Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Самообман


-4
Рейтинг
-4


Голосов "за"
2

Голосов "против"
6

деякі тенденції виборів 2010

Самообман
Незважаючи на те, що другий тур виборів Президента України завершився, ми й досі не можемо зі стовідсотковою впевненістю сказати, хто ж став новим очільником нашої держави. Юлія Тимошенко, не бажаючи визнати своєї поразки, яка стала закономірним підсумком її бездарної економічної політики, збирається оскаржувати результати виборів у судах, і невідомо, скільки часу цей процес триватиме.

Але, зрештою, не це головне. Бо для українського патріота однаково, хто з отих двох буде брати участь в інавгураційній церемонії – і Янукович, і Тимошенко не є українцями, їм байдужа доля української нації. І він і вона є яскравими представниками олігархічного капіталу, для яких влада є лише засобом досягнення мільярдних статків для себе і членів їхніх команд.

Значно більшу зацікавленість в українців викликають аналітичні висновки виборчої кампанії та найближчі перспективи розвитку подій в українському політикумі.

Цьогорічна виборча президентська кампанія була відзначена як негативними, так, на щастя, і позитивними моментами.

Найбільшим мінусом нинішніх президентських виборів є те, що вони знову стали виборами без вибору, коли виборцеві щоденно нав'язувалася думка про фаворитизм лише двох кандидатів лише через те, що в політичних силах, які вони представляють, зосереджений найбільший фінансовий ресурс. Як і на парламентських виборах 2007 року, ми побачили не змагання ідей, концепцій, реформаторських починань, а війну компроматів і битву між собою "грошових мішків" за необмежену і всеохоплюючу владу.

Опинившись, по суті, у безвиході, українці голосували або за менше зло, або проти великого зла. Вибори стали вибором між страхом і соромом, а не виборами надії на краще майбутнє. Голосуючи за того чи іншого кандидата. український виборець сам себе обманював, бо в глибині душі не тішив себе ніякими ілюзіями.

Так звані нові обличчя – Яценюк, Тігіпко, Гриценко тільки позиціонували себе таким чином, а насправді всі вони пройшли усі щаблі влади і уособлюють ту саму недолугу антиукраїнську політичну верхівку.

На жаль, не виправдали надій кандидати з національно-демократичного табору, які, по-перше, не зуміли об'єднатися навколо єдиного кандидата, а по-друге, не запропонували європейських підходів, нових технологій і діяли догматично та стереотипно. Саме ця гетьманщина й відкинула на узбіччя виборця-патріота. Не маючи чіткого орієнтиру, єдиного лідера-націоналіста, одні голосували в першому турі за Ющенка, за Костенка, Тягнибока, а частина – за Гриценка, Тігіпка, Яценюка, а в другому турі – за "менше зло" – Тимошенко, ставили позначку у графі "не підтримую жодного кандидата", або взагалі, розчарувавшись, не прийшли на виборчі дільниці.

До речі, тих, хто голосував "проти всіх", виявилося 4,36 відсотка. Такого результату не було на жодних українських виборах. І це, безумовно, позитивна тенденція, бо саме ці люди не піддалися зомбуванню і не втрапили на гачок відвертої реклами, тим самим продемонструвавши свою громадянську позицію і проголосувавши таким чином за зміну політичної еліти України. Саме ці люди можуть стати ядром об'єднання розумних, сильних, патріотичних особистостей, які вже ніколи не наступлять на граблі демагогії та дешевого популізму.

На оптимістичний лад налаштовує і те, що вперше в історії України президентом може стати кандидат, якого підтримала лише третина українців. Якщо порахувати підтримку власне Януковича від числа всіх виборців, то за нього віддало свій голос усього 35 відсотків. А це означає, що новий Президент буде змушений рахуватися з позицією більшості – тих, хто голосував за нього вимушено, і хто голосував за Тимошенко. І це має стати основним запобіжником для української демократії.

Саме демократії, бо вибори-2010 в Україні продемонстрували всьому світові, що у нас таки демократична держава і ми поступово звикаємо до цивілізованих форм зміни влади. Каруселі, дзвінки про мінування, підвіз виборців на дільниці, голосування мертвих душ, які організовувалися штабами обох кандидатів, мали місце, але вони не носили системного характеру і суттєво не вплинули на результати волевиявлення.

Вибори Президента України 2010 року вже відійшли в історію. Про це можна з упевненістю говорити, бо не буде ні третього туру, ні масових протестних акцій. Але чи закінчиться протистояння на владному Олімпі?

Судячи з того, що Юлія Тимошенко з поразкою не змирилася, війна триватиме й далі. Очікувати конструктивну від опозиції не доводиться, і мир у владній верхівці настане не скоро.

Нас знову чекають торги за портфелі в новій коаліції, бійки та протистояння в парламенті, скандали та боротьба за власність. Не виключені також і позачергові парламентські вибори, що навряд чи сприятиме швидкому виходу України з кризи.

У будь-якому випадку нічого доброго нас з вами не очікує. Залишається лишень сподіватися на самого себе, об'єдуватись навколо національно-демократичних партійних та громадських організацій і вже на наступних виборах обрати гідних представників народу, не займаючись при цьому самообманом.

Сергій Степанишин.










© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua