Давіть на страх, вони бояться!

Я чув переконливі свідчення, що вся ця "історія з яйцем" – постановка.

А навіть якби – це щось міняє в тому факті,
що кожен із них зокрема – така ж грудка м'якої органіки?

Ну а щодо "свідчень", то якось аж надто відразу
видно, що їм безумовно ВИГІДНО саме так
представити ту історію – як постановку.

Стрілець:
Я чув не від них, а зовсім навпаки.
А коли це трапилося, я як раз був у с. Верховина, і сам особисто чув розповідь жінки, яка розказувала, що її дочка навчається у тому ж технікумі, де й той хлопець, що кинув яйце. Він – син директора технікуму, а сам директор – довірена особа Януковича. Ця жінка була абсолютно переконана, що все це постановка. Тоді якось не вірилось... А от нещодавно прочитав аналогічні припущення...

Никита,
ну яке це має значення – всі ті припущення?
Всеодно ж відразу видно, що такий варіант
для ПР і жертви у мільярди разів кращий-печесніший,
ніж падіння реально від яйця.
Несолідно ж.

Цю тему їм краще просто не зачіпати.

Стрілець:
Мені цікаво, як це було насправді.
Стрільче, Ви нещодавно написали, що непотрібна деморалізація, а потрібна пропаганда.
Але от мені особисто пропаганда нецікава. А тут на НП нас зараз так мало, що пропаганда серед нас взагалі втрачає сенс.
Знаєте, я нещодавно собі вибрав девіз для жж – Bien nommer les choses c'est réparer un peu le monde
Непросто це і перекласти дослівно, смисл приблизно такий: назвати речі своїми іменами – це означає хоч трошки покращити цей світ.

Дмитро Романюк навчався не в технікумі, а на економічному факультеті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

1. А мені вельми мало те цікаво, як там було, то для мене неістотні деталі.

2. Називати речі своїми іменами – це зовсім не трошки,
це дуже навіть багато.
Саме із намагання так називати й походять мої
"корупція й бізнес – близнюки-брати"
"капіталізм і святість власності – абсолютно несумістимі"
"приватна власність і приватна ініціатива – дуже різні речі"

Ну і мій

Ігор Бурдяк:
Я написав умовно "в технікумі" (не пам"ятав, де він там навчався і як його звали), але розмова з жінкою – абсолютно достовірний факт. Можна при бажанні перевірити, чи був батько Романюка довіреною особою Януковича...

Никита,
а ПО ТЕМІ ви щось маєте?
А то мені вже якось доводиться вам таки говорити,
що обговорення цієї ДЕТАЛІ таки відхиляє від суті.

Стрілець:
Я думав, що це по темі. Тіпа: міф про те, що Янукович "боявся" яйця може нагадувати нам, що він так само "боїться" і Свободи...

Так що вам заважало відразу про це, зі згадкою "Свободи"?
Щоб я міг вас відіслати до тексту, де чорним по білому:

//При цьому не має жодного значення, чи справді оті партії чи рухи готові й здатні виконувати свої радикальні заяви. Жодного. Значення має тільки те, що є вже велика маса людей, які ПІДТРИМУЮТЬ такі ідеї.

Бо якщо вже є така маса, то її всеодно знайдеться кому очолити. //

Тобто страх у них викликає аж ніяк не сама Свобода,
а наша підтримка таких речей.

Стрілець:
Тобто – підтримки якої партії вони більше бояться?
На цей рахунок є різні думки.
Ось нещодавно прочитав в жж френдесси з Запоріжжя таке:
http://fish-ua.livejournal.com/426222.html

Питання спірне. Чому ж тоді на інтер сьогодні з усіх прохідних партій не пустили лише "Свободу"?

Ігор Бурдяк:
Судячи з останніх повідомлень (наприклад, ось фото у фейсбуці Марії Бурмаки http://www.facebook.com/photo.php?fbid=10151071326006020&set=a.420186536019.203885.714696019&type=1&theater) – вони справді бояться Майдану. Пам"ятають 2004-й рік.

Никита:
З однієї сторони бояться, бо пам"ятають 2004 рік. Та з іншої сторони розуміють, що Майдан таким, як був, неможливий нині. Із співаків одна Бурмака залишилася. Перед виборами навіть Руслана Лижичко і Олександр Пономарьов заявляли, що готові брати участь в агітаційних турах за будь-яку партію, лиш би платила.
А що ж говорити про звичайних людей? Адаптувалися люди до неправди.
Та надіюся, що відбувається у людях ще й щось позитивне, про що на разі нам невідомо.
В неділю ввечері після голосування піду на дільницю, подивлюся, чи буде там народ.