Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації
бізнес   підприємництво   податки   Спільнота українських спеціалістів

Не забувайте про той нісенітний папірець або параноїдальна держава

Ekain | 4.12.2008 00:13

10
Рейтинг
10


Голосів "за"
15

Голосів "проти"
5

Компетентні податківці державі не потрібні. Підприємці вимушені самі на себе складати дос'є та "шити справу". Деякі процедури нагадують маячню психічно хворого з розщепленою особистістю.

Дванадцять років тому, коли я почав працювати в українському представництві одної великої іноземної фірми, тоді ще в таких представництвах на керівних посадах працювали так звані експети (від англ. expatriate – працівник, якого відряджено на постійну працю за кордон). Для місцевого персоналу такі експети давали можливість навчитись західним підходам до справ та краще зрозуміти людей з інших культур. У нашій конторі експетом був літній швед, який досиджував в Україні останні роки до пенсії. За плечами у нього був досвід праці у доброму десятку різних країн світу, багато чого він повідав на своєму віці. Але була в Україні одна особливість, що, мабуть, на все його життя вкарбувалася до його пам'яті. Таким місцевим дивом, що справило незрівнянне враження на бувалого експета, був звичайнісінький бюрократичний папірець, посвідчення про відрядження.

Кожного разу, коли я збирався у відрядження він не забував нагадувати: "Don't forget that stupid paper" (не забувай того нісенітного папірця). Скільки йому не пояснювали, не міг він збагнути мету цього витвору української облікової системи, що дісталась нам у спадщину від СРСР і дотепер залишається живіша за всіх живих.

Якось дорогою до Одеси, почав той експерт знов в черговий раз розпитувати, у чому сенс цього папірця:

- Ну гаразд, я написав, що відряджую тебе до Одеси порозмовляти з нашим клієнтом, видав тобі аванс, поставив печатку. Чого ще потрібно вашим податківцям? Навіщо їм ще печатка та підпис від клієнта? – почав він.

- Щоб був доказ, що я справді відвідав підприємство, а не пішов купатися у морі, відповів я.

- Why do they care! (Чого це вони опікуються!) Це моя справа, як твого керівника, піклуватись, щоб ти робив свою справу, а не розважався за рахунок компанії, – не розумів іноземець.

- Дивіться, витрати на відрядження додаються до валових витрат, тобто на їхню суму зменшується податок на прибуток. Тобто якщо наробити багато фіктивних відряджень можливо зменшити податок. А ще можна нараховувати добові, які знімаються готівкою, а готівковий обіг у нас регулюється і контролюється, бо готівкою розраховується кримінал. У вас також банки не будь-яку суму готівкою видадуть.

- Банки то інша справа. Але який дурень буде накопичувати "готівку без звіту" (not reported cash – це він так називав "чорну" готівку) з вашіх мізерних добових? Скільки ж це відряджень треба! Та й щоб податки суттєво зменшити це ж треба мати велику фірму та й щоб весь персонал з відряджень не вилазив. Ну можна набрехати про одне відрядження, два, три, але не про сотні ж! Це ж будь-який перевіряючий зі здоровим глуздом швидко виявить, що відряджень насправді не було, бо нема звітів, нема продаж клієнтам у місцях відряджень, що нема інших чеків, готелю, наприклад, чи пального. Їх також підробляти? Це ж треба цілу фабрику налагодити!

У таких розмовах у мене поступово почали відкриватись очі на багато речей, до яких ми призвичаїлись та звикли сприймати як належне. Щоб перевірити, чи правду казав той швед про відсутність такого документу на Заході, я потім розпитував інших іноземних колег. У всіх процедура відряджень в Україні викликала щирий подив.

На щастя, вже декілька років українські податківці не вимагають їздити з такими посвідченнями за кордон. Зараз вже достатньо копії закордонного паспорту з візою та відмітками про перетинання кордону. А раніше, пригадую, переляк на обличчях західних менеджерів, коли їм пропонували підписати у двом місцях та проштампувати дивний бланк, написаний іноземною мовою, для пояснення сутності якого не знаходиться адекватних термінів у їх рідній мові...

Причина існування таких папірців достатньо проста. Якщо обкласти підприємців з кожної сторони такими безглуздими папірцями з безліччю підписів і печаток, то тоді можно заощадити на державному апараті. Справжні фахівці, спроможні розібратися з господарчою діяльністю фірми та виявити порушення і зловживання, не потрібні. Достатньо найняти дешевих неуків, що будуть просто порівнювати папірці, рахувати підписи та штампи і карати за дрібниці.

Прикро, що дотепер контрольні органи нашої державу працюють за методою епохи чекістів та фінінспекторів з лікнепом замість освіти, ще дотепер

У сучасній Україні цю систему не тільки не скасовано, але ще її безглуздість доведено до непересічної безумної досконалості

Коли я перейшов на іншу роботу і сам став керівником представництва, то вже у мене почали викликати подив та саркастичні посмішки процедури, пов'язані з відрядженнями. Я видаю накази про відрядження самого себе і їх підписую. Потім я підписую собі посвідчення про відрядження, потім ставлю в ньому відмітку про вибуття і знов підписую, потім ставлю відмітку про повернення, також скріплюючи підписом та печаткою.

Формат, у якому наша компанія починає працю на нових ринках, напівжартівливо називають one man show (шоу одного чоловіка). Бухгалтерію робить аудиторська фірма, а найнятий представник в країні має почати бізнес "from scratch", тобто з подряпини. Це метафора – коли ви починаєте щось будувати або орати землю, то перший рух вашого інструменту, лопати чи орала, залишить першу подряпину на землі чи на камінні. Потім структури нарощуються навздогін за розвитком бізнесу. Перші два роки я працював сам. На вимоги української податкової я утворював комісії для списання, наприклад, бланків суворого звіту у складі себе, затверджував склад комісії, а потім ще й її висновки. Тобто за логікою нашої бюрократії, якщо ти працюєш сам, то не може бути пристосованих до тебе процедур, це ти сам маєш розщепитись на комісії, керівника, відповідальних працівників і інших підписантів. Чи не нагадує мислення нашої бюрократії психіатричний діагноз "дисоціативний розлад ідентичності", або по-народному "розщеплення особистості"? І ми ще чекаємо від психічно хворої держави реформ і здорового глузду?

Лікування психічних розладів – справа важка і не завжди результативна. Є така думка серед психіатрів, що хвороби розвиваються повільніше і повний розпад психіки наступає пізніше, якщо лікувальні заходи почати якомога раніше. На жаль, наше суспільство не починає лікування хворого державного монстра, не ізолює його від себе, не заміняє на людянішу систему керування. Якщо так, то прогноз невтішний: повне безумство і розпад.

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua