Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
добродійність   меценатство

До питання добродійності

Орест Форко | 1.10.2007 11:28

9
Рейтинг
9


Голосів "за"
9

Голосів "проти"
0

Коли мова заходить про добродійність, то на думку спадає чомусь тільки минуле і уславлені прізвища українських підприємців-благодійників Терещенків, Ханенків, Попових...

Історичне минуле нашої країни багате на вітчизняних меценатів, чиї імена та добрі справи назавжди залишилися в пам'яті нащадків. Давньоруські князі, гетьмани Петро Сагайдачний, Іван Виговський, Іван Мазепа, Кирило Розумовський сприяли поширенню освіти, зокрема й становленню Києво-Могилянської академії, будували власним коштом храми, опікувалися най здібнішими краянами, посилаючи їх на навчання до найкращих європейських університетів. У ХІХ – на початку ХХ століття добродійництво, або, як казали римляни, меценатство, набуло особливого поширення серед шанованих, багатих і не дуже, знаних українців. Меценатом, хоч і не вельми заможним, був письменник Михайло Старицький, який продав власний маєток на Поділлі, аби допомогти звестися на ноги професійному українському театру, створивши славнозвісну театральну трупу корифеїв Марка-Кропивницького, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької. При цьому його не дуже цікавили особисті доходи. Він навіть зазнав відчутних збитків, бо платив акторам ставки, яких не мали на той час і актори російських імператорських театрів.

Микола Лисенко за гроші, зібрані громадськістю до ювілею композитора, для поправки його здоров'я, відкрив у Києві музично-драматичну школу. З ініціативи й активної участі Миколи Артемовича та його дружини Пелагеї Георгіївни у рідному Глухові були збудовані чоловіча та жіноча гімназія, Федорівське міське училище, назване на честь померлого брата Федора, ремісниче училище, учительський інститут та церква св. Дмитра Ростовського при ньому, притулок для дітей-сиріт.

Коштом найвідомішого українського мецената цукрозаводчика М.Терещенка було збудовано також низку навчальних столичних закладів: чоловічу гімназію на Печерську (нині Український транспортний університет), зразкове міське училище (Інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого), жіночу торгівельну школу (Інститут удосконалення вчителів), бактеріологічний інститут (інститут епідеміології та інфекційних захворювань ім. Л. Громашеського), фінансовано Педагогічний музей (Будинок вчителів), жіночу гімназію на Подолі, училище для сліпих, церковно-парафіяльну школу, комерційне й реальне училище. Микола Артемович зробив найбільший з усіх підприємців внесок – 150 тис. крб. – на будівництво політехнічного інституту; впродовж багатьох років був почесним опікуном 1-ї гімназії, допомагав іншим освітнім закладам. Онукові Миколи Артемовича Михайлу Івановичу Київ завдячує заснуванням консерваторії.

Заможне подружжя Попових відкрило 1887 року у Києві за свій кошт постійну очну лікарню. Протягом першого року її діяльності тут вилікувалося близько 1500 чоловік.Комерсанти, цукрозаводчики й видатні добродійники Ізраїль Бродський і його сини Лазар і Лев внесли свою сторінку в історію благодійництва. Пожертви панів Бродських направлялися переважно на потреби їхніх одновірців. Винятково на кошти Лазаря Бродського відкрився бактеріологічний інститут, за його заповітом Києву залишено півмільйона карбованців на спорудження критого (Бессарабського) ринку. Купець Михайло Дегтерєв після смерті заповідав Києву все своє нерухоме майно і понад 2 млн. у готівці й акціях. Все це ним призначено було для будівництва й утримання богодільні та притулку.

Однією з національних рис українців є доброта. І ніякі імперії, антидемократичні режими не змогли винищити її у народі. Повсюди являлось світові добро, прагнення допомогти ближньому, відчувши його потреби, поставивши себе на місце того, хто потерпає і потребує нашої допомоги ф підтримки, матеріальної чи духовної, або разом узятих. На жаль, традиції меценатства в Україні були втрачені і відновити їх, як показує життя, не так вже й просто.

Отож, будьмо людьми, допомагаймо тим, хто потребує нашої допомоги, бо без цього, без любові людство приречене на загибель.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua