Напротивагу цьому, Галт у свої промові стверджує верховенство розуму індивіда, раціонального мислення як беззаперечного джерела морального закону, тобто системи обмежень і стримувань індивіда. ("Мораль – це те, що ми обираємо, а не те, що нам нав'язують, те, що ми розуміємо, а не те, чого нам варто підкоритися. Мораль раціональна, а розум не підпорядковується чужим заповідям."). Таким чином Айн Ренд, на мій погляд, робить ключову помилку, не враховуючи соціальну природу людини, тобто перебування індивідуума в соціумі і взаємодію з іншими людьми, ідентичними за потенціалом суб'єктами впливу на оточуючих, як позитивного, так і негативного. Не можна ставити долю особи у виняткову залежність від інтелектуальних здібностей іншої особи. Інтелект – це лише інструмент, який можна спрямувати і во благо, і на шкоду.
Встановити рамки та спрямувати інтелект є завданням моралі як духовного та інтелектуального надбання минулих і теперішніх поколінь, що відображає уявлення соціуму про справедливість, тобто необхідний порядок суспільних відносин. Саме мораль є основою кодифікованого права, покликаного створити систему координат для розвитку цілого, тобто суспільства, через розвиток індивіда. Тому жодна особа не може залежати від етичних якостей і духовної досконалості, властивої людям, що її оточують. У неідеальному, гріховному світі особа приречена жити в соціальній взаємодії, в якій вона не лише обмежується, але і охороняється законом і правом.
Таким чином, перша логічна помилка у Айн Ренд породжує наступну: "Вас просять пожертвувати інтелектуальною цілісністю, логікою, розумом, критеріями істини – задля того, щоб уподібнитись повії, кредо якої в тому, що найвище благо – догодити якомога більшому числу людей." Однак, підкорення індивідуального розуму загальній моралі не має наслідком примушення догодити іншій особі, а лише урівноваження їх інтересів та мирне співіснування, що і є умовою безперешкодного задоволення особистих інтересів індивіда, за що і виступає Айн Ренд.
Тому невірним з точки зору логіки буде і наступне твердження: "Якщо ви спробуєте відшукати в зведенні ваших етичних правил відповідь на питання "що є благо?", єдина відповідь, яку ви зможете там знайти, буде така: "Благо – це те, що добре для всіх, окрім тебе"." Насправді, воно має звучати так: "Благо – це те, що добре для тебе, і не порушує інтереси інших".
Ця нелогічна послідовність, тобто така, що не відповідає реальності за висловом самої Айн Ренд ("Так само ставтесь і до тих, хто на беззаперечний аргумент говорить вам: "Але це лише логіка", що у них означає: "Але це лише реальність". Реальності протистоїть лише одне царство – царство смерті."), ця нелогічна послідовність суджень приводить автора і до помилкового висновку всієї промови: "Якщо ви питаєте: чи добре допомагати ближньому? Ні, якщо він вимагає допомоги, немов має на неї повне право або допомогти йому – ваш моральний борг. Так, якщо таке ваше власне устремління, засноване на тому, що ви відчуваєте егоїстичне задоволення, усвідомлюючи цінність того, хто просить, і його боротьби.".
Саме егоїстичне задоволення Айн Ренд ставить на перший план, і причина цьому – неврахування тієї фундаментальної обставини, що людина є істотою соціальною, і можливість її самореалізації прямо залежить від рівня розвитку суспільства та кожного його члена, з яким ця людина взаємодіє; від функціонування політичних, правових та економічних інститутів, що забезпечують рівні можливості реалізації прав та задоволення потреб кожного члена суспільства. Але хто ж має розвивати, "удосконалювати" суспільство, як не самі його члени? Тому і здійснюючи політичні, правові чи економічні акти, керуватись вони повинні не егоїстичними інтересами, а служити (не жертвувати) інтересам цілого, соціуму, що і дасть їм змогу отримати все, що треба для життя.
Тому ідеологічні засади цієї промови є "вивернутими навиворіт" засадами більшовизму, при цьому зберігаючи одну з його рис – верховенство розуму над духом, тобто є егоїстично-атеїстичними.
