Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Україна   Одеса   Катерина ІІ   українці   Запорізька Січ   праволавіє   Президент   наруга   пам'ять   Максим Залізняк   Іван Гонта   запорожці

Пам'ятник Катерині ІІ: "цариці-матушці від рабів вірних, нащадків рабів та рабів іще ненароджених"...

Онук Дажбожий | 29.10.2007 17:12

16
Рейтинг
16


Голосів "за"
23

Голосів "проти"
7

"У Малоросіі, как гетьмана не будєт, надабна слідіть, штоб і думать пра нєво забилі"

Пам'ятник Катерині ІІ: ''цариці-матушці від рабів вірних, нащадків рабів та рабів іще ненароджених''...
25 грудня 1761 року померла російська цариця Єлизавета, царем стає її племінник Петро ІІІ, який був одружений з німкенею Катериною. Катерина, знана спочатку в Росії, а потім і на всю Європу, як "не послідня шьоха", швидко оточила себе коханцями-офіцерами. При їхній допомозі свого чоловіка Петра ІІІ запроторила до в'язниці у селищі Ропша, де він й був закатований. І 28 липня 1762 року на царський престол сіла Катерина ІІ.

Характер Катерини ІІ високо оцінили російські аристократи, нащадки татарів-вихрестів, Аракчеєви, Бібікови, Наришкіни... Вони вважали, що ординські порядки, засновані на насиллі,залякуванні та жорстокою розправою з будь-яким вільнодумством, найкорисніші у керуванні державою.

Цариця не забула тих, хто її підтримував та брав участь у вбивстві чоловіка. Всі вони загалом отримали у подарунок понад 16 тисяч рабів, "крєщьоную собствєннасть"...

У 1764 році Катерина ІІ викликала до Петербурга гетьмана Кирила Розумовського, щоб він "добровільно" відрікся від гетьманства, а якщо ні – то "пат караул". Одночасно генерал-губернатор Румянцев отримав від німкені доручення – усі скарби і людей Малоросії підкорити на "службу єя вєлічєства". Катерині ж належать такі слова: "У Малоросіі, как гетьмана не будєт, надабна слідіть, штоб і думать пра нєво забилі".

1764 року, 10 вересня, Катерина ІІ видала наказ про ліквідацію в Україні козацького військового правління. Прокурор В'яземський отримав доручення в Києві, за допомогою духовенства, ширити переконання, що "православна мати-цариця Катерина ІІ обороняє простий народ".

"Для єпископа воля монарха повинна бути вище всіх законів євангельських", – проголосила Катерина ІІ. Єреї і монахи зібралися у Києво-Печерському монастирі: на стіні "розп'яття Господа Бога Христа", на столі – пляшки з вином, сивухою, вишнівкою, смажені кури, мед, копчене сало... За столом – добре відгодовані архімандрити, священики та гості – знатні москалі з "жонамі". Усі вони славлять донощика Кочубея, проклинають антихриста Мазепу, славлять покійного єпископа Лазаря Барановича (який умовив полковників гетьмана Богдана Хмельницького йти "под руку православного царя"). Єреї й монахи, трапезуючи, співають хвалу тим, хто "Малоросію поставіл пат крєпкім щітом, пат рукой царюй славних, самодєржцєв православних". Ну і, зрозуміло, хвалять Катерину ІІ. ЇЇ слова про вищість волі монарха над законами євангельськими стали для них законом...

Того ж 1764 року Катерина ІІ призначила Румянцева "генерал-губернатором Малоросії". Це той, який брав участь у катуваннях гетьмана Павла Полуботка. Першими проти нових московських порядків Румянцева обурилися ніжинські старшини. "Генерал-губернатор" проголосив українських старшин ворогами "вассаєдінєнія двух братскіх народав". Військовий суд, очолений Румянцевим, засудив 33 ніжинських старшин-"ізмєнніков" до смертної кари, а 16 поміщиків, які також не хотіли коритися московським порядкам, – на довічне заслання в Сибір.

З волі цариці Катерини Румянцев почав робити "гєгєральную опісь" населення України. Московські солдати виганяли українців з хат на вулицю, встановлювали їх шеренгами. Тоді вулицями проходили головні комісіонери, які робили перекличку і позначали кожного українця на грудях крейдою та вугіллям, щоб з іншими не перемішався...

Під час Коліївщини Катерина ІІ дала наказ архімандриту Мелхиседеку намовити Максима Залізняка та Івана Гонту, щоб вони не діяли самостійно проти католицької шляхти,а возз'єднались з військом "православної матері-цариці Катерини". Що ж, йому вдалося переконати ватажків народного повстання, що москалі "єдіновєрниє братья"...

("Нема Гонти; нема йому хреста, ні могили". Великий Тарасе! Хреста Великому Українцеві не треба! Він закатований "христолюбцями", які мали хрести на грудях тоді, коли йому відрубували руки,ноги, здирали шкіру, глумилися з його жінки та діточок).

Народні месники дізнавшись, що "рускіє" зрадили Максима Залізняка й Івана Гонту, тікали на Запоріжжя шукати прихистку та нарощувати сили для нової боротьби.

Що згодом вчинила "православна мати Катерина" з запорожцями та Запорозькою Січчю – не варто згадувати, зайвий раз труїти болем серце. Думаю, читачі та автори Народної правди не потребують мого нагадування...

Щоб в Україні "рускіє" були начальниками, гаспадамі, зверхниками, а українці – рабами, "казьоннимі крєстьянамі", треба в ім'я "вассаєдінєнія двух братськіх народав" узаконити московську рабовласницьку систему. І Катерина ІІ українські землі й українців дарує своїм воєначальникам. Рабовласники ж, щоб "казьонниє крестьяні"-українці були смиренними, обдарували попів і архімандритів соболями, золотими хрестами,шовковими ризами, і вони у церквах рекли: "Православниє хрістіянє, коріться своїм гаспадам, хранитєлям православ'я, что б єсмі вовєкі єдіно билі в стадє Господа Хріста".

Що ж, Катерина ІІ нині повертається в Україну у вигляді пам'ятника в Одесі. Православні раби – покірні, пам'ять про "мать-царіцу" пережила понад два століття. Давайте ж бо тепер кланятися цій "не послідній шльосі" на великі православні свята. Молодята нестимуть до неї квіти... Там дивись не за горами і той час, коли її возвеличать у ранг святих. Скільки ж православна церква українофобів, брехунів, лицемірів, жадібних запроданців вже внесла до переліку святих...

Ми гніваємось. Навіть маніфести якісь підписуємо. Але ж пам'ятник Катерині вже стоїть! І вона, німкеня, що ненавиділа все українське, все, що хоч стосунок мало до українства, стоїть тепер у центрі українського міста, крізь віки насміхаючись над своїми рабами...

І чого їй хвилюватися... Виплекана найстрашніша зрада – послідовники полковника Носа гарно почуваються на нашій землі...

А як бути українцям, яким нема кому вірити? Де ж наш Президент, великий шанувальник "трипільських горщиків"? Він зайнятий важливішими справами – "помісною православною церквою". Невже хоче, за прикладом російських царів, мати у своїх руках пречудовий інструмент маніпулюванням свідомістю православних рабів? Бог його зна...

Та тільки Катерина ІІ стоїть собі в Одесі...

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua