Пошук на сайті:
Знайти



Народні блоги

Додати стрічку статей сайту до свого iGoogle
Останні публікації

Позбавитись "держателів йолочек"

Ekain | 30.12.2008 14:33

22
Рейтинг
22


Голосів "за"
27

Голосів "проти"
5

Про мовне мислення, як його не засмічувати, хто б міг допомогти і куди рухатись далі...

Сьогодні скористався з передноворічного затишшя та завітав до свого банку. Зазвичай я дотримуюсь принципу, що всі договори, які підписуєш, варто попередньо прочитати. Серед перших слів договору вражає термін "держатель", тобто той, хто користується кредитною карткою, але не є її власником – "пластик" є власністю банку, а гроші на картковому рахунку – власністю "держателя". На моє запитання, чому використане таке неоковирне слово "держатель" замість якогось українського, працівник банку пояснив, що така термінологія йде від законів та різних постанов, наказів державних органів, що регулюють картковий обіг в Україні. Десять-п'ятнадцять років тому зросійщені чиновники нової держави писали тексти незручною їм мовою та підбирали терміни на своє розуміння. Спробувати відшукати якісь документи періоду УНР, "українізації" 20-х років минулого сторіччя або хоча б просто запитати у когось з колег з західної України, де багато людей встигли отримати спеціальну освіту українською мовою, не прийшло до їхніх голів, а мовознавці, на жаль, не долучились до справи розширення функціонування предмету їхніх досліджень.

Змінити "держателя" на щось інше нелегко, бо він дійсно замельдувався вже в законодавчій базі, але залишається багато чого, що ми могли б змінити, якби нам допомогли люди, хто живе або виріс там, де українська мова живе у повітрі, на землі та в рідних стінах, а не ллється лише з радіо та ТБ і не затиснута між сторінок словників і підручників. Ми всі вітаємо друзів, колег, рідних з "наступаючими" святами. Невже "наступаючий" – природне українське слово? Українці заходу України можливо ще пам'ятають, як вітали зі святами їхні бабусі-дідусі. Поділіться з нами, з тими, хто відновлює свою українськість майже з нуля. Дуже важливо зберігати історичну пам'ять про минуле, вшановувати героїв, але не менш важливе збереження мовного менталітету.

Є такий термін у мовознавстві – мова-субстрат. Коли євреї відродили іврит в Палестині, більшість з них мали рідною мовою ідиш або були двомовними зі знанням мови ідиш і якоїсь слов'янської мови: польської, білоруської, української, російської. В наслідок цього іврит отримав безліч синтаксичних конструкцій, фонетичних явищ, які більш притаманні саме слов'янським або германським мовам. Деякі мовознавці навіть заперечують приналежність мови іврит до семито-хамітських мов, називаючи цю мову слов'янсько-германським субстратом, релексикалізованим семітським словником.

Аналогічно відбувається і у нас. Ті з нас, хто не отримав мову від батьків, скоріше переходять не на українську мову, а релексикалізують російський субстрат українськими словами. А в багатьох випадках навіть утворюють нові, українські слова за моделями російських або роблять зайві запозичення, як відбулося з тим "держателем".

На мою думку, на даному етапі російськомовні українські патріоти достатньо обізнані в прихованій у минулому історії України. Якщо не обізнані, то мають можливість ознайомитися, бо література та інші джерела вже є в наявності. Зараз не менш важливо, ніж пам'ятати про Голодомор та УПА, відновити українськомовне мислення. І тут допомога україномовних однодумців була просто безцінною. Я б хотів, щоб українські автори "Народної правди" інколи писали і на мовні теми, а не лише про політику, історію, духовність. Для цього не треба мати фахову освіту. Просто пригадайте, що вам казали ваші батьки, дідусі, які у вас в дитинстві були віршики. Невже лише "в лєсу раділась йолочка"? До речі, під цю пісню дотепер у Києві в дитячих садочках проходять новорічні "утрєннікі". Це є дикунством не лише через мову. Будь-якою мовою, хоч кримсько-татарською чи гагаузькою співати дітям "срубіл он нашу йолочку пад самий карєшок" в країні, де більшість регіонів стала вже давно зоною екологічного лиха, а інші вже перетинають межу цього лиха – чи не є це дикунством? Які в нас є альтернативи? Чекатимемо, поки хтось напише нових пісень? Довго будемо чекати, бо зараз мало пісню написати – її треба "розкрутити". Не буде телебачення чи радіо транслювати нових дитячих пісень, без великої плати за "ротацію", як це робилося за радянської влади. Простіше згадати, що співалося в україномовних дитячих садочках та школах, коли такі ще не були винятком, спитати батьків чи бабусь і з цим прийти до вихователів в дитячі садочки та запропонувати їм підібрати мелодію та позбутись нарешті "в лєсу раділась йолочка". І починати це треба не в грудні, за тиждень до свят, а значно раніше.

Долучайтесь, шановні автохтонні українці, Україна потребує вашої допомоги!

Ekain-2008

PS: З Новим роком всіх авторів, читачів, працівників "Народної правди"!

Коментарі









© 2007 - 2020, Народна правда
© 2007, УРА-Інтернет – дизайн і програмування

Передрук матеріалів дозволяється тільки за умови посилання на "Народну правду" та зазначення автора. Використання фотоматеріалів із розділу "Фото" – тільки за згодою автора.
"Народна правда" не несе відповідальності за зміст матеріалів, опублікованих авторами.

Технічна підтримка: techsupport@pravda.com.ua