Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Разом окремо

Ekain | 20.03.2009 23:58

17
Рейтинг
17


Голосів "за"
18

Голосів "проти"
1

Влада прагне відокремитися від народу. Бо від народу зайві клопоти, що позбавляють насолоди від власної значущості. Втім, інколи буває зручно попротестувати, погаласити разом з народом. Як наближатимуться вибори, бажаючих братання з нами, нема сумніву, побільшає.

Якось вранці на цьому тижні став свідком такої події. На Бесарабській площі регулювальник перекрив рух зі сторони Хрещатика. Проминає хвилина, дві, три... Схоже на те, що Бульваром Шевченка має проїхати хтось, заради якого все це регулювання вручну власне і впровадили. Може це закордонний гість, може якесь наше місцеве велике цабе. Раптом хтось почав дудіти у клаксон. Інші підхопили. Як вщухла перша хвиля, пішла друга. Даїшник не витримав і таки пустив декілька машин, але потім знов перекрив, можливо отримавши наганяю по телефону. Тут вже розпочалося дійсно потужне дудіння, значно гучніше за недавні організовані акції середнього класу "проти всіх".

Мені цей епізод нагадав інший, вже давно забутий публікою, що стався у 1989 році або навіть раніше. Тоді центральною радянською пресою, яка вже в наслідок горбачовської політики гласності стала більш смілою та правдивою прокотилася хвиля повідомлень про те, як десь в обласному центрі центральної України місцевий партократ їхав вулицею на "Волзі" та потрапив у ДТП. На щастя, ніхто не постраждав, але у машини відкрився багажник, і перехожі могли побачити кілограми ковбаси, якої вже багато років не було в жодному гастрономі міста. Люди зупинялися, лаялися, швидко зібрався натовп, який ледве не розпочав над обкомівцем самосуд.

Між сьогоденням та подією часів перебудови проминуло двадцять років. Вже нема СРСР. Зникли партократи і обкомівці – ці слова вже треба пояснювати молодим читачам. Проте чиновницьке прагнення відокремитися від народу як була, так і залишається далі. Найвищий посадовець ховається за спини заступників, живе не державному забезпеченні, коло спілкування йому відфільтровує секретаріат і охорона. Заступники, секретаріат ховаються за так званий апарат при керівництві. Апарат, перед яким вже нема широких спин, облаштовує між собою і людьми хоча б якісь бар'єри: хоча б навіть службове авто, щоб не їздити громадським транспортом. Як не положено за статусом службове авто, то хоча б своїм власним, але обов'язково з дозволом паркуватись у будь-якому місці, щоб евакуатори та блокування коліс – це все було не для панської карети. А якщо вже і власної машини нема, то тоді хоч покласти у кишеню "ксиву" та відкривати нею двері, наскільки вистачить нахабства та відповідних навичок, або хоча б помріяти про те як тицьне тою "ксивою" під ніс хлопам, щоб розступилися.

В результаті їхні дії і слова викривають, що ті, хто керують нашою країною, здається, не мають навіть приблизного уявлення про життя цієї країни.

Не знаю, як довести до чиновницьких голів, що відокремлення від суспільства не підвищує їхню безпеку і комфорт, а навпаки. Невже вони дійсно вірять, що два даїшники та ескорт з охороною врятують їх, якщо вони дійсно розлютять людей? Тому обкомівцю чи то з Черкас, чи то з Винниці пощастило, що у людей на той час спрацювали моральні гальма, і самосуд таки не відбувся. Пощастило і українському істеблішменту включно з тисячами діючих політиків і чиновників, що ніхто з них не відірвався від землі ногами на шибениці у 2004-му. Щоб не було публічних протестів, акцій непокори, а якщо стануться, то щоб не стали насильницькими, влада повинна уяснити собі, що вона існує лише допоки її визнає переважна більшість людей. Це визнання не купити ніяким популізмом. Бо популізм дозволяє перемогти на виборах. Він не врятує, якщо люди не чекатимуть до виборів.

Хоча буває рух і в зворотному напрямку. Інколи вони серед нас нібито розчиняються і разом з нами станом речей обурюються. Чи не подібне було на Майдані-2004? Але й і зараз інколи у менших масштабах таке трапляється. На цьому ж тижні відвідав один професійний захід, де брали участь депутати ВР, високопосадовці міністерств та відомств рівня заступників великих боссів або керівників управлінь, викладачі вишів, а також професійна публіка.

Вразило, що майже всі державні люди виступали з палкими промовами про недосконалість законодавства, невирішеність протягом вже десятиліття багатьох проблемних питань, брак поступу у впровадженні нових підходів. І це все промовлялося так, нібито це не ті люди забов'язані закони розробляти, приймати, вдосконалювати, виступати з законодавчими ініціативамі, врешті – лобіювати і проштовхувати важливі для держави, господарства, суспільства рішення. Здавалось, що ті високопосадовці просто так проходили десь неподалік, завітали до нас, щоб своє "фє" владі висловити. Авжеж забули, що самі і є та влада...

Ekain, 2009

Інтелектуальний націоналізм:

http://ekainua.wordpress.com/

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua