Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Таке враження, що Україна нападала на Німеччину, а не навпаки...

Віктор Тригуб | 13.11.2013 19:40

3
Рейтинг
3


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
0

То взагалі окрема тема, що почнеться на Західній Україні, якщо ідіоти приймуть закон про реституцію. Було наше – стало ваше... Ще варто згадати Словаччину, Австрію, Угорщину. Про відкриті нахабні претензії Румунії... Чи Росії...

Таке враження, що Україна нападала на Німеччину, а не навпаки...
Українські музеї можуть знову опинитися в центрі дивного європейського скандалу. Фактично маємо факт реального вимагання колекції картин вивезених з Німеччини до Сімферополя після війни. Як компенсацію за знищення і викрадення українських культурних цінностей під час німецько-фашистської окупації. Ситуація знакова і дуже заплутана.

Можливо, Міністерству культури України варто звернути увагу на цю проблему, залучивши фахівців МЗС? Кілька років тому, ця тема вже обговорювалася. Нині зазвучала знову. Що відверто тривожить музейників. Кілька цитат.

"З Криму надходять обнадійливі сигнали", – повідомив в інтерв'ю DW директор Ахенського художнього музею Сюрмонда-Людвіґа Петер ван ден Брінк. Він розповів, що німецький музей згідно з досягнутими з українцями у 2011 році домовленостями надіслав до Сімферополя пропозицію про повернення до своєї колекції кількох картин. Нині це питання мають вивчити українські юристи.

Взагалі перемовини між німецьким та українським музеями тривають уже кілька років. Почалось усе 2008-го, коли туристична пара з Німеччини, яка відвідувала Сімферопольський музей, побачила в експозиції картину із зображенням Ахенського собору. Відтак виявилось, що кримський музей володіє понад вісьмома десятками картин, які були вивезені з Німеччини під час Другої світової війни.

У Сімферополі нині перебувають 76 картин з ахенської довоєнної колекції, три з Дрездена та одна з Потсдама. А загалом в Сімферополі 87 полотен з Німеччини, однак точніше походження решти ми поки що не встановили", – пояснив ван ден Брінк. Він додав, що, за його даними, ще кілька картин з колекції Музею Сюрмонда-Людвіґа зберігаються зараз в Севастополі, Алупці та Одесі. "Взагалі, за нашими оцінками, зараз німецькі музеї претендують на повернення з України лише 10-20 відсотків того, що було вивезено. І поки сховища українських музеїв закриті для ознайомлення, ми не можемо встановити, що і де ще може перебувати", – пояснив директор ахенського художнього музею.

Однак для Ахена віднайдені в Україні картини мають не тільки реальну мистецьку, а й суто історичну цінність, адже йдеться про класичне зібрання, яке засновник колекції Бартольд Сюрмонд наприкінці XIX століття передав місту. Згодом ця колекція розширилась завдяки пожертвам громадян колишньої столиці Франкської держави Карла Великого.

Серед полотен, які опинились у Криму, натюрморт голландця Яна Дірвена, "Іван Хреститель" іспанця Педро Орренте та величезна картина фламандця Хендрика де Клерка "Венера у кузні Вулкана".

Однак, які саме картини зараз прагне повернути Ахен, директори музеїв не кажуть. Ван ден Брінк привідкрив завісу цієї таємниці тільки у тому, що це "не найдорожчі полотна з колекції, але ті, які мають для Ахена особливе емоційне значення, якого вони не мають для Сімферополя". Одним з таких полотен може бути робота Пуліана, на якій зображений Ахенський собор.

Врешті-решт, каже ван ден Брінк, справу повинні будуть вирішити державні органи обох країн: міністерство закордонних справ Німеччини та міністерство культури України.

Адже, як запевняє ван ден Брінк, "з нашого погляду, власником ахенських картин є Музей Сюрмонда-Людвіґа". Слова директора ахенського музею ґрунтуються на положеннях німецького законодавства та нормах міжнародного права, за якими власником вивезеного "трофейного мистецтва" є саме ФРН".

Відсутність офіційної інформації з українського боку викликає погані передчуття. Свого часу Л.Кучма вже робив широкі жести у бік Берліну. Не допомогло...

Тут ще євроінтеграційна істерія. Якомусь дрібному клерку може прийти в голову геніальна ідея ощасливити німецькі музеї за рахунок українських. Можливо нас похвалить сама фрау Меркель... Ентузіастів без нормальної освіти та досвіду у високих кабінетах вистачає.

Прикметно, що вивезені нацистами українські культурні цінності офіційно ніхто не шукає. А процес цей дуже перспективний! Давно варто створити напівдержавний Фонд розшуку культурних цінностей, куди крім Мінкульту, МЗС, повинна увійти зовнішня розвідка. Ми зазнали колосальних втрат під час окупації! Про це потрібно періодично нагадувати, а скарби розшукувати і повертати.

Не слід забувати про претензії Польщі. То взагалі окрема тема, що почнеться на Західній Україні, якщо ідіоти приймуть закон про реституцію. Було наше – стало ваше... Ще варто згадати Словаччину, Австрію, Угорщину. Про відкриті нахабні претензії Румунії... Чи Росії...

У геополітиці друзів не буває. Є національні інтереси.

Обережно нагадуємо – 22 червня 1941 року, Німеччина напала на СРСР, до складу якого входила Українська РСР, що тривалий час була окупована, розграбована, втратила мільйони життів. Україна не нападала на Німеччину!

Тож очікуємо достойної реакції МЗС і Мінкульту!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", ветеран розшуку культурних цінностей










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua