Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Різдво! Василь Стус народився!

Юрій Самсон | 7.01.2008 00:12

17
Рейтинг
17


Голосів "за"
25

Голосів "проти"
8

7 січня 1938 року, у селянській родині на Вінниччині, народився Василь Стус.

Різдво! Василь Стус народився!
Формальною датою народження найвеличнішого українця другої половини ХХ століття, записаною в його метриці, є день вчорашній – 6 січня, однак рішення про "підміну" дат прийняла мама Василя. Достеменно невідомо, чому Їлина (так звали маму майбутнього поета) вчинила саме так...

Навчався Василь Стус у Донецькому (тоді він називався Сталінським) педагогічному інституті, згодом поступив до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. Міг би непогано, за мірками того часу, влаштувати своє життя. Але почуття людської гідності (о як нам сьогодні його не вистачає!), очевидно вроджена шляхетність та відчуття себе частиною великої нації, – не дозволили влитися йому до брудного болота совєтщіни, усіляких "саюзно-пісатєльськіх" збіговиськ наляканих та обмежених "гвинтиків" тоталітарної системи...

З 1965 року Василь Стус активно включається в рух опору. Спочатку виштурхують з інституту, потім не дозволяють друкуватися, а далі – табори, карцери, фізичні та моральні тортури, смерть... А Василь писав же – "Як добре те, що смерті не боюсь я...".

Якби не зупинилось серце поета у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року, можливо, ми б змогли хоч згодом розкодувати його феномен і талант. А так... І по сьогодні у пітьмі блукаємо. Частково і через те, що понад 600 поезій, а також переклади Ґете, Рільке, Кіплінга, Бодлера та інших, вилучили кадебісти у Василя і знищили...



Україна, що ж ти маєш від Стуса? Є стела на будинку, де вчився Василь (Сталінсько-Донецький педінститут)... О, хто ж продовжить речення?! Як все символічно-гидко-специфічно... Це як пам'ятники петровським-леніниним-ватутіним на проспектах молодої Української Держави. Це як розмови Президента про прощення всім і вся, мовляв "ми, українці, істинні християни, щоку підставимо усім, лиш бийте нас сильніше – це на користь єдності країни...". Що за дурість, що за тупість. Де кати Василя, де ж зараз ви, кати мого народу?...

А може велич Василя, як і багатьох Великих Українців, саме і частково розкривається у його розумінні Бога? Ось що говорить Дмитро Стус, син поета: "Ти знаєш, його відношення до Бога дуже специфічне. Я боюсь про це говорити. З одного боку... він був віруючий, а з іншого боку, його відношення до християнства дуже складне. Особливо до цього християнства... Мене дуже лаяли за те, що я давав у "Прапор" з "Таборового зошита" його "не люблю християнства", мається на увазі християнство, яке було прийняте просто за... і це нація, яка просто визріває, вона втрачає свою якусь, я б сказав, життєву релігію, бо нація українська була спочатку досить сильна. Я навіть не знаю, може, це і не його думки, може, це в мене якісь інші асоціації. А потім вона приймає того Бога і не витримує. Це Бог добрий для всіх. Поки ми були сильною нацією, то потрібен був сильний Бог, злий Бог, з яким ділишся якимсь щастям і в якому ти вбачаєш якусь рівність. А тут ти отримуєш щось зовсім інше. І я не знаю, як він то собі сам трактував, наскільки це відповідало його духові. Безумовно, що якби ми прийняли від Риму, це було б набагато позитивніше, бо ми все-таки прилучались би до Європи. А ми і так десь на перехресті стоїмо, вірніше, не на перехресті, а на кордоні, за Україною схід- то вже чиста Азія. Хоч кажуть, що Європа до Уралу, але я вважаю, що й Україна трохи в чомусь є Азією. Ми отримали іншу психологію, і оця роздвоєність в нас до цього часу.

Він вбачав в цій роздвоєності причину того, що саме ця роздвоєність призвела до того, що ми не маємо державності, що ми не маємо державної релігії. Врешті, і зараз ми граємось в іграшки з... конфесіями, а на чолі стоять люди, до яких я б не пішов на сповідь, бо я їм не вірю. Вони не є людьми, яким віриш. Я не знаю, може, й є. Це дуже багато для священика. Про це складно говорити. Я не знаю, чи про це взагалі хтось може казати. Це дуже особистісні якісь речі"...

Зрештою, сьогодні свято. Свято народження, різдва. І що таке сімдесят років у історичному вимірі? Дещиця... Але нам треба спробувати усвідомити Різдво Василя Стуса до того, як такі "дещиці" затоплять Україну. Рабів система не знищує, робоча сила знадобиться. Убивають Людину, Вільну, Самодостатню, Незалежну. Лиш виродки не розуміють, що такі імена залишають по собі в історії значно більше, ніж просто пам'ять...

(Гарна стаття вийшла сьогодні в "Україні молодій". Також можна послухати, як Василь Стус читає власного вірша (аудіофайл).

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua