Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Через 90 років

Марина Чава | 11.12.2009 03:23

2
Рейтинг
2


Голосів "за"
4

Голосів "проти"
2

про акт злуки ЗУНР і УНР і теперішнє

Зима. Грудень 1918 року. Європа захлинається в ріках крові, принесених революціями, що вже добігають кінця, і тими, що лише народжуються. Світ вступив у страшне ХХ століття...

Колись могутня Австро-Угорська імперія доживає свої останні дні. А на її уламках зароджуються нові майбутні держави. Зрештою, це закономірний процес: будь-яка війна призводить до розколу монархій.

В той час, коли більшовики запрягали Наддніпрянщину в ярмо тоталітаризму, центр політичного життя України перемістився до Галичини. 18 жовтня 1918 року у Львові представниками західноукраїнської політичної еліти було створено Українську національну Раду (УНР), покликану виступати від імені українського населення. Уже наступного дня нова політична сила заявила про "вищу ціль своєї діяльності": створення автономної держави в федерації з Австрією. Але зовсім скоро історія сама визначить для Західноукраїнської УНР "вищу мету".

1 грудня 1918 рік, Фастів. Лідери ЗУНР і УНР підписали попередню згоду про об'єднання, а вже через 52 дні (22 січня 1919 року) у Києві на Софійській площі відбулося урочисте проголошення Акта Злуки. І хоча об'єднання двох частин України було скоріше формальним, переоцінити значущість цієї події просто неможливо. Об'єднання ЗУНР та УНР в одну державу було спробою вийти з глухого політичного кута та реалізувати споконвічні мрії українців про возз'єднання. Воно відповідало інтересам українського народу, однак важке воєнне становище обох держав, а також серйозні політичні та соціальні протиріччя між лідерами ЗУНР і УНР перешкодили реальному об'єднанню. Сторони не мали достатньої кількості державотворчих сил, щоб вистояти в складних тогочасних умовах. Але головне не це. Лідерам ЗУНР і УНР вдалося досягнути того, до чого Україна йшла з часів Богдана Хмельницького – соборності. І нехай уже в липні 1919 року ЗУНР, як незалежна держава, загинула під кулями польських військ, в історії стався злам, який поділив все на "те, що було до", і "те, що після". Українці відчули смак свободи.

Але проходить три роки, і 30 грудня 1922 року більшовики проголошують утворення УРСР, що надовго гальмує розвиток самостійної України. Що ж сталося? Невже надії українців на створення власної держави знову розбилися вщент? Просто до влади прийшли нові лідери...

Між цими двома подіями відстань всього у два роки, а насправді – в цілу вічність.

24 серпня 1991рік. Верховна Рада прийняла Акт про проголошення незалежності України. Здається, це і є наше щастя. Але що далі? А далі знову вічність, але вже у 13 років.

31 жовтня 2004 рік. Піком активності політичного життя України стали президентські вибори, від результатів яких залежав подальший розвиток держави. Перемогу здобули здавалось би демократичні сили.

2009 рік...рік економічної кризи і тотального розчарування людей в обраній владі... Ззнову передвиборча президентська компанія. Вулиці, газети, білборди рясніють все тими ж усміхненими обличчями кандидатів та їх обіцянками, які знову будуть нездійснені... Як їм не соромно за себе...? Невже вони хоч трішечки не знають історії України, що дозволяють собі так з неї знущатися...? Де вони, Хмельницькі, Петлюри, Грушевські, Махновці 20 століття? Коли до влади прийдуть патріоти, люди, яким не байдужа доля нашої держави?










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua