Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Єдина можливість ліквідації української держави


3
Рейтинг
3


Голосов "за"
4

Голосов "против"
1

вони вірять тому, що життя їх погіршиться, якщо вони перестануть страчувати, мучити, вбивати, вішати один одного

Єдина можливість ліквідації української держави
Читаючи написану більше ніж 100 років тому статтю, у тому числі слова:

/* Люди можуть жити людським життям у мирі аж ніяк не тому, що мають якісь політичні переконання, а тільки тому, що їх поєднує одне і те ж розумінням основного сенсу життя. [...] Тварини можуть бути збиті в єдність насильством, але люди можуть єднатися тільки одним загальним для всіх розумінням життя. Загальне ж для всіх людей нашого світу розуміння життя є тільки одне. [...] Дійсно, яким жахливим має бути розумовий занепад людей нашого світу, якщо вони вірять тому, що життя їх погіршиться, якщо вони перестануть страчувати, мучити, вбивати, вішати один одного. Дійсно, наскільки жахливим має бути збочення морально-релігійного почуття людей і навіть простого розуму, коли їм потрібно доводити, і майже напевно намарно, що "не вбий" не означає, що можна вбивати людей інших, людей відмінних від свого народу та ще тих, вбивство яких ми визнали для себе корисним; і що, нами ж приписувані богу, ці слова означають те, що не можна вбивати нікого. */ [2]

- спершу виникає відчуття, що вона написана зовсім нещодавно, тільки що.

Коли ж глянути на рік написання статті (1907), то, згадуючи про ставлення, яке виражається поняттям "устарєло" з боку фальшивих людей до слів, винесених на загал кілька років тому – а в багатьох випадках навіть кілька місяців, чи тижнів, чи навіть днів – стає добре видно суттєву різницю між правдивими речами, які не застарівають _ніколи_, і фальшивими викидами, на злобу дня, чи там для рейтингу, чи ще з якоюсь іншою неблаговидною метою.

Ставлення типу "устарєло", до всього, що оприлюднено не тільки що, щеплене людям, звичним до регулярного, постійного споживання тої фальші, яку вкрай необхідно вже назавтра геть забути, щоб мати змогу знов заковтувати нову, часто зовсім протилежну вчорашній нову брехню від тих же самих людей, це ставлення на жаль досить таки поширене. Хіба можна сьогодні згадувати, що саме говорила Тимошенко рік, два, чотири, вісім, шістнадцять років тому? Таке недоречне згадування абсолютно неможливе, якщо дуже хочеться сприймати за чисту монету те, що вона повідомляє сьогодні. Таким людям факти дійсності байдужі. І брехло виходить, і лопоче, що йому тільки в голову взбреде, щось таке, що ніяким чином не повязане ні з тим, що воно справді думає, ні з тим, що воно збирається робити – ні навіть просто з фактами дійсності. Головне, аби сказане приємно лоскотало слух слухачу.

Але вернімося до слів Льва Толстого, який закликав знов задуматись над суттю вчення Ісуса Христа:

MT 22:36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

MT 22:37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

MT 22:38 Це найбільша й найперша заповідь.

MT 22:39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

MT 22:40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!.

- про буквальне розуміння Закону, з якого безпосередньо виводяться як усі заповіді, у тому числі "не вбий", так і багато всього іншого, зокрема відповіді на найновіші, найнетрадиційніші проблеми й питання про те, що робити, як чинити в тому чи іншому конкретному життєвому випадку.

І якщо в цьому контексті поглянути на історію створення сучасної української державності, то ми побачимо, що не тільки її початок, але й подальший розвиток відбувався без насильства.

Це дає поживу для міркувань про причини й наслідки того, що сама природа держави українського народу, в основі своїй, не суперечить фундаментальній основі християнства. Адже всі подальші після створення кроки розвитку української держави, в тому числі такий наступний його кардинальний етап, як помаранчева революція, також були по самій суті своїй справді християнськими, тобто зробленими без насильства (не кажучи вже про убивства).

Видно в українського народу, в цього справді християнського народу, усе те, що суперечить його християнській суті, не має змоги бути справді життєздатним. Чи не тому усі спроби побудови державності українського народу в минулому – в яких залучалось в процесі такої побудови насильство – щоразу закінчувалися невдачею?

Якщо так, а воно дуже схоже, що так, то це, окрім іншого, дає нам зокрема ясність, чому ніхто не сумнівається в тому, що без дестабілізації, без розпалювання зловорожості в українському суспільстві, не можна, не вийде зруйнувати державу українського народу.

І оскільки така зловорожість самим християнським українським суспільством не може бути породжена, вона може бути тільки насильно накинута ззовні, з антихристиянських джерел, наприклад з диявольського московського злочинного оргутворення (типовий, стандартний випадок), то ми і бачимо таке привнесення – планомірне, без меж профінансоване украденими в українського та російського народів грошима, стабільне і безперервне, настирливо творене руками відвертих московських холуїв на зразок як "вождєй" так званої "комуністичної" партії України, так і депутата Колєснічєнка, чи там міністра Табачніка, спільно з московськими секретними "сотрудніками" (сексотами) типу Тягнибока і Тимошенко.

І якщо хтось після цих слів подумав, що не варто було інформувати тих, хто спить і бачить, як, ну як же це ліквідувати, спершу "нєдаразумєніє" у вигляді держави українського народу, той помиляється. Справжні смертельні вороги українського народу, які давно на ділі, наприклад неодноразовими гігантськими голодоморними убивствами на українській землі, щоразу мільйонів одних тільки українських дітей, показали (тим, кому факти дійсності щось значать), що їхня справжня мета – остаточна ліквідація українського народу, вони прекрасно в курсі. І ефективність їхніх злочинних дій прямо залежить від того, бачимо ми їхню інтенсивну підготовку до учинення нових гігантських злочинів проти українського народу, чи не бачимо.

Література

1. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту

2. Лев Толстой. Нікого не вбивай, http://www.ji.lviv.ua/n74texts/N74-Volyn.htm http://www.magister.msk.ru/library/tolstoy/philos/tolsf003.htm

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua