Наше коріння не тільки на суходолі!

Розгорнутий анонс статті українського історика про те, як козаки підкорювали моря і приборкували потужних морських противників.
Замість лінку

Багато дискусій точиться про інтеграцію в світову спільноту, глобалізацію та все таке подібне... Але глобалізація не потрібна на морі, морська справа завжди була глобальною. Навіть у части найжорстокіших загострень працювали міжнародні інституції і всі противники дотримувались правил. Хто працює з морем, в морі, той працює зі всім світом. І відомий всьому світові. А ми, нація, повернулись задом до цієї брами до глобалізації. І намагаємось продертись до великого світу через кордони на суші і через офіси євро- та інших міжнародних бюрократів.

Я не одноразово висловлював жаль, що морська тематика не знаходить належного обговорення у суспільстві. Я абсолютно переконаний, що Україна досягне єдності зі своїми південними регіонами лише тоді, коли проблеми моряків, суднобудівників, історичної спадщини, української мариністики отримають не менш широкого і зацікавленого обговорення, як проблеми газогонів, української мови, Голодомору, УПА, взаємовідносин між гілками влади і окремими політиками.

Географічна короткозорість суспільства, що не усвідомлює себе суспільством морської держави, неспроможне ствердити українську націю як морську націю, є одним з тяжких наслідків нашого минулого, коли важливі інфраструктурні галузі належали до зони відповідальності так званого союзного центру, а національним республікам залишалась лише сфера місцевої промисловості, освіти, культури. І навіть ті нечисленні сфери республіканського суверенітету постійно урізалися союзними ідеологами. Ідеологічне втручання в освіту і культуру призвело до того, що та ж морська тематика міцно асоціюється у людей саме з радянською або російською спадщиною, але не з українською. Лікування такої хвороби можливе через відновлення історичної пам'яті.

На жаль, історичній пам'яті загрожує не тільки пропаганда противників України, закордонних та внутрішніх, але й нахабність продажних чиновників і ненажерливих нуворишів. На "Народній правді" вже були повідомлення про те, як мала місце спроба виключити Музей морського флоту (колишний Англійський клуб), який розташовується у центрі Одеси, з переліку пам'яток культури задля його подальшої приватизації – такий законопроект поданий до Верховної Ради. Як бачимо, у сучасній Україні, у місті морської слави – перлині у моря Одесі – можлива така наруга навіть над музеєм, що є більшою мірою музеєм імперської спадщини, ніж української. Що ж тоді казати про українську спадщину!

Але не лише негативні події відбуваються в Україні. В "Українському тижні" N5 (6-12 лютого 2009) надруковано статтю к.і.н. Бориса Черкаса "Чайки на... Балтиці" про морські подвиги козаків на Балтиці в 1635 році.

http://www.ut.net.ua/art/168/0/2135/

Такі історичні розвідки, публікація яких вже сама собою є подією у не дуже жвавому українському морському дискурсі, треба друкувати у кожному числі. А ще видавати книжки: наукові і художні, писати вірші і пісні. Українці не є нацією одного лише суходолу. Наше коріння не тільки у ланах і вишневих садочках, але інтелектуальна короткозорість не дозволяє побачити море.

Велика пошана українськими письменникам, історикам, хто нагадує українцям про море!

Ekain, 2009

Інші матеріали на тему:

Моя стаття "Проблеми морської галузі – проблеми культури" (рос.):

http://narodna.pravda.com.ua/discussions/469c974b3b6b7/

Моя рецензія на книгу Антона Санченка "Баркароли":

http://narodna.pravda.com.ua/culture/49709fd1c8661/

"Блог однієї книжки":

http://barcaroly.livejournal.com/

Інформація С. Горчакова про збір підписів щодо збереження Музею морського флоту в Одесі:

http://narodna.pravda.com.ua/culture/4970c09435482/

----------------------------------

http://ekainua.wordpress.com/