Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
християнство   Біблія   Каїн   Авель   Мойсей   Ефтай   історія   брехня   наклеп   жертвоприношення   людське жертвоприношення   католицизм   папа римський   священнодійство   православ'я   Ісус Христос   Ян Гус   інквізиція   Джордано Бруно

"Дай мені ще два місяці пожити..."

Онук Дажбожий | 28.11.2007 18:01

6
Рейтинг
6


Голосів "за"
12

Голосів "проти"
6

"І був Авель вівчар, Каїн же хлібороб... Каїн приносив Господу жертву з польового врожаю. Авель же приносив приплод від первачків овечих ситеньких. І поглянув Господь на Авеля і на дар його. На Каїна ж і на його жертву й не споглянув" (1 кн. Мойсея, гл. 4;3-5). Каїнова хліборобська жертва (зерно й овочі) не сподобалися "Господові Саваотові"?

''Дай мені ще два місяці пожити...''
Старі іудеї вважали, що кров – життя. І було в них переконання, що для Саваота-Єгови треба дарити життя, а не зерно "з польового врожаю". І вони жертвували своїх улюблених дітей-первенців для "Господа Бога Саваота". І вирили вони, що їхній Бог за таку любов і вірність дасть їм свої божественні дари. Та дасть їм силу панувати над іншими народами. Що це – жорстокість, дикість чи своєрідна любов?

Іудейський провідник Ефтай мобілізував євреїв, щоб завоювати землю Аммонівську. Перед походом пообіцявши "Господові Саваотові", що коли переможе, то когось зі своєї родини принесе в жертву.

"І двинув Ефтай проти аммонів... І побив він їх страшенно... Як же прийшов Ефтай додому, аж виходить на зустріч йому донька його... Була вона у нього дитина єдина. "Батьку мій! Коли ти відкрив вуста свої перед Богом, так чини зі мною так, як промовив... Дай мені ще два місяці прожити: піду я в гори та оплачу моє дівоцтво..." (Кн. Суддів, гл. 11;32-35).

Відпустив Ефтай доньку. Як пройшло ж два місяці, повернулась вона до батька – й він здійснив свою обітницю. Ефтай, воєначальник ізраїльського війська і народний герой, заколов свою єдину доньку й спік її на жертовнику "Господа Саваота, Бога Ізраелового".

Зрештою, Авраам, якого євреї й християни вважають своїм праотцем, повів свого сина Ісаака за руку, щоб принести в жертву "Господу Богу". А щоб син не пручався, Авраам вирішив обдурити його – сказав, що в жертву буде принесено вівцю. Мабуть, не хотів Авраам убивати сина, але "Бог спокушав Авраама": "Візьми сина свого Ісаака, та йди в Морія землю, та й принеси його там у всеспалення-жертву на одній горі, що тобі речу" (1 кн. Мойсея, гл. 22;1-2).



Слово "спокусник" є синонімом слова "грішник". І коли Біблія пише, що "Бог спокушав Авраама", то значить був грішником й заохочував зробити гріх?!

І хоча Авраам вже простяг ножа, аби заколоти сина, та прийшла до нього інша думка (чи як пише Біблія – "ангел Господній"), і Авраам спалив вівцю. Ісаак, хоч і лишився живим, та пережив немало тоді, коли лежав на дровах і бачив, як батько вже простяг руку, аби заколоти сина. О, яка "чєловєколюбча віра"!

Ритуал жертвоприношення був і в сусідів давніх євреїв – моабів (теж семітський народ). Під час війни "побачив цар моабійський, що мусить полягти в бою, і взяв зі собою сімсот чоловік, озброєних мечами... І взяв він свого первенця, що мав царювати після нього, та й приніс його у всеспалення на мурі..." (2 кн. Царів, гл. 3; 26-27).

Георг Бюкенен Грей, професор Оксфордського університету, дослідник Біблії, у книзі "Жертвоприношення в Старому Заповіті" пише, що стародавні євреї та всі семітські народи практикували людське жертвоприношення. І дочка Ефтай, і син царя Моаби є класичним прикладом.

* * *

Християнство, яке так відверто зневажає рідні національні віри, й українську зокрема, продукуючи брехню та наклепи щодо неї, залякуючи українців, мало би пояснити дещо з власних ритуалів.

"І взяв Мойсей кров та й побризкав на людей, і рече: це кров заповіту" (2 кн. Мойсея, гл. 24;8). Ісус говорить: "Їжте, це тіло моє, пийте, це бо кров моя" (Євангеліє від Матфія, гл. 26; 26-28).

Зрештою, Ісус сам себе приніс у жертву "Господові Саваотові". І тут постає питання: християнин не має права у той чи інший спосіб сам себе приносити в жертву, тобто відбирати в себе життя, а Ісус свідомо пішов на це. "Бог Саваота", як всемогутній, мав силу врятувати свого сина. Та тут якраз сам Бог й приніс у жертву – відбулося "авраамове" криваве жертвоприношення!

У Західній Європі у 12-14 ст. з'являються християни-флагелянці (тобто "самобичуючі"). Монахи в угоду Ісусу Христу бичували себе до крові. І цей кривавий ритуал звався "приймання хрещення кров'ю". люди юрбами ходили вулицями закривавлені і в екстазі виголошували молитви до Христа.

6 липня 1415 р. на жертовнику християнському був спалений живцем чех Гус.

У Парижі 24 серпня 1572 р. християни здійснили масову "священну різню". У день св. Варфоломія було заколото дві тисячі дітей, жінок, чоловіків. У Франції це людське жертвоприношення відбувалось з гарячої любові до Ісуса Христа. Папа Григорій 13 наказав видати пам'ятну медаль на честь "святого варфоломіївського жертвоприношення".

Ацтекській вождь Гуавтемока побачивши, що вторжники-християни (конкістадори) прийшли поневолити його народ, закликав ацтеків узятися до зброї, але під час бою потрапив у полон. І християни принесли вождя в жертву Ісусові – облили Гуавтемока "миром" і спекли на вогні.

17 лютого 1600 р. архієреї християнські спалили живцем Джордано Бруно. 14 квітня 1682 р. архієреї московської православної церкви здійснили людське жертвоприношення – живцем спалили Авакума Петровича.

Мудра і красива жінка Гілатія з Олександрії (Єгипет) була професором академії. Студенти любили її за оповідання про астрономію. Астрономія – наука заборонена християнською церквою. За наказом єпископа Кирила монахи схопили Іпатію, в церкві роздягнули й задушили, а потім тіло "грішниці" посікли на частини.

Чому кажу, що Ян Гус, Джордано Бруно, Іпатія й тисячі їм подібним, живцем спалених чи повішених, були принесені в жертву "Господа Бога Ісуса Христа"?

Гус спалений тому, що папа римський (наступник Ісуса на землі) благословив жертвоприношення. Коли б він сказав хоч одне слово "ні" – Гус не був би спалений.

Ні папа римський, ні архієреї православ'я за свої жорстокі анти людські вчинки не були ніколи покарані тому, що це були "священнодійства" – християнське людське жертвоприношення.

* * *

І хоч сьогодні, здається, жодна релігія, й християнство у тому числі, не практикує людське жертвоприношення, варто пам'ятати про все, що робилося церквою христовою протягом історії. Варто було б теоретикам християнства також спочатку розібратися у алогічностях та відвертих "нестиковках" біблійних писань з тим, що говорять "святі отці", а тим більше – що роблять. Намагання ж висунути головним "звинуваченням" рідній українській вірі її ніби-то "ритуальні людські жертвоприношення" виглядає у такому контексті принаймні смішно. Тим більше, що це абсолютна брехня!

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua