Увечері 22 січня 1919 р. Трудовий Конгрес майже одностайно ухвалив Універсал про злуку. ЗУНР перейменувалася в Західну область Української Народної Республіки. Державним гербом Соборної України став тризуб.
Отже, віковічні мрії українського народу здійснились. Україна стала єдиною (соборною), незалежною державою.
А почалось все з того, що у ході військових сутичок галичани розпочали творення своєї держави. 9 листопада був сформований уряд – Державний Секретаріат – на чолі з Костем Левицьким, до якого увійшло ще 11 секретарів. Українська національна Рада проголосила загальне виборче право, рівність усіх громадян неза¬лежно від віри, мови, стану чи статі перед законом, 8-годинний робочий день, соціальний захист людей похилого віку та інвалідів, охорону праці, громадський спокій, проведення земельної реформи. 13 листопада Українська Національна Рада затвердила конституцію – "Тимчасовий основний закон", який дав назву новоствореній державі – Західноукраїнська Народна Республіка.
22-25 листопада відбулись вибори до Української народної Ради. Президентом ЗУНР став Євген Петрушевич ((1863-1940 pp.) закінчив юридичний факультет Львів¬ського університету, доктор права. Свою громадянську діяльність розпочав як голова одного з відділень товариства "Просвіта". У 1907-1918 pp. був депутатом австрійського парламенту, де відстоював інтереси українців).
Українська Народна Рада прагнула забезпечити широкі права національним меншинам, вирішивши надати їм 30% депутатських місць у майбутньому парламенті.
Важливим здобутком ЗУНР стало формування боєздатної Україн¬ської Галицької Армії (УГА). До весни 1919 р. армія нараховувала понад 100 тис. осіб і вела доволі успішні бої проти польських військ, підтримуваних країнами Антанти.
Україно-польська війна, провал спроб здобути міжнародне визнання, фактична міжнародна ізоляція ЗУНР негативно вплинула на її долю. Безрезультатною виявилася діяльність делегації ЗУНР та УНР на Паризькій-мирній конференції. 25 червня 1919 р. представники Антанти визнали права Польщі на окупацію Східної Галичини, хоча підкреслювався тимчасовий характер окупації.
І все ж вихід із цієї важкої ситуації уряд ЗУНР напевно вбачав лише в об'єднанні молодої Галицько-української держави з Наддніпрянщиною.
1 грудня 1918 p., коли в Києві ще був при владі гетьман Скоропадський, у Фастові представники Державного Секретаріату ЗУНР уклали попередній договір з Директорією про державну єдність України. Цей важливий документ одностайно ратифікувала розширена сесія Української Національної Ради, що відбулася 3 січня 1919 р. у м. Станіславі (Івано-Франківськ), А невдовзі 36 галицьких делегатів, серед яких були Л. Бачинський, Л.Цегельський, Р.Перфецький, С.Вітик, письменник В. Стефаник, виїхали з Києва на урочистий Акт злуки. Він був приурочений до першої річниці проголошення самостійності Наддніпрянської України.
