Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
УПА і Совети   червоні окупанти   ярий спротив   боротьба не закінчується   УПА

Взнай правду про УПА! Загроза Червоного терору, спротив Українських Повстанців.

Гетьман | 22.09.2007 17:03

16
Рейтинг
16


Голосів "за"
18

Голосів "проти"
2

Ще одна частина циклу "Взнай правду про УПА!". Матеріали вибрані і подані на огляд мають привідкрити таємниці продовження боротьби Української Повстанської Армії в період становлення так званої єдиної Радянської України, після відступу німців за кордони України. Подивіться на боротьбу УПА знявши "окуляри" повішені ворожою пропагандою.

Виділення цього етапу не є випадковим, адже кожна зміна зовнішньої ситуації вимагає переоцінки та випрацювання правильної моделі поведінки. Що мали робити Українські Повстанці в разі приходу влади Советів на всю територію України? Хтось чекав, що Нескорені скоряться? Та ж ні: бились з гітлерівцями дньом, а вночі-з червоними партизанами, то й далі воюватимуть за Самостійну Соборну Україну з ким би не прийшлось. Хто ж очікував іншого, хай читає.

Петро Мірчук. Українська Повстанська Армія 1942-1952 рр.:

"...Наближення большевицьких армій поставило Українську Повстанську Армію перед важливе і надзвичайно важке завдання: перейти німецько-большевицькі фронти й опинитися в большевицькому запіллі, залишаючись на українських землях. Розбита, відступаюча німецька армія не становила вже великої небезпеки для українських повстанців, тимбільше, що мадярські, а також інші чужонаціональні складові частини німецької армії, бачучи цілковиту прогру, взагалі не входили в бої з українськими повстанськими відділами, а мадярське військове командування підписало навіть таємний договір з УПА про взаїмний ненапад. За те большевицькі армії, що посувалися величезними масами, становили аж надто серйозну небезпеку для УПА.

Першими зустрілись з большевицькою армією частини УПА-Південь та частини загону Енея, які вже при тій зустрічі вписали на листу своїх боєвих перемог неабиякий осяг: в бою з автоколоною большевицьких панцирних частин на шосі Корець-Рівне в дні 20 березня 1944 р. зліквідували вони головнокомандуючого І-го фронту Червоної Армії ген. Ватутіна та кількох його штабовиків. Та скоро після цього саме тим частинам – відділам північного крила групи "УПА-Південь", що під тиском фронтів перейшли в південно-східню частину Волині, – прийшлося перейти хресний вогонь боєвої зустрічі УПА з Червоною Армією, вірніше – з "заградітєльними отрядами НКВД", які як складова частина фронтових військ ішли все позаду властивих військ Червоної Армії для того, щоб винищувати дезертирів Ч.А. та розбиті й розпорошені частини німецької армії. "Заградітєльниє отряди НКВД", подібно як німецькі "ес-еси", складалися з добірного, найзавзятішого й найжорстокішого большевицького елементу...

Таж книжка:

...Двомісячні великі бої частин УПА-Південь, в яких большевики наступали цілими дивізіями з усіми родами зброї до важких гармат, танків і літаків включно, забрали надзвичайно багато жертв. Втрати в людях повстанських відділів були так великі, що Головне Командування рішило розформувати УПА-південь, включаючи уцілілі частини УПА-Південь до УПА-Захід, а в деяких випадках до УПА-Північ. На Житомирщині, Вінниччині й Кам'янець-Подільщині залишилось лиш кілька окремих відділів у лісистих околицях, як от Холодний Яр, Турчинецький та Сатанівський ліси тощо.

Трагічна доля групи УПА-Південь заставила Головне Командування УПА змінити тактику переходу фронтів. Показалось, що великі бої з Червоною Армією, силами кількох чи кільканадцяти куренів, забирають надто багато жертв. Тому літом 1944 р. всі частини, УПА дістають наказ розчленуватись на відділи не більше як по дві сотні і перейти в Карпати, або в більші масиви лісів, а в районах менших лісів розчленуватися на чоти, а то й рої.

Ця тактика виправдала себе вповні. Не стрічаючи на свому шляху великих скупчень повстанських сил, Червона Армія не входила звичайно в бої з малими відділами, бо для неї, в погоні за втікаючими масами німецьких військ, було важним забезпечити собі шляхи перемаршу й постачання. Завдяки цьому, наприклад в районі Коломия-Косів-Надвірна аж до весни 1945 р. проіснувала т. зв. упівська республіка, де повстанських з'єднань ніхто не чіпав...

Таж книжка:

...Лявіна большевицьких армій наблизилась до терену дій УПА-Захід в лютому 1944 р. Було вже очевидним, що німецька армія не в силі більше спинити большевицьку лявіну, яка скоро заллє й Західню Україну, та перекотиться за Карпати. Тож командування УПА кладе тепер Головний натиск на підготову до майбутньої, важкої боротьби проти червоного окупанта: на магазинування зброї, амуніції: харчів та на будову спеціяльних підземних сховищ-криївок.

З метою придбання потрібних запасів зброї й амуніції відділи УПА організують і переводять в гірському терені засідки й роззброювання німецьких, мадярських та чужонаціональних частин німецької армії. Роззброювання останніх приходило звичайно без боїв, бо бельгійці, французи, голляндці, чи еспанці, які служили в німецькій армії, бачили неминучу програну Німеччини й не мали найменшої охоти кривавитись в боях ще й з українськими партизанами. Зате з німецькими частинами і досить часто теж з мадярами доводилось таки зводити бої.

Джерелом для стягання харчевих запасів були не зліквідовані ще "лігеншафти", переважно на Підгір'ю, та німецькі магазини. Відділи УПА переводять наскоки на них, перевозять сконфісковані харчі в ліси й замагазиновують їх у спеціяльних підземних сховах...

Та ж книжка:

...Зберігаючи повну незалежність своєї діяльности УПА відкидає теж пропозиції так німецького, як і большевицького військових командувань включитися в фронтові дії по стороні пропонуючих сил. Лист большевицького командирса фронтових частин, що в квітні 1944 наблизились були клином до Чорного Лісу, заадресований до командування УПА, в якому, побіч великих похвал та признань для УПА за її протинімецьку боротьбу, пропонувалось вислати до його штабу в Лисці в дні 11. квітня окремого відпоручника для обговорення координації боєвих дій проти спільного ворога, залишився без відповіді так само, як і переданий через станиславівського крайсгавптмана лист німецького командування з пропозцією достатньої достави німецької зброї для УПА, якщо УПА декляративно і фактично стане німецьким союзником в боротьбі проти спільного ворога. Дієвою відповіддю УПА на обидві пропозиції було: для большевиків – висилка з Чорного Лісу через фронт в большевицьке запілля одного куреня УПА, який у Витькові, Надвірянського р-ну, розгромив загін НКВД та місцевої червоної польської міліції, що вже в перших днях большевицької окупації почали дошкульно даватись взнаки українському населенню; а для німців – розгром в останніх днях березня в Коломийщині німецької грабіжницької групи, зложеної з частин гестапа, шупо, зондердінсту та гренцшуцу, силою ок. 1.500 люда і роззброєння в половині березня 1944 р. мадярського куреня в Товмаччині і трьох мадярських сотень у Коломийщині...

Та ж книжка:

...До Чорного Лісу прорвалися большевицькі загони саме в мент, коли частини боєвих відділів УПА використовуючи догідну рухливість фронту, перейшла з Чорного Лісу в большевицьке запілля, а друга частина вирушила в погоню за загоном Шукаєва. Невелика залога УПА в Чорному Лісі ввійшла в перші бої з червоними 23 квітня, та під напором переважаючих сил знаменито озброєного ворога мусіла відступити в райони Грабівка і Майдан. До кривавих боїв приходить 27 і 29 квітня в с. Грабівка і 1 та 7 травня в с. Майдан. В усіх чотирьох боях відділи УПА видержали большевицький наступ і відкинули ворога до Чорного Лісу.

Тимчасом повернулись заалярмовані боєві відділи УПА і згідно з виготовленим пляном замкнули большевиків перстнем в Чорному Лісі, відтинаючи їм доступ до сіл.

В ході цієї акції один курінь УПА зліквідував в перших днях травня в с. Мислові сотню німецької шуцполіції, що прибула туди для стягання контингенту.

Замкнені в лісі большевики, засуджені на голодову смерть, пробують прорватися скаженими наступами в різних напрямках, та всі їхні спроби були криваво зломані.

В останніх днях травня довідалось командування УПА про заплянований німцями одно тижневий "айнзац" 7-ої панцирної дивізії для прочищення Чорного Лісу. З огляду на це командування УПА стягає свої відділи з цієї частини перстня, що лежала на шляху наступу німців, евакуюючи теж цивільне населення загрожених сіл. 31. травня Німецький наступ справді почався. Після дводенних боїв з німцями большевики кинулися в скажений наступ на становшца УПА на відтинку Грабівка-Гринівка, щоб тут прорвати окруження і втекти в гори. Та заатаковані частини УПА, займаючи дуже догідні для себе позиції, в короткому, але незвичайно запеклому бою розторощили большевиків. Червоні, залишивши на полі бою велике число вбитих та весь свій табор з боєприпасами, розбіглись одинцем по лісі.

Акція прочищування терену від большевицьких недобитків тривала ще кілька тижнів. В половині червня Чорний Ліс був уже знов виключним тереном побуту відділів УПА. В Коломийщині попали в руки УПА й ті недобитки червоних партизан, що прорвалися з Чорного Лісу через німецькі становища...

Та ж книжка:

...Тимчасом німці, заохочені розгромом большевицьких партизан, вирушили на села стягати контингенти та переводити примусовий набір молоді до війська. Не дивлячись на те, що ліквідація червоних партизан була не закінчена, командування УПА кидає частину повстанських відділів у бій проти німців. До зудару приходить 5. травня в с. Болохів. Німці, зазнавши болючого удару, залишають свої грабіжницькі пляни.

Після ліквідації червоних партизан в Чорному Лісі, вимашеровує кілька куренів УПА в погоню за кількатисячним відділом Шукаєва, що, одержавши підкріплення десантним шляхом, став пострахом Скільщини, Турчанщини й Самбірщіни, тероризуючи й грабуючи цивільне українське населення. Маршрутою Грабівка – Цинява – Лоп'янка – Велдіж – Мізунь – Кальна – Слобода – Болехівка – Бряза – Кам'янка перейшли боєві частини УПА Долинщину і Скільщину, маршуючи днем для підкріплення настроїв населення і в половині липня зустрілись з большевицьким загоном в Турчанщині. В районі сіл Риків-Завадка-Росохач оглушуючим ударом розторощено осередок большевицьких банд. Громлені вдень і вночі в безнастанних боях, большевицькі партизани кинулись в паніці до втечі на захід, залишаючи велике число вбитих, свою зброю й табори. В погоні за ними наткнулись відділи УПА на мадярську фронтову частину, яку оточено 24. 7. в с. Туря і роззброєно, а кілька днів пізніше на німців. З німцями прийшло до великого бою 27 липня в районі с. Жданна при ужитті по обох сторонах важкої зброї. Несподіваним союзником УПА в цьому бою стало большевицьке летунство, яке вважаючи мабуть відціли УПА загоном Шукаєва, збомбило й обстріляло скорострільним вогнем німців. Німецьку частину було розбито зовсім.

Рештки загону Шукаєва замкнено в трикутнику сіл Смільна-Заколоть-Сторонна й знищено майже зовсім.

Ліквідація большевицьких партизан та повне опанування Чорного Лісу, Майданських лісів та ще деяких лісистих масивів Карпат дало змогу південним частинам УПА-Захід без розчленувань перетривати в них перехід фронтів за Карпати й без замітніших втрат опинитись в большевицькому запіллі..."

Та Слава Справжніх Героїв на цьому не закінчувалась...

Попереду ще довгі роки боротьби за Українську Державність!











© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua