Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Чому ж вони всі такі однакові?!

Ekain | 24.12.2008 15:36

11
Рейтинг
11


Голосів "за"
12

Голосів "проти"
1

Всі політики однакові – це вже майже війшло до складу сталих виразів у нашій мові. Чубляться вони часом "нєпадєцкі", але результати їхньої практичної діяльності дійсно однаково мізерні. Чому?

Всі вони однакові – вираз шкідливий. Це вже багаторазово дискутувалось. Майже як за словами Оруела, всі люди рівні, а деякі рівніші за інших, так і політики: всі однакові, але хтось більш однаковий. З соціальної байдужості виграють саме ті політики, чиї програми складаються з беззмістовних гасел, ті, хто не бере на себе відповідальності. Я не буду давати оцінок в цій статті, бо хочу подивитись трохи далі від титульних фігур, що очолюють провідні політичні сили. Ось ми вже багато років мріємо про нову генерацію політиків, і начебто нові зірки починають сходження після того, як відцентрова сила викинула їх від великих партій – метагалактик. Але щось нічого нового від них не чути. Так і хочеться, попри все, що казав у першому реченні, вигукнути: "Вони ж всі однакові"!

Але постає запитання: а в чому саме вони однакові?

Дехто каже, що всі високопосадовці крадуть – у цьому й однакові. Гаразд! Крадуть. Ну можна вщент розкрасти якісь державні кошти, віддати якісь державні замовлення своїм структурам, але одночасно можна скасувати нісенітні папірці, про котрі я писав у декількох статтях про регуляцію підприємницької діяльності. Тоді суспільство буде хвалити того політика, а крадіжка загубиться у тіні слави. Чи не логічно було б для крадія ховати свої злочини за корисною діяльністю? Чомусь цього не відбувається. Крім взагалі пустих обіцянок покращення життя вже сьогодні, політики пропонують затаскану протягом десятиліття "конкретику", що вже давно втратила будь-який зміст та наповнення, на кшталт "єдиного вікна", обіцянок дерегуляції, зниження податкового тиску та підтримки вітчизняного виробника, забуваючи при тому назвати, якими саме заходами вони збираються цього досягти.

Чому ж політики, навіть стоячи на майданах або під телекамерами напроти допитливих ведучих, неспроможні сформулювати чогось конкретного? Для відповіді на це запитання мені доведеться вдатися до спогадів з мого досвіду праці в органі місцевого самоврядування мого рідного міста. Влада країни значно масштабніша і вже так багато часу пройшло, але, здається, що аналогія працює.

Влітку 1994-го в місті змінилась влада. Одночасно з президентом Кравчуком програв вибори і мер міста – колишній компартієць, висуванець горбачовської епохи. Громадськість його не любила. Некомпетентний був мер. Типовий пізньорадянський номенклатурний панич: на роботу приходив к обіду після того, як потягає штангу десь у спортклубі або вдосталь насолодиться поливкою овочів на своїй дачі (казали, що городництво було його найулюбленішим гобі), у справи не заглиблювався – ховався за спинами заступників, що були як скорпіони у банці – постійні чвари, взаємні звинувачення, до пізньої години сидів у своєму кабінеті з якимись приятелями його молодих років, що "парили" йому світлі прожекти з ощасливлення рідного міста. Потім виявлялось, що приятелі отримували сприяння від влади, будували свій власний бізнес, а про ощасливлення міста назавжди забували. Преса, навіть місцева, тоді була ще за горбачовською інерцією досить вільна, тому місцеві жителі знали про всі ці розклади, і популярність мера була близькою до нуля. Досить дивно, але сам мер вірив у демократію, у вибори, тому навіть не намагався якось сфальсифікувати результати. Владний ресурс використовував: нас, працівників виконкому, змушували розносити по поштових скриньках агітаційні матеріали, від імені фіктивних громадських організація нас направляли спостерігачами на виборчі дільниці, але до прямих фальсифікацій не вдавались.

Мер та його заступники "перетирали" справи не лише зі своїми друзями дитинства. Для вирішення багатьох питань їм потрібні були поради від фахівців. Чиновний люд зазвичай мислить кліше. Ну хто у місті самий розумний з економічний питань? Ну звісно ж викладачі кафедри економіки найсильнішого місцевого вишу! Так і вийшло що дехто пан X та дехто пан Y. були постійними гостями у владних кабінетах. Звісно не безкоштовно. А оскільки з тодішньої жебракуватої влади живих грошей не отримаєш, то задовольнялись вони використанням владного ресурсу, тобто спрощеним отриманням всіляких дозволів, узгоджень, протягуванням вигідних собі рішень.

Не даватиму тут оцінок їхній діяльності, їхнім порадам місцевим діячам, їхнім проектам, що вони протискували через владу, бо це не важливо для даної статті. Вони працювали на дуже поганого, некомпетентного мера, через якого у місті накопичувалися величезні проблеми. Опоненти мера на виборах, знали, як навести лад, вони були компетентні, сучасні – принаймні в це повірив виборець. І ось прийшла нова влада. На одній з перших нарад, де новий заступник мера звертався до нас, своїх нових підлеглих, успадкованих від попередника, він казав приблизно таке:

"Шановні, часи некомпетентності і бюрократизму минули. Ці з вас, хто не міг реалізувати свій потенціал за минулої влади, нарешті має можливості долучитися до нашої команди і працювати на благо рідного міста. Наша команда не буде сидіти по кабінетах та жерти один одного в інтригах. Ми об'єднаємо провідних інтелектуалів міста в їхніх зусиллях вирішити болючі проблеми господарства. Ми запросили нам допомагати провідних фахівців, викладачів кафедри економіки вишу N пана X і пана Y".

Таким чином, люди, що були фаховою опорою дуже поганої влади стали фаховою опорою влади дуже хорошої.

В місті були, звісно, й інші фахівці, взагалі багато розумних людей. Але влада і місцевий політикум, що самоізолювались від громади, не мали належного рівня загальної та управлінської культури, опинялися перед вибором лише з одного пулу фахівців – пана X і пана Y.

Здається, влада центральна і по 14 роках після згаданих подій має таку ж саму проблему: брак свіжих ідей через повну відсутність фахових шкіл, які б конкурували між собою ідеями. Ми всі знаємо прізвища чільних політиків. А ми знаємо, яку концепцію розвитку країни вони обстоюють? Ми знаємо, хто її автори? З якого вони наукового центру або університету, який напрямок наукової думку представляють? Де можна почитати не лише гасла, а наукові праці, матеріали конференцій, дискусії? Впевнений, що нам ніхто не дасть відповідей, бо їх нема. І через те ми маємо всіх однакових – однакових в інтелектуальній самоізоляції

Ekain-2008

Спільнота українських націоналістів: http://ukrnationalists.wordpress.com/

Форум Спільноти: http://olgakyjanka.uaforums.net/index.php

Особистий блог: http://ekainua.wordpress.com/

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua