Її вважають в Росії в даний час символом перемоги над фашизмом. Георгіївські стрічки розповсюджуються в більш ніж 30 країнах. За інформацією активістів, країни за межами Росії, в яких акція проходить найбільш активно, – Білорусь, Греція, Вірменія, Франція, Італія, Естонія, Латвія, Великобританія, США, Німеччина, Молдова, Китай, В'єтнам, Бельгія, Казахстан, Україна й Афганістан. Та звичайно, найбільше Росія зацікавлена в поширенні цієї акції в пострадянських країнах. Вона ефективно працює на православно-геополітичний проект "русский мир". До речі, у 2007 році акцію "Георгіївська стрічка" благословив Патріарх Московський і Всієї Русі Алексій II.
Ярослав Макітра:
"...5 років тому, після втрати Грузії та провалу планів взяття під повний контроль України, Кремль розпочав підготовку реваншу. Одним із символів цього процесу, по суті, і стала георгіївська стрічка.
сучасний кремлівський режим пішов шляхом Сталіна і взяв на озброєння в інформаційній пропагандистській війні за відновлення панування на пострадянському просторі – саме "георгіївську стрічку".
Показово, що у акції використовується назва ще часів російської імперії – "георгіївська" (!) , а не радянської – "гвардійська".
Тож, відбувається банальна маніпуляція свідомістю громадян, які пов'язують оранжево-чорну стрічку із символами другою світової війни. Фактично всі, хто зараз долучається до акції "Георгіївська стрічка", віддає свій голос на підтримку імперської політики Кремля, а не шанує пам'ять ветеранів.
І це варто розуміти і не потрібно недооцінювати. Згадайте, як змогла згуртувати мільйони українців у 2004 році проста помаранчева стрічка".
Це було написано 23 квітня 2010 року. Тобто Янукович щойно став президентом. Слід зауважити, що навіть дехто у попередній владі розумів шкідливість цієї акції для України. Згадаймо: Янукович 9 травня 2010 року прикрасив свій піджак георгієвською стрічкою, а наступного року прислухався до чиєїсь поради (можливо навіть не усвідомлюючи її значення), і причепив синьо-жовту, на відміну від "свити", яка його супроводжувала.
І в Східній Європі, і в країнах колишнього СРСР приходить усвідомлення, що його перемога у "ВВВ" була лише тріумфом однієї тоталітарної системи над іншою. Радянський Союз поширив цю тоталітарну комуністичну практику далеко за свої межі. У тих із них, котрі уже в НАТО і ЄС, чи на шляху до них, на законодавчому рівні заборонені нацистські і комуністичні символи (на відміну від Західної Європи, яка "на своїй шкірі" не відчула "принад" комунізму). Звичайно, георгіївсько-гвардійська стрічка до них не належить.
Та після того, як Майдан усунув злочинну владу, і Україну стали окуповувати "зелені чоловічки", "ополченці", "сепаратисти", тероризуючи місцеве населення, а знаком відрізнення для окупантів стала георгіївська стрічка, оцінка її значення і ролі в Україні і Росії різко змінилася. Вона стала символом окупантів. І навіть якщо я поряд з нею чіпляю синьо-жовту стрічку, це нічого не змінює. Народ влучно перейменував цю стрічку. Вона стала "колорадською". Хто її одягає, той підтримує ворога і сам стає ворогом України.
І коли сьогодні ми бачимо, як українська міліція одягає колорадські стрічки, то тим самим вона не лише порушує форму одягу...по-суті це те саме, якби радянський солдат на кашкеті десь у 1943-му замість червоної зірки почепив німецький націонал-соціалістичний "hakenkreuz". І, до речі, нинішні "лідери" "народних республік" навіть підпорядковуються справжнім націонал-соціалістам.
Олександр Петрович Баркашов – російський політичний і релігійний діяч, засновник і керівник руху "Русское национальное единство". Монархіст. Вважає, що перед відродженням самодержавства в Росії повинна встановитися Російська національна диктатура. Його кумир – Адольф Гітлер.
Судячи із документу – один із тих, хто керує терористами на Сході України:
Прослушка Баркашов О.П. и Бойцов Д. о проведении референдума в Донецке
То ж, НМД, акція "георгіївську (колорадську) стрічку у смітник" сьогодні стала ще актуальнішою
