Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Мої українські Бровари


20
Рейтинг
20


Голосов "за"
23

Голосов "против"
3

Колись давно, коли генеральні секретарі найрадянськішого в світі союзу гинули як мухи поміж шибками, я ще не здогадувався про існування поміж Сяном і Доном чогось, що називається "Україна".

Мої українські Бровари
Пам'ятаю, мене збентежила мапа СССР, на якій Київ перебував на території, забарвленій інакше, ніж та, де Москва... Так от, у ті далекі часи я часто бував у маминої родини в Броварах.

Спілкування з однолітками-аборигенами викликало в мене небезпідставні підозри щодо їхнього психічного здоров'я: ще б пак, вони так бридко розмовляли російською, що деяких слів я взагалі не розумів. Поряд з моїм київським домом був дитсадок для дітей із вадами розвитку, тож я припустив що якась така аномалія має місце і в Броварах. Вже пізніше, у Москві (куди ми втекли від мирного атома) тато пояснив мені, що таке Україна і українська мова. По поверненні на рідні довгошироти я виявив, що Бровари сповнені української мови. Власне, рідною тут розмовляли майже всі, а якщо я ще й звертався нею до продавців на базарі чи в крамниці – мені у переважній більшості випадків відповідали також українською.

Я не знав про існування Казкового Зазбруччя з усіма його суперукраїнськими Бандерами: вистачало соракахвилинної мандрівки електричкою у східному напрямку. Різниця поміж моїм російськомовним Києвом і моїми україномовними Броварами була настільки разючою, що дитяча уява малювала війну поміж цими містами за право бути столицею України.

Пізніше я почав розуміти, що все набагато складніше. Мої українські Бровари чомусь вперто голосували за комуняків (що, в принципі, не дивно на фоні зупинки усієї броварської промисловості і "віяльних" відмикнень світла).

Ще пізніше я почав дізнаватись про свою малу Вітчизну деякі доволі цікаві речі. Містечко Бровари завжди славилось бунтівним характером: не дарма ж його заснував легендарний Соловей ("Розбійник"). Сама назва міста означала "Борові (за іншою версією – Браві) Вори". У ХІХ ст. губернський урядник скаржився, що одні Бровари приносять йому більше клопотів, ніж весь Остерський повіт.

За часів Визвольних Змагань 1917-21 років Броварщина уславилась масовими і доволі організованими повстаннями проти більшовицьких загарбників. Требухів, Літки, Зазим'є, Гоголів... Прізвище проводиря Гоголівського повстання Грицька Чупринки взяв собі за псевдо командир УПА Роман Шухевич.

У 1920 році Бровари були найсхіднішим містом, котре визволили війська польсько-українського альянсу. При більшовицькому контрнаступі сотні броварців полягли захищаючи своє місто серед піль на східній околиці містечка. За півстоліття на їхніх кістках зросте Жилмасив, а в ньому – я.

Зараз, йдучи масивськими дворами, я постійно чіпляюсь слухом за українську мову, особливо дитячу. Її тут багато, хай навіть і не дуже чистої. Її носї – нащадки волелюбних повстанців – живуть у бетонних житлоблоках на місці давно програних (чи таки – в історичній перспективі – виграних?) боїв, зводять кінці з кінцями, обирають найгіршу владу з найгірших можливих, лузгають сємочкі, іноді гопстоплять поодиноких перехожих... Чого ще чекати від нащадків Солов'я? Вітчизняні "націоналісти" давно визнали їх "москалями" і поклали на них великий червоно-чорний болт. А броварське майбутнє зростає як бур'ян – серед усіх цих постсовкових іржаво-бетонних пустирів – і ніякому с...ному "Пласту" нема до нього діла вже добрих півтора десятки років.

...Десять з копійками років тому довкола шурхотіли пачки тисяч купонокарбованців, ввечері не ставало світла, зростав рівень злочинності та обсяги продажів гасу... Я ходив у броварський парк Перемоги кататися на скейті, час від часу малюючи на поверхнях паркових споруд маркером якісь карлючки. Одного разу мене заловила міцева "технічка" у стандартному костюмі (пост) радянських технічних робітників. Зараз я розумію, що вона мала всі підстави ненавидіти цю державу, котра звалилась на неї, особливо не спитавшись, зі своєю незалежністю та усіма "віяльними відключеннями". Так от, "технічка" взяла мене за шкирки і пояснила, що зараз я зубами буду віддирати те, що намалював. Ми підійшли до малюнка: то був козак з підписом "Живи, Україно!"

- Що, cтирати? – спитався я.

- Ні, – відповіла вона, – таке не треба. Хай буде...

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua