Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Як характеризує націонал-соціалізм нація, яка його створила

Ігор Бурдяк | 28.12.2010 16:05

5
Рейтинг
5


Голосів "за"
5

Голосів "проти"
0

Генеза, філософія, ідеологія і політика німецького націонал-соціалізму.

Тут іде суперечка про спільність і відмінність між націонал-соціалізмом, фашизмом і націоналізмом. Оскільки націонал-соціалізм породила німецька земля і до сих пір лише німецькі націонал-соціалісти мали політичну владу і на цьому дуже обпеклися. Вважаю, що вони найкраще краще розібралися в його природі.

Деякі, найбільш характерні на мій погляд речі я переклав.

Вибачайте за сумбур і стилістичні недоліки.

Філософія нацизму була заснована після першої світової війни і жовтневого перевороту в Росії як злиття кількох груп ідеологем і цілей націоналістичного руху Німецької і Австро-Угорської імперій, а також групою білих емігрантів із Радянського Союзу. До їх числа, зокрема, відносяться:

расистські і окультні, сектоподібні об"єднання, які, беручи початок від австрійських аріософів Куідо фон Ліст і Лянц фон Лібенфельс були засновані починаючи з 1900р.: серед них Куідо фон Ліст – товариство (1905), Арманеншафт (1907). Від них походять рунічні символи і свастика. Вони також запропонували ідеї арійського виховання людей.

підкреслено антисемітські, безпартійні на місцевому рівні, організовані клуби і об'єднання, особливо Reichshammerbund (імперське об"єднання-молот) Теодора Фрича. У його оточенні було після поразки на антисемітських виборах до рейхстагу 1912 також створена "Асоціація проти зарозумілості єврейства". До Reichshammerbund належали таємний Germanenorden і з 1918 р. мюнхенське Völkischer Beobachter (народний спостерігач)

Радикально-націоналістичні і імперіалістичні союзи, такі яThulegesellschaft (товариство Тули). Їхня газета Münchener Beobachter із титульним символом-свастикою була перетворена на орган NSDAP (націонал-соціалістична німецька робітнича партія) к заснований в 1891 р. Старонімецький союз. Це була організація під керівництвом Генріха Класса, зібрана з різних партій, яка агітувала за розширення німецького "життєвого простору" методами жорсткої політичної і військової експансії. Вона здобула протягом першої світової війни, незважаючи на невелику чисельність великий публіцистичний вплив і була основним ініціатором перепису євреїв 1916 року. Після 1918 вона стала вимагати "національну диктатуру" проти "Fremdvölkische" (іноземців).

Старі антисемітські спілки і партії, такі як "Національний німецький господарсько-допомоговий союз" і "Німецька народна партія", засновані 1914 як об"єднання двох антисемітських партій. Під час війни вони об"єдналися в "Старонімецький союз". З їхньої ініціативи об"дналися з розпущених перед закінченням війни народні групи, такі, як "Deutsch-Österreichischen Schutzverein Antisemitenbund" (німецько-австрійське антисемітське товариство захисту), "Німецьке народне об"єднання службовців" і "Союз народних жінок" в новоорганізовані "Антибільшовицькі і антисемітські течії, які надзвичайно посилися після Жовтневої революції та її наслідків та розповсюдилися серед інших біженців з Радянського Союзу. Слід відзначити важливість фактору росіян та іммігрантів, яких ідентифікували як більшовиків і євреїв, ідеологів "єврейського більшовизму".

Особливу роль в цьому зв"язку відіграла організація "Wirtschaftliche Aufbau-Vereinigung", наближена до нацистської партії, до того ж вона допомагала партії не лише фінансами, а й поширювала ідеологічний вплив. Серед членів організації були балтійські німці Макс Ервін фон Шойнберн-Ріхтер і Альфред Розенберг, а також росіяни Федір Вінберг і Шабельскі-Борг.

До духовно-політичного коріння цих груп належать расизм, мілітаризм і імперіалізм, які в другій половині 19 століття особлио поширилися в кайзерівській Німеччині і в Австрії і в рецидивуючий спосіб додали. Антисемітизм був тим клеєм, який об"єднав гетерогенні ідеології, і який в історії листопадової революції 1918 і в наступних роках став причиною радикальної відмови від Веймарської конституції. Веймарську респуліку засудили як злочинну листопадову "Єврейську республіку". Націоналістичний світогляд був разючим контрастом до марксистських лівих партій, до політичного католицизму центристських партій і до "світового єврейства".Що таке німецький націонал-соціалізм?

Націонал-соціалізм утворився як сукупний рух народних, націоналістичних, расистських і ревізіоністських груп і, зрештою, так і не став послідовною ідеологією. Ганс Франк (нацист, видатний юрист, в Нюрнберзі засуджений до смертної кари) так пояснював це під час процесу: "націонал-соціалізмів було стільки ж, скільки й націонал-соціалістів". Все-таки коли засновувалася NSDAP в 1920 році, вона прийняла програму з 25 пунктів, які виражають нацистську ідеологію, а також стосуються їх практичного виконання.

На першому місці стояли зовнішньополітичні цілі. З "Об"єднання всіх німців...в одну велику Німеччину" і з покликанням на право самовизначення веде пункт 2 до ліквідації версальського мирного договору, пункт 3 "Земля і території (колонії) для забезпечення населення продовольством нашого народу і рзселення тих німців, яким не вистачає місця тут". За тим пішли внутрішні вимоги законодавчого обмеження прав деяких груп населення за расовими ознаками.:

"Громадянином може бути лише той, хто має стосунок до народу. Стосунок до народу мають особи німецького походження незалежно від належності до певних конфесій. Євреї не мають стосунку до народу."

На такій самій позиції базується п.6 Виключення євреїв з усіх державних і партійних посад, п.8 Заборона на вселення і негайне виселення осіб ненімецького походження, які з 2. Серпня 1914 вселилися.

Центральна ідея расової спільноти людей була експансивна зовні, тоді як внутрі права німців завужувалися. Далі йдуть п.п. 9-17, плакатні і просякнуті задавленими образами і ворожістю економічні і соціально-політичні вимоги, покликані показати готовність захищати права німецьких робітників:

– "загальна трудова повинність"

"відміна нетрудових доходів"

"обмеження процентних ставок"

"конфіскація всіх військових прибутків"

"націоналізація всіх (поки-що) громадських (цільових) підприємств"

" участь в прибутках великих підприємств"

"розбудова опіки над старими"

"утворення і підтримка здорового середнього класу"

"передача в комунальну власність великих торгівельних центрів і оренда їх за пільговими ставками малим підприємцям"

безкоштовна експропріація землі для громадських цілей"

"скасування земельної ренти та запобігання спекуляції землею"

Пункт 18. вимагає смертну кару для злочинців, лихварів, спекулянтів, і т. д. Без огляду на конфесії і раси: знову чітке посилання на цільову групу, євреїв. Пункт 19. вимагає заміну "матеріалістичного" римського права "загальним німецьким правом".

Ідеї єдності народу і держави відповідає розбудова народної освіти (20). Покращення здоров"я через фізичні вправи, утворення "народного війська" (22). Прагнення відміни свободи преси і введення цензури випавдовувалося потребою "законної боротьби з політичною брехнею і її поширенням " (23). До того ж редакторами газет і власниками видавництв можуть бути лише особи німецького походження. Тут теж продемонстрований антисемітський імпульс: Вираз "Світова єврейська преса" давно був узвичаєний серед антисемітів. Національні мистецтво і культуру також "треба очистити від чужих впливів на народне життя". Цьому відповідала нац.-соц. Політика проти "Виродження мистецтва". Удавану опозицію скріплював пункт 24 "Релігійна свобода" "в державі", звичайно, лише тоді, коли вони не заважають усталеному і не шкодять звичаям і моральності німецької раси". Щодо визнання "позитивного християнства" без прив"язки до конкретної конфесії, але такого, що протистоїть "єврейсько-матеріалістичному духові внутрі і зовні нас" стало передумовою пізнішої так званої "Церковної війни". Пізніша антихристиянська настанова СС відверто суперечила цьому пункту програми.

Кульмінацією програми було гасло "Gemeinnutz vor Eigennutz", тобто спільне, громадське має перевагу перед особистим, індивідуальним, і вимога "сильної державної влади", яка повинна мати "безумовний авторитет", підтверджений рамковими державними законами і профспілковими асоціаціями. Це було провісником пізніше посталої "Gleichschaltungspolitik", тобто принципу уніфікації суспільного і політичного життя. Партйні лідери мали би заради здійснення програми ризикувати своїм життям.

Під час головних зовнішньо- і внутрішньо-політичних вимог, які в п.п. 1 – 8 були точно і конкретно сформульовані і фактично після 1933 р. більшою мірою "пересаджені" в державну програму, багато господарських і культурно-політичних вимог п.п. 9 – 20 розпливчасто (11), неясно (13), чудернацько (напр. ствердження "римського" права в п. 19) або такого, що практично неможливо реалізувати (як "стягування всіх військових прибутків" в п. 14). Ця неясність спонукала частинно гарячі внутрішні ідеологічні дебати і різноманітні господарські програми. Отто Вагенер вимагав підтримку середнього класу, Ріхард Вальтер Дарре селян, Готтфрід Федер прагнув впровадити винайдену ним "відміну рабства процентних ставок". Гітлер терпів цю суперечку, як пізніший керівник партії, пізніше деякі програмні пункти переглянув, деякі скоротив, а решта проігнорував.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua