Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
Криза   гривня   національне багатство   безприбуткова діяльність   консенсус...

Український консенсус чи безліч меншин?


0
Рейтинг
0


Голосів "за"
0

Голосів "проти"
0

До державного сектору, ринку, підприємств домогосподарств, має приєднатись спільна діяльність громадян. Україні потрібен консенсус, а не роздрібнення на меншини, чи штучні більшості. Шанс консенсусу дає інтенсивний розвиток силою громади саме спільної їх діяльності, виходячи з досвіду власного, інших країн, передових фірм та видатних осіб.

Декаду тому пан Арсен Яценюк оголосив 5 принципів роботи Уряду, а три дні тому визначив два пріоритети реформ: державна фіскальна служба і таможня. В обох випадках мова іде виключно про вузьке коло задач, які не відносяться до суспільства, а лише до одної його складової – Уряду. Іншого можна було і не чекати від людей, котрі за мету поставили удосконалення внутрішніх властивостей цього, надважливого, але лише одного з інститутів суспільства.

Що ж ми маємо в реальності з позицій можливостей та існуючих викликів?

Основними складовими економічного, соціального і державного зростання (стану) в Україні звичайно можна назвати: державний сегмент, ринковий сегмент, підприємства різних форм власності і домашні господарства. Від того, як працюють ці складові, як вони співвідносяться і маємо реальні результати. Але є іще один сегмент, який маємо враховувати в наш час, це – спільна громадська діяльність, тобто не окремі домогосподарства, не окремий споживач чи виробник в ринковій економіці, не сукупність пенсіонерів, учнів та працездатного населення, а саме сукупність громадян, які будують свої договірні відносини щодо задоволення потреб на основі об'єднання власних ресурсів. В попередній публікації мова ішла про потенційний ресурс, прихований в професійній майстерності, яка не використовується достатньо, в розмірі 45 млрд.дол США щорічно. Окрім цього, за різними джерелами, населення має готівкою суму такого ж порядку. Як що мати на увазі, що при співвідношенні власних і запозичених коштів на рівні 1 до 10 фірми мають суттєві шанси на успіх, то в цілому для спільної громадської економіки, де готівка значно переважує над змістом майстерності, шанси на успіх мають бути гарантовані. Тоді чому це не відбувається? Відповідь лише одна – таку економіку громадяни не ставлять собі за мету. А цьому передують 1) завищені очікування перед ринковими механізмами, 2) перманентна довіра до державного сектору, 3) змагальна відвага в створенні підприємств та надія на власні сили окремих громадян, 4) підсилена довіра до сім'ї та домогосподарства.

Відсутність спільної, громадської економіки є признак відсутності договорів та домовленостей, без яких, як Руссо попереджав, суспільство не може гармонійно існувати. Якщо говорити при більш сучасні наслідки, то відсутність такого сектору економіки суттєво погіршує підтримку національної грошової одиниці, яка має ефективно виконувати функцію обміну. Для України маємо факт, що грошова одиниця робить неможливим ефективний обмін між носіями економічних ресурсів, оскільки масштаб цін за 5 років зростає до рівня разів, а не відсотків, тому навіть в межах одного покоління позбавляє населення мотивації заробляти гроші на роботах, суттєво важливих і для суспільства, і для громадян. (Саме це є початок трагедії). А з позицій всієї тривалості життя і говорити не приходиться, що видно з теперішньої політики оплати праці та виплати пенсій. Тому лозунг "люстрації гривні", про що було заявлено іще в 2009 році не зміг не виправдатись, і буде актуальним і надалі. Мають бути або суттєві домовленості між громадянами про діяльність, в тому числі і економічну, і буде біль-менш міцна гривня, або повинні вводитись місцеві (фірмові) цінні папери, під окремі місцеві (фірмові) домовленості. Але при наявності лише окремих домовленостей, та відсутністю "сурогатних грошей" будемо мати щось на зразок систему телефонного права, "блату" та завзяту боротьбу з "корупцією". Насправді ж то буде лише боротьба з окремими домовленостями, а не діяльність по створенню суспільних, суттєвих домовленостей і в напрямку саме консенсусу. Бо орієнтир на більшість, чи навіть переважну більшість, це лише збільшення окремих домовленостей. А, значить, національна грошова одиниця буде вимагати собі подібних (місцевих) партнерів, або ж ми будемо приречені на: а) перманентну зміну влади і б) групування населення за окремими сегментами домовленостей. Як наслідок маємо зараз надскладні умови для на єднання країни, непорозуміння між регіонами, яким скористаються недруги державності України, та надскладні задачі монетарної політики.

Спільна громадська діяльність не є чимось модним чи новим відкриттям. (Новина лише в тому, що вона недостатньої розвинена в Україні, а також, не є гармонійною і синергетичною складовою економіки в цілому). Подібний, 5-й елемент, відомий з давніх часів. Починаючи з епохи первісного ладу, коли спільно полювали, чи обробляли землю і тримались общини. З часів феодалів, які визначали, що повинні мати в споживанні (включно і владу) вони і їх раби, та що повинні робити вони і їх раби. В період розвитку капіталізму така діяльність була справедливо потіснена грошопотоковою економікою (І не відразу єдиною національною грошовою одиницею). Одночасно, поряд з розвитком ринку, така діяльність була присутня в США в період освоєння прерій і побережжя двох океанів. Спільна діяльність, на мій розсуд, є стрижнем для побудови сучасних країн Євросоюзу, з тої лише різницею, що там закладено чутливий до потреб і ресурсів механізм постановки чітких і соціально-орієнтованих задач владі і контролю за виконанням цих задач. Законодавчо в Німеччині існував, і можливо існує і зараз, інститут товариств за інтересами. Спільна діяльність присутня в передових фірмах, коли, наприклад, безгрошовими стимулами японські гуртки якості розробляли покращення технологій, організацію робочих місць. В Україні іще до 20 -го століття існувала традиція "толоки", тобто будови будинків силами мешканців села, не кажучи про подібні прояви в часи Січі. Частково така діяльність проявилась в кращих товариствах співвласників багатоквартирних будинків. Широким фронтом проходив кооперативний рух. Не є забороною зараз в Україні неприбуткова діяльність. Прояв волонтерського руху зараз, відданості ідеалам свободи і справедливості в часи Майдану, є іще одним актуальним прикладом. Прикладом єднання громадян з різним достатками, різною вірою, різними мовами, віком, соціальним статусом. І так далі. Також ЗМІ повідомляють, що зовсім не бідний пан разом з товариством обговорює за кордоном масштабний рух по створенню економічного буму в Україні з участю свого роду волонтерської розбудови 100 км автомагістралі, або дати приклад ощадливого і якісного будівництва.

Можна продовжити і зворотній огляд, тобто факти потреби в такому елементові економіки. Взяти хоча б питання інвестицій в економіку України. То хіба потрібні інвестиції на розбудову дороги, якщо з усіх матеріалів, лише 5% від стандарту буде виведено з проекту на створення тротуару "потрібним" особам? Невже потрібні інвестиції, щоб міські мешканці закладали і доглядали за власний кошт парки і сквери, якщо надати учасникам такого процесу права на засадженні дерева, естетику парку, чи право мати винагороду в недалекому майбутньому від очищення повітря? Чи потрібні іноземні інвестиції для науковців, які здатні за власний кошт розробити зразок нової техніки і запустити серію, аби лише не візити" від "помічників", який ні копійки не дають фінансування з бюджету, а за прибутком поспішає, як за своїм.

Виходячи з довіри до спільної громадської діяльності, та більш-менш вдалої-невдалої вищенаведеної аргументації можемо отримати наступні реалії консенсусу в Україні.

1) Уряд може взяти за основу головний принцип своєї діяльності – рух до консенсусу всіх громадян. Це означає, що необхідно відмовитись від різких обмежень щодо існуючих станом на 2014 рік механізм отримання достатку. Тобто прийняти курс на поточне коректування ціни на енергоносії для населення в залежності від факторів ціноутворення, повернення до соціально прийнятного рівня цін енергоносіїв та прийнятної для громадськості динаміки цін на найближчі роки, суттєве зменшення норми податку на доходи від депозитів, курс на зміцнення гривні до рівнів обґрунтованих, відмова від податків на пенсії, відмова від певних обмежень працюючих пенсіонерів, приведення у відповідність заробітної плати працівникам державних установ у відповідності до співвідношення порівняльної компетентності і частки їх результативності в роботі таких установ. Щоб все це не стало традиційним популізмом (типу підняти заробітну плату і пенсію) урядовці мають розробити програму підвищення продуктивності праці в актуальних галузях, на пілотних підприємствах державного сектору, стимулювати "точки росту" в ринковому секторі, збільшити самостійність учасників громадських економічних і соціальних проектів. Тим самим збільшаться надходження до державного, бюджету підприємств та сімейних бюджетів. Якщо не вдається утримати тверду грошову одиницю, то варто дати свободу спільній громадській діяльності, що в свою чергу розширює домовленості і в решті решт укріпить національну грошову одиницю (Перехід до єдиного "зеленого" в США це не лише вдале минуле, а і теперішній стан першої в світі економіки) Тоді, і лише так, маємо задовольняти вимоги МВФ.

Якщо Уряд не зможе в найближчі дні закласти довіру на вищенаведених напрямках, то замість його болючої відставки, громадське суспільство має відреагувати менш драматично, ніж це слідує з логіки "вибори-первибори". А саме, воно зможе негайно взяти курс на активізацію саме спільної діяльності, маючи на меті за власний кошт і на власний ризик, по добровільній згоді окремих громадян розробляти власні проекти зайнятості працюючих, отримання задоволення суспільно значущих потреб в житлі, енергоносіях, транспортних послугах, освіті, медицині, охороні навколишнього середовища, закладення лісів, і іншого на базі власних ресурсів. Суть цих проектів в тому, щоб зробити конкуренцію і стимул як державному, так і ринковому секторах економіки. Суть також в тому, щоб покращити стан домогосподарств, ввести в практику "громадських" підприємств прийоми організації передових підприємств, пілотних регіонів, відомих в Україні і світі. При умовах, якщо гривня не належно виконує функцію міри обміну мова може іти про розширення цінних паперів різних емітентів, тобто не потрібно цуратись місцевих грошей, які можуть бути витіснені гривнею, або стимулювати її укріплення. Головне, щоб потреби населення задовольнялись, а ресурси населення були запущені у використання (В такому випадку Україна розпочне тренд зростання у національному багатств саме частки інтелектуальної власності від біля 20-30%% до 70-80%%, як в розвинених країнах). Але основний ефект має бути в гармонізації всіх п'яти секторів економіки, як це існує в розвинених країнах в умовах екологічних обмежень і загострення як міждержавних відносин, так і відносин в середині окремих держав. Останнє вимагає більш детального аналізу, але спільна діяльність це не просто випускання пару, а задоволення потреб, томі у є резервом для покращення відносин в середині країн, в тому числі і України.

2) Побудова ефективної влади в межах доктрини відтиснення "олігархів" від влади, чи державно-приватного партнерства, має бути змінена шляхом переходу від дуету "влада-бізнес" до тріо "влада-бізнес-громада". Перехід від дуету до соло влади декларувалось вже часто. Але дует таки залишається. Позитивне в тому, що бізнес не дає розслабитись бюрократії, а державні службовці контролюють, хоча і не завжди коректно, апетити бізнесу. А негатив цієї схеми, що суддею між учасниками дуету є їх поєднання, те чи інше. Але при умові низьких темпів розвитку, а частково і деградації, суспільства, логічно буде доповнити країну як розвитком сектору спільної діяльності громадян, так і участю громади в надбудові влади. Поява у владі третьої сторони конкретизує, відведе драматизм відношення між бізнесом і владою в напрямку гармонічних відносин трьох сторін. Бізнесу для свого розвитку потрібні ресурси працездатного населення, населенню потрібні зручні механізми реалізації своїх здібностей в напрямку задоволення потреб, а це залежить від дуету, державі потрібна історична перспектива, а це залежить від поколінь і надійних традицій бізнесу. Суспільству потрібен і господарник і його сила. Отже тріо має перспективу.

Нарешті, третя сторона в цьому тріо це не те, що ми маємо, наприклад в громадських слуханнях. В них громада перш за все своєрідне гальмо для надактивних бізнесменів, чи некоректних чиновників. А представник же спільної діяльності це людина з проектом розвитку громади на власних ресурсах, які не використовуються ні владою, ні бізнесом, але може дати громадянам задоволення потреб. Тому це буде активний підготовлений і конструктивний учасник тріо. Спочатку – на рівні під'їзду, двору, вулиці. Далі – району, міста, регіону, держави.

3) Верховна Рада не може створюватись лише за існуючою схемою – шляхом виборів окремих депутатів. ВР повинна, як важливий державний орган, сама бути обрана з точки зору задач, які вона має суспільству реально, актуально і ефективно вирішувати. Ефективний початковий поштовх дають не вибори, а вистраждані чи просто усвідомлені механізми розвитку спільної економічної і соціальної діяльності. Тобто не голе державотворення без чи з ринком, не ринок без соціального підґрунтя, а прогрес громади шляхом об'єднання в державу з використанням ринку, його централізованого стимулювання. І все це в напрямку задоволення потреб громадян за рахунок своїх же ресурсів. (Інтелектуальних, професійних, творчих, грошових, гуманітарних, великих мали і потенційних.) Потім іде формування (те чи інше, відкрите чи вузьке) вимог до Верховної Ради. На це і направляються дійсні політичні партії, як осередки інститутів суспільства. А вже потім (під ясні і привабливі, конкретизовані максимально, зрозумілі і прийнятні виборцям) задачі Верховної Ради має іти підбір депутатів, і навіть їх кількості. (Щоб не руйнувати "опори мосту", можна кількість депутатів зараз не змінювати, але періодична ротація частини не завадить.) Таким механізмом спільнота вибере ту, найбільш підходящу частку депутатів, які навіть при меншості сформують коаліцію, бо знатимуть, що саме має робити Верховна Рада на поточний період. В решти депутатів, в умовному "надлишку", не буде іншого виходу як приєднатись до цілей організації, оскільки цього вимагає їх засновник. Тим самим надлишку як такого і не буде.

Отже, логічно, що факт формування гідних країни цілей і задач Верховної Ради, ставить від сумнів прохідний бар'єр, не обмежує малі соціальні групи в представництві, але при умові, що в країні запрацював механізм спільної діяльності громадян. І не лише він, а всі вищеназвані сектори економіки і соціального росту.

4) Питання територіальної цілісності, недовіри і довіри, критики конструктивної і іншої діючого Уряду, ідеологічні суперечності, розмежування населення через лінію війни, примирення населення, повернення біженців до своїх домівок, відбудова розрухи, чи розселення по території України, соціальна підтримка постраждалих сімей і громадян також буде рухатись в позитивному плані при розвиткові нової хвилі спільної діяльності. Адже на все грошей не вистачить, але в цілісного народу завжди вистачало, і вистачить зараз, терпіння, сил, взаєморозуміння і домовленостей на відбудову мирного життя. На цій основі і грошова одиниця зміцніє, і Уряд навчиться діяти з честю, а приєднання до світової спільноти відбудеться гідною державою.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua