Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
транспорт   державні субвенції   страйк

Вимушений брак чи кохання за розрахунком

milo4ka | 31.08.2009 12:35

1
Рейтинг
1


Голосів "за"
3

Голосів "проти"
2

що буде, якщо закінчаться державні дотації на транспорт

Вимушений брак чи кохання за розрахунком
З першого числа завжди починається щось нове. Хтось кидає палити, хтось обіцяє подолати лінь і взятися до роботи. З першого числа нас тішать новими цінами чи новими тарифами. Перше число насторожує нововведеннями.

"Виделки знайшлись та враження залишились"

З першого серпня в Житомирі введено нові схеми руху маршрутного транспорту.

Щоб навести лад із транспортними послугами в обласному центрі згадали про Закон України "Про міський електротранспорт", який забороняє дублювати маршрути тролейбусів і трамваїв міськими та міжміськими маршрутними таксі. Посилання на цей Закон стало головним аргументом для зміни схем руху маршрутних таксі вулицями міста, а також рятівним кругом банкрутуючого на очах ТТУ.

Поштовхом для кардинальних змін став червневий страйк працівників міського електротранспорту.

Протестний захід змусив владу Житомира винайти частину заборгованих підприємству грошей у власному бюджеті (читай – забрати у інших державних установ), випросити копійчину у Кабміна, аби залагодити конфлікт. Тимчасово це вдалося. Адже проблема боргів принципового рішення так і не знайшла. Навіть на момент завершення страйку в ТТУ борг по зарплаті і відшкодуванням до Пенсійного Фонду залишився чималим. Одже, залишились і певні сумніви. Одного разу взявшись до протесту і отримавши хоча б проміжний результат, чому б не вдатись, відстоюючи зароблене, до цього заходу вдруге. Людей, що місяцями не отримують заробітної плати зрозуміти можна. От і ширяться містом чутки, що з першого вересня муніципальний транспорт може знову припинити роботу.

Печерний менеджмент

Керувати підприємством в умовах ринкових відносин – не мед збирати. На 1 січня 2006 року житомирське ТТУ мало збитків понад 11 мільйонів гривень. Держава хронічно не доплачувала підприємству за перевезення пільговиків. І житомирські електротранспортники – в цьому не унікальні. Рік тому на страйк вийшли муніципальні перевізники Львова, яким держава заборгувала за останні 5 років за перевезення пільговиків близько 70 (!) мільйонів гривень. В травні нинішнього року до протестних акцій вдалися працівники Луцького підприємства електротранспорту...

У житомирської влади вихід знайшовся елегантний і простий. Аби покрити збитки було вирішено взяти кредит (!), потім ще один, і ще... Загальна сума кредиту сягнула за 13 мільйонів, а його обслуговування (відсотки) виливається у 3 мільйони гривень щороку. Ось такий борговий тягар і недоплати по субвенціям привів до хронічної невиплати заробітної плати на підприємстві. Але не спішіть сплескувати руками "Ой горечку, ой батечку"! На що розраховували міські очільники разом з керівництвом ТТУ, коли затягували борговий зашморг? Власних грошей місто не друкує з 1918 року. А як планували вирулити із кредитного піке – нема у кого спитати.

Але, як відомо, із будь-якої складної ситуації є принаймні один вихід.

Не треба ля-ля або шукаємо внутрішні резерви

І перший з них – заробляти додаткові кошти, надаючи платні послуги.

Ось хоча б такий приклад.

Житомирське ТТУ має два депо – на вул. Вітрука і на вул. Ольжича. Головна виробнича площадка управління розташована на вул. Вітрука. Тут знаходиться і саме управління, і виробнича база:трамвайні і тролейбусні ремонтно-експлуатаційні депо, ремонтні майданчики, і спортивний майданчик, і навіть "зимовий сад з екзотичними рослинами". Все це існує ще за радянських часів. На другому ж виробничому майданчику будь-які виробничі процеси припинено. А це – чотири гектари землі, зауважте, в центрі міста. Рівень орендної ставки – 50 гривень за 1 кв.м (!). Далі – робіть з цим все, що дозволяє власна фантазія, звісно, в рамках статуту комунального підприємства. Тут може бути і стоянка для автомобілів, чи тих же маршрутних таксі, СТО, виробництво дверей, вікон... Але для цього має бути сміливість гравця і велике бажання виграти (чи вижити) на ринку. Оптимізація виробництва не означає суцільного скорочення і розпродажу. До речі, все вищевикладене не вигадано мною. Це наявна ілюстрація реалізації одного з напрямків "Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2006-2015 рр."

Ще у 2006 році, представляючи програму розвитку міського електротранспорту на 2007-2008 р. міський голова наголосила на пріоритетах міських проектів серед яких

оптимізація руху міського пасажирського транспорту та створення міського транспортного диспетчерського центру, проведення повної інвентаризації та аудиту Житомирського трамвайно-тролейбусного управління, створення на базі ТТУ дочірніх підприємств із надання додаткових послуг населенню, автоматизація та комп'ютеризація роботи Житомирського трамвайно-тролейбусного управління із впровадженням інноваційних технологій.

До речі, пропозицію депутата міської ради Олега Бабкіна щодо створення комісії по проведенню аудиту і повної інвентаризації ТТУ депутатський корпус тоді проігнорував, віддавши повноваження і переклавши відповідальність за реалізацію програми на виконком міської ради. Між іншим, і трьома роками поспіль, під час гарячих страйкових червневих днів, керівник ТТУ не зміг надати депутатам відповідь щодо кількості техніки, яка у технічно справному стані може вийти на вулиці міста. Так і решта проектів залишилась лише на папері і в пам'ятній презентації.

Конфлікт інтересів

Між іншим, за останні роки бурхливого розвитку і популярності набули альтернативні перевезення приватними маршрутними таксі. Маршруткою сьогодні можна дістатись до будь- якого віддаленого куточка Житомира.

В місті існує 44 приватних маршрути, які годують щонайменше 2,5 тисячи житомирян (логічно було б нагадати- виборців).

Затвердження схеми маршруту, ліцензування коштує перевізнику 1,8 до18 тисяч гривень. Ліцензія на маршрут видається на три роки, далі- знову плати. Вимоги до транспорту жорсткі і це виправдано умовами безпеки і комфорту пасажирів. У разі поновлення ліцензії на маршрут володарям старих автомобілів, нова не надається. Тому власники приватних автопарків ще заздалегідь, використовуючи можливості лізингу і кредитів почали заміну старого транспорту. Таким чином вже оновлено 75% автобусного парку. Бізнес є бізнес і як будь яка справа, має плануватись. Але нововведення місцевої влади із зміною маршрутів руйнує не тільки плани, але й ставить під загрозу виконання кредитних забов'язань.

А що ж з муніципальним транспортом?

Згідно Наказу Державного Комітету України по Житлово-комунальному господарству " Про затвердження Правил експлуатації трамвая та тролейбусу" (пункт 3.4.5.): "Рухомий склад, який відпрацював установлений строк експлуатації, підлягає списанню", а дозвіл на його експлуатацію після нормативного терміну надає спеціальний госпрозрахунковий регіональний підрозділ технічної інспекції міського електротранспорту.

Нормативний термін експлуатації тролейбусів складає 10 років. Таких машин в житомирському тролейбусному парку – (!) десять. 64 тролейбуси – віком старше 20 років, 79 – віком від 20 до 16 років. Хтось, можливо заперечить: у гарного господаря автомобіль завжди у належному стані незалежно від віку. Але мова не про власне авто, яким ви возите тещу на дачу.

Нещодавно, вирішивши під'їхати тролейбусом, пригадала анекдот про японця, який вискочив із туалету залізничного потягу з галасом:" Я потяг зламав, нажав на педаль, а там- земля!" І я спостерігала землю під завернутим гумовим килимком підлоги тролейбусу. Хтось пригадає зіпсований на якихось гачках і болтах одяг... А хтось – відчуття бадьорості від отриманого розряду електричного струму. Все це не вигадки. Відчутна кількість тролейбусів не викликає відчуття безпеки. Не сумніваюсь у високому професіоналізмі ремонтної служби ТТУ, був навіть такий жарт: житомирські тролейбуси зроблені в Житомирі. Але є фактом, що велику кількість машин-ветеранів вигідніше було б здати на металобрухт ніж ремонтувати. І тут ситуація далека від змін, бо коштів на нові – зась. От і їздимо із загрозою відчутних моральних і матеріальних збитків. Бо суд, як у розвинених країнах світу, на які ми щоразу (і у випадку утримання державою збиткового, але екологічного транспорту) посилаємось, нам їх не відшкодує.

Що ж робити? І знову про пільги і субвенції

Спробуємо пошукати ліки від безпорадності разом.

Безкоштовне перевезення пільгових категорій населення- окремий головний біль і міської влади і перевізників. Три закони, 10 постанов уряду регламентують транспортні пільги за соціальною ознакою і ще 9 законів – за службовою. На загальнодержавному рівні відшкодування транспортних пільг складається в страшну цифру, за розрахунками Мінтрансзв'язку- близько 5 млрд грн., а за данними Мінфіну – понад 10 млрд. Бюджет невеликої держави! Посилаюсь на загальнодержавні цифри, бо на отримання офіційної інформації місцевого значення треба витратити місяць часу (все за Законом). Заплановані витрати в бюджеті країни цього року – 1 млрд. 372,4 млн. гривень. Але задекларувати не значить відшкодувати реальними грошима.

За оцінками експертів одної поважної організації "CASE-Україна", лише скасування пільг державним службовцям дозволить заощадити 323 млн грн. І надати таку пільгу тим, хто її дійсно потребує у вигляді соціальної грошової адресної допомоги. Нічого нового в цьому не має. В Росії таке нововведення існує з 2005 року, хоча і витримало спочатку шалений опір. Рахувати має кожен, і держава і пересічний громадянин. І саме він має вирішити якому транспорту надавати перевагу, так би мовити, проголосувати гривнею. Умови ринку мають бути рівними для всіх.

До речі, дотацію на перевезення пільговиків крім ТТУ в місті отримують ще декілька приватних перевізників маршрутів N2,14 і 40. Причому, отримуючи компенсацію, ці перевізники мали б надавати послугу пільговикам безкоштовно. Однак насправді пільга надається лише з 10 до 16 години і лише у вигляді знижки, замість 1,25 грн. пільговик платить 70 копійок. А що ж дотація? Між іншим, решта перевізників готова надавати послуги пільговикам з 50% знижкою, але на рівних із усіма умовах, не претендуючи на компенсацію із бюджету. Цю пропозицію влада, на жаль, не почула.

У разі відміни дотацій будь кому, можна було б зберегти соціальну пільгу, зобов'язавши всіх без винятку перевізників надавати цю послугу окремим категоріям населення (інвалідам 1 і 2 групи, пенсіонерам) безкоштовно.

На все має бути сміливість, чи яка зараз модно казати, політична воля і відповідальність. Одного разу, якогось першого числа сказати відверто: "Люди добрі! Поки не почнемо прискіпливо рахувати і витрачати з розумом, краще не стане". І нарешті, почати.










© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua