КРОВ НЕ МАЄ НАЦІОНАЛЬНОСТІ, АЛЕ ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ЗОБОВ'ЯЗУЄ ЗНАТИ ДЕРЖАВНУ МОВУ

На сайті газети "Сегодня" 26 березня ц.р. власкор видання зі Львова розсмішила, мабуть, усю Галичину, Північну і Південну Буковину з Донбасомі Кримом укупі, приписавши Марії Матіос не мало – не багато, а лише РАСИЗМ ПО-УКРАЇНСЬКИ.

На сайті газети "Сегодня" 26 березня ц.р. власкор видання зі Львова розсмішила, мабуть, усю Галичину, Північну і Південну Буковину з Донбасомі Кримом укупі, приписавши мені не мало – не багато, а лише РАСИЗМ ПО-УКРАЇНСЬКИ.

"Расизм, дискримінація, нетолерантність, осуд чорношкірих" – і це все я в інтерпретації невідомої мені пані зі Львова (!).

Коли б я була Дмитром Табачником, після таких "пасажів" мене негайно "зробили" би міністром національностей.

Але я Марія Матіос, родом із багато-мовної, багато-вірної, багато-культурної Буковини – краю, визначальною прикметою якого була і є ТОЛЕРАНТНІСТЬ до інших, і тому "ген расизму", відкритий у мені "українолюбною" "Сегодня", може викликати тільки глибоку зневагу чи гомеричний сміх стосовно його винахідників.

А "цимес", сказали би іудеї, полягає в наступному: в одному з коментарів до чергових новопризначень на ДЕРЖАВНУ службу (а саме призначення теперішнього керівництва Національної телерадіокомпанії України – добродіїв Бенкендорфа і Арфуша) я однозначно висловилася з приводу їхнього НЕВОЛОДІННЯ державною мовою, а також з приводу відвертогоі нахабного публічного заперечення необхідності знання державної мови п. Арфушем.

Я не лікар-гематолог, донорів нікому не добираю, нічию кров не фільтрую і, чесно кажучи, мені байдуже, що записано в паспортах та інших посвідка цих чи інших добродіїв. У тому числі і в посвідченні особи пастора Сандея.

Але як законослухняний громадянин своєї держави і державний службовець високого рангу, я ЗНАЮ, що жодна держава у світі не бере на державну службу навіть супер – фахівця будь-якої галузі без знання ДЕРЖАВНОЇ мови.

"Мене не цікавить, увійдемо ми в історію, як варвари, чи ні. Якщо потрібно, стріляйте з кулеметів..." – мав "сміливість" бути сміливим прем'єр-міністр Румунії. І. Антонеску 8 липня 1941 р. Ми знаємо, чим закінчилася історія варвара Антонеску.

А мені небайдуже, що українську ЗАКОНОСЛУХНЯНІСТЬ, яка є першим синонімом ДЕРЖАВНОСТІ, в Україні "розстрілюють" зневагою до Українських законів.

І тому моя думка незмінна: ні п. Бенкендорф, ні п. Арфуш не можуть перебувати на державних посадах, якщо вони не дотримуються закону України "Про державну службу". І жодна інша інформація про них у стилі "папарацці" чи у сфері бізнесу мене не цікавить.

Але час державних варварів має погану перспективу.

Марія МАТІОС,

письменниця