме ставлення до інших вірувань, захист світських (державних, політичних, кон'юнктурних) інтересів. Цей фактор перетворив християнську релігію у політику, а її служителів – у функціонерів. За окремих часів історії ієрархічна система перебувала на службі державних, як правило, далеких від інтересів народу, структур. Навіть у нинішній період релігія, яку в окремих країнах визнано на державному рівні (наприклад, у Польщі), ніяк не сприяє духовному й моральному розвитку людей, бо поділяє споживацькі інтереси суспільства.

Щодо "політичного православ'я", то воно, за висловом професора О.Пахльовської, "позбавило церкву моральної автономії, а суспільство – морального захисту від насилля влади" (36).

Уривок (повністю цю працю можна прочитати на сайті "Ятрань")

Автор Любов ЧУБ- публіцист, популяризатор історичних досліджень, наукових відкриттів, дослідниця проблем у сфері духовності.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua