Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
окра-венці   скіфи-анти   роси-боруси   сурожці   діди русове   Сергій Плачинда   Арата   Троада   Геродот   Горрось   Влескнига   Орова Рось   Оразька Русь   Ора

Карійці ми чи таки українці?

Sergius | 16.03.2008 11:26

4
Рейтинг
4


Голосів "за"
7

Голосів "проти"
3

Торік в газеті "Літературна Україна" була надрукована стаття Сергія Плачинди "Троада: забута давньоукраїнська держава", в якій стверджувалося, що ми, нібито, карійці, а не українці. Дослідник української мови та історії Сергій Піддубний по-іншому дивиться на це питання, та, на жаль, "Літературна Україна" залишила його статтю поза увагою.

Карійці ми чи таки українці?
Зізнаюся, особисто мене публікації з історії нашої минувшини Сергія Плачинди завжди хвилювали. Не скажу, що з усім погоджуюся, але з особливою прискіпливістю вивчав і відкладав в окрему папку його публікації чи то в "Столиці" чи в "Літературній Україні". Як людину, яка давно займається дослідженням української історії та мови, вони спонукали мене до роздумів і навіть підштовхували до пошуків підтвердження (або заперечення) того чи іншого тлумачення. Бо такі питання, як перейменування міст на справді достойні імена, встановлення пам'ятників своїм великим співвітчизникам (а не кішкам, собачкам, вареникам, галушкам та тим, хто нищив наш народ), встановлення першої назви нашої держави і народу особливо важливі. Це те, що має повернути українцеві самоповагу.

На жаль, досі наша наука не змогла запропонувати переконливих доводів, що у нас була велика історія, велика держава і що нам є чим пишатися.

Як би ми сьогодні гарно та романтично не називали б наших предків – лелегами, лебедіями, троянцями, карійцями, а державу Аратою, Кімерією, Великою Скитією, Антією, але на це потрібне серйозне обґрунтування. Бо без цього ми й далі тішитимемо себе гарними версіями і не більше.

Як на мене, є досить непоганий спосіб перевірити ту чи іншу назву на відповідність до нашої мовної, звичаєвої та релігійної традиції.

А саме. Обов'язково в назві країни, якщо вона створена не якимсь штучним чином, мають бути присутні архетипи, що відображають багатовікові цінності нації.

В слові Україна, на мою думку, чітко вирізняються три архетипи: кр (укр, окр, акр), ра і на (ня). І всіх ми їх знаходимо в багатьох чисто наших, причому дуже древніх словах. Але з метою економії газетної площі достатньо розглянути перших два.

Отже перший. Кр – кров, крок, краса, крам, скроня, скриня, круг, крила, криця, криниця, кремінь, кряжистий, крутий, кремезний, крижі, крона, Кришень (покровитель двох останніх місяців року лідиця і лютиця у древніх укрів-росів).

Другий. Ра – бог сонця Ра; рай – дім сонця або Бога; райдуга – дорога до Бога; Ора – батько роду, який за Влескнигою об'єднав слов'янські роди в один. А також: храм, Права, ранок, рало, правда, рада, порада, віра, праця, добро, радість, прапор, справедливість, краса тощо.

Ці архетипи також повинні відбиватися на топонімах та гідронімах країни. Це як ознака, кому належить та чи інша територія, річка тощо. Отож, Кр – Крути, Кременець, Кременчук, Краматорськ, Крим (і як тут, до речі, не галасуй, що Крим не український, а ти нічого не докажеш, бо навіть природа імені відповідає назві країни, до якої він належить). Ра – Радивилів, Орадівка, Рахів, Рось, Ятрань, Дніпро, Хорол...

Мені видається, це досить серйозні докази на користь того, що назва "Україна" не випадкова і що має вона дуже давню історію.

Натомість, що нам може сказати слово карійці, якби так колись називався наш народ? А ось що: кара, каверза, кат, каналія, каліка, кака, кагла, кашель, катафалка, кабала, каторга, кайдани, каземат, камера, камарилья...

То чи міг називати себе наш народ Карою чи Карією, що, до речі, в багатьох південних країнах означає чорний? Звісно, що ні.

Тепер щодо древньої назви нашої держави. Чи є хоч якісь підстави говорити, наприклад, що колись вона називалася Троадою, як пише С. Плачинда? Якщо уважно почитати Геродота, Гомера то найбільше, на що може претендувати той невеликий регіон на території нинішньої Туреччини, це на колонію росів (русів).

І все ж, як в такому разі називався народ і держава наших пращурів в часи Гомера та Геродота?

Нещодавно я переклав і видав у світ найдавнішу літературну та історичну пам'ятку українського народу Влескнигу. Я її не просто перекладав, а як Тарас Шевченко вчив: "прочитайте знову тую славу... та читайте од слова до слова, не лишайте ані титли, ніже тієї коми, все розберіть". І виявив чимало того, чого, на жаль, не помітили мої попередники перекладачі, а тим більше не хоче помічати наука. Це не самореклама, це я до того, що потім, коли взявся за "Історії" Геродота, я побачив, як багато між ними спільного.

Саме ці твори і допомогли мені прийти до досить цікавих висновків.

Щодо найдавнішої назви нашого народу звернемо увагу до одного речення з д. 7Є Влескниги. Юрій Миролюбов поділив його суцільний текст на такі слова: "А ТО БЕДЕХШЕМО КРАВЕНЦЕ А СКУФЕ АНТІВЕ РУСИ БОРУСЕНЬ А СУРЕНЖЕЦИ ТАКО СМЕ СТАХОМ ДЕДЬ РУСОВЕ", що перекладалося: "А тоді, будучи кравенці і скіфи, анти, боруси і суренжці, стали діди русове". Але враховуючи те, що свого часу Оріїв рід поділився на троє "рось, колань і венедців" (д. 8), правомірнішим видається такий варіант"А ТО БЕДЕХШЕМ ОКРА-ВЕНЦЕ А СКУФЕ-АНТІВЕ РУСИ-БОРУСЕНЬ А СУРЕНЖЕЦИ...", де під "окра-венцями" слід розуміти два роди – окри (укри) і венедців. (Щодо "русів" то маємо не забувати, що перша назва мешканців, які жили біля Росі і від якої потім створилася однойменна держава, була роси.)

Тепер це має перекладатися так: "А тоді, будучи окра-венці і скіфи-анти, роси-боруси і сурожці, стали діди русове".

Зверніть увагу, окри (укри-українці) були першими за скіфів і росів, отож вони навіть не діди, а прадіди русам, а ми хочемо починати свій рід карійцями з Малої Азії. Назву "українці" наш народ вже мав щонайменше в кінці другого тисячоліття до нашої ери. У своїй книзі "Таємниці української давнини", я пропонував таку версію: якщо в ХІІ ст. до н. е. племена з території нинішньої України завоювали Ахею (Грецію) і Зевса спочатку називали Окраєм, то, очевидно, він ототожнювався з народом-завойовником, який, як пише "Антична міфологія". (Координатор видання Жаклін Валлон, Київ, Махаон, 2005. ст. 35), вмів обробляти залізо, мав коней і створив там нове суспільство сповнене духу рівності.

Завдячуючи Ю. Миролюбову, ми маємо не тільки Влескнигу, а й "Оповіді Захарихи". Вони нам пригодяться в дослідженні назви і місцезнаходження нашої країни 2500-літньої давності. Але в першу чергу звернемося до Геродота, автора дев'яти книг з Історії тогочасного світу. Нас цікавить в першу чергу четверта, де йдеться про історію Скитії.

Геродот однозначно повідомляє назву і вказує адресу нашої древньої країни. Наведомо найпереконливіші аргументи, а більш детально можна прочитати в моїх коментарях до книги "Геродот. Скитія. Імперія Горросів": "За Герросом лежить так звана царська країна", пише історик в гл. 20; вона "називається, як і той край, Геррос" – гл. 56. 1 том видання Національної Академії наук України, Інституту археології НАН України, Інституту історії НАН України "Україна крізь віки. На світанку Історії" (Київ, Альтернативи, 1998 р.) вказує цю країну на півдні України, М. Грушевський – на Сіверському Донці. Однак Геродот наголошує, що та річка і країна називаються однаково – Геррос. А яка наша річка в древності відповідала назві країни? Правильно, Рось – Русь. Глава 53 підказує, що країна Геррос знаходиться за сорок днів плавби на північ по Бористену.

Не плавав, не знаю, але думаю, якщо спробувати пропливти звичайним човном від гирла Дніпра, де знаходилися грецькі колонії, до Києва в країну Геррос, мабуть, якраз треба махати веслами днів сорок.

Але, що може означати перша частина цієї назви "гер"? Або це були (річка і країна) Горова (верхня) Рось – Горрось, або Оррось – Орова Рось. Подібну до останньої назву, до речі, знаходимо і в "Оповідях Захарихи" – Оразька Русь, а в народі зустрічаємо вислів: "за царя Гороха" (тобто дуже давно), де, мабуть, згадується саме батько Орій. (Тут доречно пригадати мовну особливість мешканців Приятрання та Поділля закривати на початку слова голосні а, о, у, и, і приголосною г: Гандрей, госеледець, Гумань, гиндик.)

Так, що ані Скіфією, ані Кімерією, і не Троадою називалася наша країна. Щонайменше з другої половини першого тисячоліття до нашої ери вона була Россю-Руссю. Цьому конкретну і однозначну відповідь дають і Геродот своїми "Історіями", і Ілар Хоругин Влескигою.

Сергій ПІДДУБНИЙ

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua