Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Авто Гітлера у... Луцьку

XpoH | 28.11.2007 09:26

8
Рейтинг
8


Голосів "за"
8

Голосів "проти"
0

Наша спадщина.

Авто Гітлера у... Луцьку
Раритети завжди привертали до себе нашу увагу. Чи то картини, коштовності, чи автомобілі. Нам цікаво подивитись на такі витвори мистецтва і захоплюватися вишуканою роботою метра. Чи то седан, що приваблює своєю скромністю та елегантністю без всього зайвого, одним словом класика, чи то кабріолет, котрий повідомляє нам, що вже тоді люди знали що таке відпочивати за кермом, і відчувати себе птахом коли ти мчиш на зустріч вітру і він тебе огортає зі всіх сторін, відчуття незабутнє, або спортивне авто, перебуваючи за кермом котрого аж дух перехоплює. Одразу переносишся на 40-60 років назад і відчуваєш ніби ти гонщик тієї епохи котрому випало за честь брати участь в змаганнях.

Неможливо нічого не відчути, коли ми бачимо авто воєнних часів і згадуємо "17 миттєвостей весни" і легендарного Штірліца. Елегантне дерев'яне кермо виконане просто і довершено. Салон з натуральної шкіри, що в наш час є рідкістю, а також двері і підлога оздоблені натуральним деревом що збереглися і до наших часів, буквально запрошує нас присісти і оцінити руку майстра. Один з таких авто є в нашому рідному Луцьку, про котрий мало хто знає, а дехто можливо навіть і не підозрює. Власник цього БМВ 1933 року випуску лучанин Вінник Степан Павлович.

Степан Павлович, як до Вас потрапив цей автомобіль?

Купив я його в 1966 чи 1967 році, вже не пам'ятаю. Пам'ятаю лише, що приїхав я з ним додому, а з нашого аеродрому піднімались літаки з військовою технікою. Продав мені його секретар райкому партії Майстренко, як його по – батькові не пам'ятаю. Він вже був старий, і до того ж осліп. Саме тому він його і продав мені за 1228,50 карбованців. Ми заїхали в спорттовари на вул... Львівській, експертів тоді не було, і нам оцінили його саме в таку суму. Але як тоді було, хто тоді оцінював експерт чи що? Оцінили і все.

Чи часто Ви на ньому виїжджаєте?

В даний момент я не виїжджаю, я сам вже хворий, можна вважати, що інвалід. А той кому я її віддав – вона йому не потрібна, бо має нове авто. І отак вона стоїть. Він каже нехай вона стоїть, можливо згодиться комусь як раритет. Нехай стоїть.

Чи не було до Вас пропозицій щодо продажу, обміну?

За мною гналися, і я думав що то вже якісь бандити. Їхали сім'єю з дружиною, з дітьми в Нововолинськ, там я раніше працював на шахті. Я звідти вибрався, і ми їхали провідати знайомих. Назустріч "Жигулі" нові, ну проїхали то проїхали. Аж раптом син каже: "Тату та машина розвернуралась і нас доганяє". Вони мене в якомусь селі обігнали, підрізали, вийшли двоє і почали цікавитись, що то за машина, а самі вони зі східної України. Пропонували продати, або обміняти на новенький ВАЗ. Тоді машин було мало. Я порадився з дружиною, вона сказала ні, нехай вже буде в нас така, яка є, навіщо воно тобі потрібне. Так вона в нас і лишилась.

Як я розумію, в цьому авто все збережено в оригіналі?

Так, абсолютно все, окрім двигуна. Двигун від ГАЗ 69, я рідний і не бачив. Таку вже купив. Максимальна швидкість 130 км/год. Вага близько 2-ох тонн. А все інше, і підвіска, інтер'єр, екстер'єр – рідне. Підлога дерев'яна, двері також оброблені деревом. Вже в ту пору робили рейкове рульове управління. Тут так зроблено, що ніколи не потрібно ремонтувати. Авто напів ручної роботи. Я поставив її на домкрати, для кращого зберігання. Підвіска – поперечна ресора з кулаком та амортизатором (все рідне). Сам автомобіль на ходу, лише треба встановити радіатор і зробити вихлопну трубу. Тільки от нема кому їхати.

Чи не виникало у Вас бажання поїхати на виставку?

Я був, ще за Радянських часів в Рівному. А коли саме, вже й не згадаю, то було давно. Там є стадіон для перегонів, мене запрошували, от я і їздив.

Степане Павловичу, яка була реакція перехожих, коли Ви їхали по місту?

Що було, то було. Ті, що звикли, то так проїжджали нормально. А так, то зупинялися, особливо мужчини та ще й оглядалися. Одного разу приїхав на вокзал, то обступили її зі всіх сторін. А один дядько старший, йому тоді вже було мабуть років 70. Каже дякую тобі синочку, що ти так зумів таке зберегти.

А як далеко Ви на ній їздили?

Їздив до Львова, ми полюбляли їздити на екскурсії. До Бреста, в Рівне часто їздив.

Ввзагалі то, історія походженя даної моделі дуже цікава, не менш цікава аніж її майбутнє. Тому, що не зважаючи на ту кількість, котра була випущена, на сьогодні їх лишилось дуже мало. В 1933 році було розпочато випуск моделі "303" – першого автомобіля BMW з 6-циліндровим двигуном, що дебютував на Берлінській автомобільній виставці. Його поява стала дійсною сенсацією. Ця рядна "шістка" з робочим обсягом 1,2 л дозволяла машині пересуватися зі швидкістю 90 км/год, і стала основою для багатьох наступних спортивних проектів БМВ. Більше того, вона була застосована на новій моделі "303", що стала першою в історії компанії, на якій була встановлена решітка радіатора з фірмовим дизайном, що виражався в наявності двох витягнутих овалів. "303-я" модель була спроектована на заводі в Айзенасі й відрізнялася насамперед трубчастою рамою, незалежною передньою підвіскою й гарними характеристиками керованості, що нагадували спортивні.

"БМВ-303" відмінно підходив для автобанів, що на той час будувалися в Німеччині. Відразу після представлення на ньому був зроблений пробіг по території всієї країни, і в даній акції автомобіль зарекомендував себе тільки з кращої сторони. Люди були готові платити за це авто встановлену виробником ціну. Причому забезпечені шанувальники БМВ вибирали "303-ю" модель зі спортивним двомісним кузовом родстер.

За два роки виробництва "БМВ-303" компанії вдалося продати 2300 таких машин, за якими, до речі, пізніше пішли їх "побратими", що відрізнялися могутнішими моторами й іншими цифровими позначеннями: "309" і "315". Властиво, вони й стали першими зразками для логічного розвитку системи позначення моделей компанії БМВ. На прикладі цих машин відзначимо, що цифра "3" позначала серію, а 0.9 і 1.5 – робочий об'єм двигунів. Система, позначень, що з'явилася тоді, успішно існує й донині, з тією лише різницею, що вона поповнилася такими цифрами, як "520", "524", "635", "740", "850" і т.д.

Сучасні водії вже звикли до таких до таких " наворотів ", як електросклопідіймачі, гідропідсилювач керма і т.ін. Зраз цим нікого не здивуєш. Але коли все це виникло? Мабуть багато хто скаже, що в 90-х роках. Відомі особистості, і політичні діячі тієї епохи не гірше за нас розумілися на розкошах автомобілів. Ось наприклад улюблений автомобіль Й. В. Сталіна ЗІС-110 мав великий і просторий шкіряний салон, електросклопідіймачі, гідропідсилювач керма. Навіть не всі сучасні іномарки не зможуть з ним зрівнятись. Також вождь їздив на таких авто як: "Чайка", "ЗІМ", ібув навіть "Opel kadet 38 Special" – "Кремлівський "Кадет".

Генерал Жуков їздив на ГАЗ-61, Лаврентій Берія – ЗІМ і ЗІС. А ось письменники Максим Рильський і Остап Вишня керманили ГАЗ-М20 "Перемога".

Німецький вождь А.Гітлер теж полюбляв автомобілі, а надто перегони на них, хоча сам так і не навчився кермувати. В його користуванні були різні БМВ і Мерседеси. Був навіть мерседес 500К, випущений в єдиному екземплярі.

З гоночних авт є шедевр Ауді D-Type 1939 року, котрий зараз коштує 11млн.$, її можливості вражали – потужність 485 к.с., і швидкість 300км/год! Також потрібно завдячувати появі Фольксвагена "Жук", котрий можна було купити за одну зарплату!

Може не варто нам викидати "запорожці", що припадають пилом і нікому вже не потрібні. Адже ми знаємо таке зачаровуюче слово, як "Іномарка". Ніяке сучасне авто навіть іноземного виробництва не зможе передати нам дух тієї епохи, поринути в минуле і побувати на місці тих, хто ними пересувався, адже це не були звичайні люди. Зокрема діячі культури, вожді, політичні діячі... То можливо і нам варто лишити хоч крихту історії нашим нащадкам. Може колись вони будуть захоплюватись тим, на чому їздили ми? Наші внуки і правнуки будуть з захопленям дивитись на ЗАЗ-965а " Горбатий " і дивуватись вітчизняній малолітражці. Чи милуватись шедлеврами "Перемога", "ЗІМ", "Волга", "ЗІС", котрі можна прирівняти до автомобілів престиж-класу. І з якими не кожна іномарка зможе конкурувати. Отож залишимо частину себе і нашої епохи нашим же нащадкам.

Тихий Хрон

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua