Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Біла Церква: історія. І слово на захист

Віктор Тригуб | 28.10.2007 01:33

0
Рейтинг
0


Голосів "за"
8

Голосів "проти"
8

Якби нічого не будували, не ремонтували, не оновлювали – ніхто б і не зачепив. Дивна державна політика! Карають кращих. Ініціативних патріотів. У той же час, інші сидять у напіврозвалених халупах, хронічно скиглять, нічого не роблять, а от ордени отримують періодично... Директор створила і відремонтувала музей. Тепер рятуємо директора музею...

Біла Церква: історія. І слово на захист
Робота над сайтом Білоцерківського краєзнавчого музею завершена! Інтернет-редактор журналу "Музеї України" Ростислав Саєнко, як завжди чимось незадоволений, але сайт діє! Почали роботу над сайтом музеїв Яготина. Завдяки програмі "Музейний сайт", у всесвітню мережу вивели Лук'янівський заповідник, Музей гетьманства, заповідники Дубно і Вишгорода, музей "Битва за Київ у 1943 році", Ялтинський музей "Поляна казок", Білу Церкву...

Опрацьовуючи матеріали, ми дізналися про Білу Церкву чимало нового.

Як виявилося, перша спроба організації громадського музею в м. Білій Церкві пов'язана з діяльністю товариства "Просвіта", що виникло в місті після повалення в 1917 р. російського самодержавства. Саме зусиллями членів товариства в 1918 р. тут було відкрито археологічний музей з історичним, геологічним та архівним відділом, фонди якого складалися переважно з власних колекцій членів "Просвіти". С.Л. Дроздов подарував музею ряд унікальних історичних документів, "...у тому числі грамоту, написану французькою мовою і підписану гетьманом І.С.Мазепою і королем Станіславом". Не випадковим є й те, що саме С.Л. Дроздов на початку 1919 р. очолив музей товариства. Музейники зробили чимало добрих справ, отримавши натомість, купу проблем...

Про історію закладу, міста, краю, ми бесідуємо з керівником музею – кандидатом історичних наук, Заслуженим працівником культури України Л.М.Діденко.

-Людмило Михайлівно, Ви провели велику дослідницьку роботу. То як починався музей у Білій Церкві?

-Улітку 1920 р. за ініціативи та сприяння С.Л. Дроздова повітревком намагався створити в Білій Церкві державний музей. 29 липня в газеті "Вісті Білоцерківського повітревкому" було опубліковано звернення до всіх зацікавлених у збереженні пам'яток місцевої старовини із закликом підтримати ідею створення музею. Незабаром до музею почали надходити перші експонати.

Білоцерківський краєзнавчий музей був заснований у 1924 році як Окружний музей старожитностей і розташовувався в Зимовому палаці графів Браницьких. З метою поповнення фондів музею, велику роботу проводив директор музею С.Л. Дроздов, який надав частину своєї приватної колекції для створення музею та клопотався про повернення до Білої Церкви колекції колишнього музею Браницьких, яка весною 1921 р. була вивезена до м. Києва. Лише весною 1925 р. вдалося домогтися повернення частини цієї колекції до Білої Церкви.

Відкриття експозиції музею відбулося на початку квітня 1925 р. Бібліотека музею налічувала близько 7 тис. томів і складалась із пергаментних та паперових рукописів, книг, друкованих дерев'яним шрифтом, указів імператора Олексія Михайловича та імператриці Катерини ІІ, які через відсутність полиць псувалися.

Вагомий внесок у поповнення фондів музею зробили Карло Васильович Болсуновський із м. Сквири та Петро Максимович Дзбановський із м. Таращі. Будучи видатними фахівцями з археології, нумізматики, етнографії, частину предметів церковної старовини із своїх приватних колекцій вони передали новоствореному музею.

26 жовтня 1925 р. була затверджена нова назва музею – Білоцерківський окружний археолого-етнографічний музей. У червні 1926 р. музею було передано колишній будинок ксьондза на Замковій горі, збудований у 1819 році на кошти графині О.В. Браницької, який складався з 11 невеликих кімнат.

Починаючи з 1927 р. (після звільнення С.Л. Дроздова), основним шляхом поповнення фондів музею було проведення археологічних наукових експедицій, метою яких було дослідження пам'яток археології. У той час у музеї нараховувалося 5007 експонатів. Упорядкування документальних фондів музею та створення каталогу бібліотеки (1965 книг) стало одним з основних напрямів діяльності музею. Були вивчені та впорядковані геологічні, палеонтологічні й археологічні колекції, відреставровані картини (художником І.І. Міщенком).

- А коли музейники почали археологічні дослідження?

-Участь музею в 1929 р. у розкопках поховання скіфського часу біля с. Пилипча, могильника черняхівської культури та давньоруського часу в с. Ромашки, поселення трипільської культури в с. Черепин і поселення та могильника черняхівської культури в с. Дідівщина, які проводила член ВУАКу В.Є. Козловська, поповнили скарбницю музею на 968 експонатів, яких станом на 1 жовтня 1929 р. налічувалося 5975 одиниць. Мабуть цю дату треба вважати початком...

-Музей кілька разів змінював назву...

-Так. Наприкінці 1935 р. Білоцерківський музей було перейменовано з обласного в Міжрайонний науково-дослідний краєзнавчий. Обстеження вже 18 районів Київської області стало основним джерелом надходження музейних речей та документальних матеріалів, загальна кількість яких складала 9900 одиниць. В експозиції було виставлено 2162 музейні предмети.

Під час військових дій 1941-1944 рр. музей був пограбований. За архівними документами періоду Великої Вітчизняної війни, у серпні-жовтні 1941 р. в музеї були проведені ремонтні роботи, виставлені експонати, що залишились, проте відкриття музею відбулося в листопаді 1941 р. У подальшому фонди музею через відсутність досвідчених співробітників не вивчались і не систематизувалися. Відомо, що штат музею складався у травні 1942 р. із 7 осіб. Проводилось упорядкування залишених фондів музею. Нових надходжень у цей час не було. Господарська діяльність, ремонт та облаштування музею проводилися за рахунок надходження в касу коштів за речі, які музей продавав церквам.

Бібліотека музею в серпні 1942 р. налічувала 2724 книги. Особливо постраждала художня колекція музею. Перед окупацією в музеї налічувалося близько 10 тис. експонатів, після визволення Білої Церкви в музеї їх залишилось 1218. Постраждала також і наукова бібліотека музею, яка перед війною налічувала близько 7000 томів книг. Найцінніші видання були пограбовані, оскільки на початку 1944 р. їх було лише 2968 од.

-Викрадені експонати так і не знайшли?

-На жаль... У 1947 р. музей одержав статус Білоцерківського історико-краєзнавчого музею. Штат його складався вже із 12 одиниць. Повоєнні плани роботи музею, починаючи з 1947 р., затверджувалися міським комітетом партії, що накладало відбиток на роботу музею в цей період. Відображення відбудови зруйнованого в 1941-1944 рр. народного господарства України, у тому числі й Білоцерківщини, стало в повоєнні роки одним з основних напрямів діяльності музею в експозиційній, науково-дослідній та пошуковій роботі.

На початку 1960-х рр. фонди та бібліотека музею розташовувались у колишньому будинку ксьондза на Замковій горі. У цей час тривала пошукова робота по збиранню архівних документів періоду Другої світової війни, виявлялась і вивчалася краєзнавча література, розроблялись тематико-експозиційні плани, створювалась нова експозиція, зросла кількість наукових працівників музею. Після капітального ремонту приміщення музею в 1961-1962 рр. була проведена реекспозиція, яка доповнилася новими архівними документами та речовими предметами періоду громадянської війни 1918-1920 рр.

- У Вас прекрасне приміщення! Як вдалося "пробити" ці роботи?

-О, то ціла епопея! У 1978 році музей був закритий на реконструкцію і добудову другої черги будівлі, а в 1983 р. році закінчилась реконструкція першої черги музею, і 7 жовтня відбулося відкриття експозиції музею (відділу природи та історії дорадянського періоду). Важко було... Але, впоралися! У цей же час проводилися археологічні експедиції у Сквирському, Володарському та Обухівському районах, у селах Іванівка та Яблунівка, Білоцерківського району, розкопки Дніпровської давньоруської експедиції, дослідження курганів Таращанщини, м. Білої Церкви, експедиції в села Мазепинці та Дрозди Білоцерківського району, Правобережної археологічної експедиції Інституту археології НАНУ (1995-1996 рр.).

На жаль, більшість музейних колекцій сьогодні зберігаються у сховищах й експонуються нетривалий час, оскільки для постійного показу відсутня необхідна виставкова площа. Завдяки Управлінню культури та туризму Київської обласної державної адміністрації у 2006 році було розпочато капітальний ремонт будівлі, який передбачає влаштування нових приміщень та дахової котельні. Після завершення цих робіт музей отримає близько 1200 м2 додаткової експозиційної площі, а також планує провести благоустрій території навколо музею, де будуть музеєфіковані фундаменти давньоруської церкви ХІІ-ХІІІ ст. на Замковій горі, яка дала назву нашому місту.

Біла Церква може пишатися своїм музеєм! Закінчується ремонт. Все оновлюється... На жаль, не обійшлося без проблем і скандалу. Директора музею, яка витягла на собі всі оці реконструкції, ремонти, будівництва, тягають по судам, податковим, прокуратурам... Бухгалтерія провела розрахунки трохи не тим рахунком. Дрібниця. Адже, все-одно жодної копійки не пішло у чиюсь кишеню! Все робилося державними структурами. Прозоро. Всі це розуміють, морально підтримують. А заслужену людину щоденно смикають, довели до передінфарктного стану. Якби нічого не будували, не ремонтували, не оновлювали – ніхто б і не зачепив. Дивна державна політика! Карають кращих. Ініціативних патріотів. У той же час, інші сидять у напіврозвалених халупах, хронічно скиглять, нічого не роблять, а от ордени отримують періодично...

Журнал "Музеї України" солідарний з колективом Білоцерківського музею! Тримайтеся! Ми з Вами! Україна переможе!

Віктор Тригуб, журналіст

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua