- Ганя, бл...ь, ти знаєшь, што сєгодня случілось?
- Чергова халепа з вами, Федоровичу, – винувато кліпнула очицями Ганя. – Мабуть, згадали Леоніда Ілліча, от і вискочило з вас мимовіль оте призабуте слівце...
- Я нє об етом, бл...ь!... Сєгодня я вигнал етого как єго? – Сороканожку, бл...ь! Ти будешь слєдующєй, – блимнув налитими кров'ю, як у бугая, очицями Сам.
- А мене за що, Федоровичу? Я ж вам вірою-правдою...
- А штоб нєповадно било, бл...ь! Пачєму я каждий раз должьон за вас, бєзмозглих, думать, бл...ь? Пачєму до сіх пор в залє для прійомов нєт суфльорской – мазгов нє хватаєть? Так я іх вам добавлю, бл...ь! Ілі вибью насавсєм!... Усьо, бл...ь – пашла вон!...
