Народні блоги
http://narodna.pravda.com.ua/ukr/history/476e98856b92e/

Почитаем Пантелеймона Кулиша

Хандусенко | 23.12.2007 19:19

Я думаю, мысли Пантелеймона Кулиша будут интересны всем. Даже участникам конвенции я советую внимательно прочесть цитаты Кулиша. А потом обязательно поставить минус, чтоб главный конвенционер не обиделся...

Почитаем Пантелеймона Кулиша: "а хто сидить у своїй хатині раз-у-раз за своїми учебниками та віршованими фантазіями, хоч би й Шевченковими, тому й кози здаються у золоті. Він мов очарований у своїм крузі. Поза кругом не бачить нічого. Се така болесть напала на памолодь, що вилічить її сама сила речи. Поживемо, то й побачимо"

"Що тепер діється в Галичині?" – вопрошал он в своём письме у одного из общественных деятелей Галиции. – "Чи ще таки видають Правду? (яка вона в біса Правда? Се кривда здорового розуму і смаку). А Просвіта? Оте ще мені "недоріка, убога каліка"! Що вона робить?"

То, что русский литературный язык создавался на начальном этапе усилиями, как правило, малорусов не было секретом для украинофилов XIX века. Вот что писал по этому поводу Пантелеймон Кулиш в одном из своих писем: "Ми збагатили московську річ словами, которих при їх темноті науковій у москалів не було. Тепер треба взять своє назад з лихвою, не вважаючи на те, що хозяйствував на нашому добрі Пушкін і інші"

Отрывок из письма, глухо нелюбимого "свидомыми" Пантелеймона Кулиша, который в 1892 году написал строки, которые могут вызвать приступы тупой злобы у любого из украинствующих:

"Кохана внучко, сизокрила голубко!

Ні про що було писати до Тебе. Чим я живу й дишу те байдуже Тобі, яко патріотці українській, моє он патріотство починається з Олега й Святослава, захоплює кляземщину й московщину з новгородчиною, вибивається з-під монгольського ярма, помагає нам вибитись із-під єзуїтської Польщі, опановує вкупі з царською раттю "пучину крови нашої" Крим, визволяє нас із-під ляхо-татарського виродка – козацтва, і достойного чада його – гайдамацтва, а ввійшовши, при світлі царських шкіл, в океан всьогосвітньої науки, поновлює бояновську старорущину на звалищах кобзарських дум і живого слова народнього. Тимчасом ся старорущина породила вже "нове в народ їх слово", слово пушкінське, і воно дало нам силу знятись вище простолюдної пісні і повісти. Не вгасала пушкінська новорущина нашого староруського, бояновського духу, а воскресила його. По своїй руській природі вона нам не ворожа, – не те вона, що польщизна: бо й її зродили наші ж таки староруські розуми, ті, що, втерявши "матір всіх руських городів", зібрали докупи яку змогли руську землю під її чада"


Пантелеймон Кулиш в 1892-м в одном из своих писем написал следующее: "Елемент ляхо-шляхетський в купі з елементом татаро-хлопацьким, народив козаччину нам на погибель, і не погибли ми з нашою старорущиною єдино через те, що братня наша Русь, праведно звана Великою, спромоглась на тверду, законодавчу і виконавчу владу..."

В 1888 году Пантелеймон Кулиш написал: "ми, одні ми, покинули чи занедбали свою предківську назву. Повтікавши од Хмельничан у Харківщину, Вороніжчину і т.д. величали ми себе татарською назвою козаки, а свій край і в нових слободах і в давніх займищах звали польським словом Ukraina (по-російськи – Украйна) і плакались над сим словом, неначе в приказці Бог над раком"


© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua