Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
СРСР   КПРС   спецбюро

Спецбюро для завдань партії

Орест Форко | 25.09.2007 10:36

13
Рейтинг
13


Голосів "за"
13

Голосів "проти"
0

В спецархівах СБУ пилиться багато цікавих справ,що могли б полити світло на події недалекого минулого.

В спецархівах СБУ пилиться багато цікавих справ,що могли б полити світло на події недалекого минулого.Доволі часто ловиш себе на думці, що люстрація все таки була необхідною. Бо що з більшою кількістю документів доводиться знайомитися, то глибше усвідомлюєш: тоталітарна система з легкістю переступала будь-яку межу дозволеного загальнолюдською етикою та моральними нормами, не зупиняючись і перед відвертим криміналом і тероризмом. Аби лиш досягти свого: остаточно придушити в людях навіть найменший потяг до власного волевиявлення.

Першого вересня 1953 року до Президії ЦК КПРС – а саме Г.М.Маленкову і М.С.Хрущову – надійшла інформація під номером 874/к з грифом "Цілком таємно". Під документом стояв підпис тодішнього міністра внутрішніх справ СРСР С.Круглова. Йшлося в інформації про долю цілковито засекреченої структури в системі органів державної безпеки, що йменувалася уповні індиферентно для непосвячених – Бюро N2. До інформації додавалося ще кілька уточнюючих документів і серед них – список працівників Бюро з визначенням місць їхньої роботи, що було взагалі безпрецедентним в історії радянської держбезпеки.

Що ж це за супертаємнича структура – Бюро N2? Виявляється, 9 вересня 1950 року Політбюро ЦК ВКП (б) прийняло постанову NП77/310, цілком таємну. Нею Міністерству державної безпеки СРСР доручалося створити у своїй системі Бюро N2 – самостійний оперативний орган, ніяк і нічим не зв'язаний з іншими управліннями найвищого чекістського апарату. Тією ж постановою було прийнято Положення про нову структуру і затверджено начальника Бюро N2. Ним став генерал-майор Дроздов.

Постанова Політбюро ЦК була продубльована наказом по МДБ N00533 від 28 жовтня 1950 року. Вже невдовзі керівництво міністерства затвердило штат і структуру Бюро N2, після чого воно й сформувалося остаточно як бойова одиниця політичного терору.

На Бюро N2 покладалося виконання спеціальних завдань натериторії Радянського Союзу. Йому доручалися "спостереження і підведення агентури до окремих осіб, що ведуть ворожу роботу, припинення якої у потрібних випадках і за спеціальним дозволом МДБможе проводити в особливі способи".

Ну, і що ж то за способи? Якщо коротко – цілком кримінальні.Цитую: "компрометація, секретне вилучення, фізичний вплив і усунення". Зрозуміло, для виявлення "ворожих елементів" необхідна була своя агентура. Положення про Бюро N2 передбачало пошук і добір агентури як у центрі, так і на периферії. Бажано було залучати до виконання завдань осіб, які працювали, так би мовити, з масою людей. Це – "водії таксі, перукарі, службовці і лікарі поліклінік, офіціанти ресторанів і кафе, завідувачі пивними і різними рундуками роздрібної торгівлі, кербуди і двірники".

Вік агентів значення не мав. Найголовніше, що бралося до уваги, -безмежна,"відданість рідній партії та радянському урядові". Ну, й ще вимагалася позитивна характеристика з місця роботи. Ось так. Чиєсь життя могло повністю залежати від якого-небудь напівп'яного завідувача пивничкою або напівграмотного кербуда...

Сам же штат Бюро складався з дванадцяти гласних і шістдесяти негласних (не плутати з позаштатними) співпрацівників. Увесь цей особовий склад був відібраний із числа людей, відданих Комуністичній партії" і готових виконати будь-яке (!) завдання -"аж до самопожертви". Бюро було дуже добре забезпечене всім необхідним. У розпорядженні спецпрацівників був так званий оперативний гардероб, зашифрований відповідним чином гараж з парком різноманітних автомашин, конспіративні і явочні квартири. І звичайно, – великийвибір зброї. Будь-якої.

Усі працівники Бюро N2 – і гласні, й негласні, – зараховувалисясюди на службу лише з санкції самого міністра держбезпеки СРСР або його першого заступника. Частина з них переводилася на "особливеположення". Це означало, що їх акуратно, влаштовували на роботу до різних установ, котрі цікавили Бюро, або ж навіть на навчання – у вузи, до аспірантур тощо.

При цьому, перебуваючи під згаданим "прикриттям" і отримуючи тамзарплату, вони й далі користувалися усіма правами й пільгами, які надавалися кадровим співпрацівникам МДБ. За ними зберігалася й чекістська зарплата (до речі, на 25 відсотків вища від сум, котрі виплачувалися в інших управліннях і відділах МДБ), зберігалося постачання продовольством і цивільним одягом. Спеціальні плани, за якими навчався і тренувався особовий склад Бюро N2, теж затверджувався вищим керівництвом МДБ СРСР.Відповідно до Положення про Бюро, "особлива увага приділялася чекістському і політичному вихованню, фізичній і стрілецькій підготовці,оволодінню автомотосправою".

За тим же Положенням, на Бюро покладалися – а це й було його основне завдання – вивчення і розробка "об'єктів" операцій, забезпечення конспіративного проведення цих операцій у терміни, визначені міністром держбезпеки СРСР або ж його першим заступником. Причому повноваження Бюро мало такі широкі, що за необхідності могло під час розробки своїх операцій використовувати агентуру інших управлінь і відділів МДБ.

Власне кажучи, Бюро N2 ставало в системі міністерства таким собі всесильним монстром, який за бажання міг би, очевидно, становити реальну загрозу й для самих керівників МДБ. Мабуть, саме цією обставиною і пояснюється те, що за рік після створення Бюро – а саме 14 листопада 1951 року – тодішній міністр державної безпеки СРСР С.Ігнатьєв звернувся до Політбюро ЦК ВКП (б) з доповідною запискою. В ній він, зокрема, зазначив: "Існування Бюро N2 як окремого апарату в системі МДБ СРСР себе не виправдало і поєднане з рядом негативних моментів". Що ж то за моменти? Міністр писав далі, що, мовляв,"працівники Бюро в перервах між виконанням спеціальних завдань на тривалий час відриваються від оперативної роботи, неминуче розконспіровують існування Бюро, яке в МДБ СРСР нічим не прикрите".

А тому С.Ігнатьев пропонував включити Бюро до складу 2-го Головного управління МДБ СРСР як його окрему ланку, зберігши при цьому повністю негласний апарат і не змінюючи затвердженого Політбюро ЦК Положення про Бюро.

Але досвідчені члени Політбюро на чолі з "великим і наймудрішим" Сталіним цю пропозицію Ігнатьєва рішуче відкинули, їхня вказівка лишилася незмінною: зберегти Бюро N2 як самостійний підрозділ у системі МДБ. Єдине, що "пройшло" з пропозицій Ігнатьєва, – використовувати особовий склад Бюро у вільний від спецзавдань час по лінії боротьби проти "націоналістичного підпілля".

Що й було зроблено і в 1951-му, і в 1952-му роках. Кілька таємних груп, складених із спецпрацівників Бюро, направлялися у відрядження до Литви і на Північний Кавказ – "для подання практичної допомоги по ліквідації націоналістичного підпілля та бандитизму".

Насправді ці "відрядження" давали чудову можливість поліпшувати оперативні якості бойовиків Бюро N2 й шифрувати його дійсне призначення – політичних терористів і вбивць...

...Ось про таку таємничу структуру йшлося в інформації, поданійміністром внутрішніх справ СРСР С.Кругловим до Президії ЦК КПРС 1 вересня 1953 року – за півроку після скону найстрахітливішого з тиранів усіх часів і народів. Бюро N2 було ліквідовано. Більшість його особового складу була передана 1-му Головному управлінню МВС СРСР (того року МДБ і МВС були об'єднані), частину – до інших відділів.

На основі праці Тетяни ВАСИЛЬЧЕНКО "Бюро N2 -дійсне призначення політичні вбивства"

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua