Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Юрій Кармазін   Партія захисників Вітчизни   Україна   Тимошенко   Янукович   місцеві еліти   ГО "Громадський форум Львова"   Дніпропетровськ   фонд "Наш будинок – Дніпропетровськ"   Майдан   Ющенко   Березовський   Абрамович   Росія   США   Обама   Саркозі   Міжнародний валютний фонд   Ки

Юрій Кармазін: "Подальші експерименти з країною обернуться катастрофою"


-1
Рейтинг
-1


Голосов "за"
3

Голосов "против"
4

У депутатів канікули. Відпочиває й народ від кулачних боїв у парламенті, що останнім часом стали звичними, від "високоінтелектуальної" гризні з боку політиків, які вважають себе елітою

Юрій Кармазін: ''Подальші експерименти з країною обернуться катастрофою''
У депутатів канікули. Відпочиває й народ від кулачних боїв у парламенті, що останнім часом стали звичними, від "високоінтелектуальної" гризні з боку політиків, які вважають себе елітою.

Втім, політичне життя не вщухає ані на секунду. І вирує підкилимно, готуючись до осіннього ривка, коли постріл із стартового пістолету дасть відмашку до президентських перегонів. Які прогнози на політичні осінньо-зимові сценарії? З якими потенціалами політичні сили підходять до президентського забігу? Про це, а також інше наша розмова з народним депутатом, Головою Партії захисників Вітчизни Юрієм Кармазіним.

Ставка – на місцеві еліти

- На нас чекає один із найнапруженіших періодів, – розповів Ю. Кармазін. – Ще жодна виборча кампанія не починалась в Україні за таких умов. Загроза погіршення кризових явищ як в економіці, так і в суспільному житті. Масове розчарування. Зневіра в лозунгові обіцянки і політичні програми. Час загравань із народом минув. Люди чекають на дієві, господарські кроки.

Мої поїздки Україною показали, що населення не хоче більше пустопорожніх балакунів, нехай і прекрасних ораторів. Воно чекає на хвацького, енергійного господарника, який знає ціну даного слова і який здатний вивести країну на стабільні економічні рейки. Ми дійшли до тієї межі, коли подальші експерименти з країною і народом можуть обернутися катастрофою. В минуле вже відійшли сподівання на якихось іноземних "рятівників" чи вітчизняних "месій". На чолі держави повинні стати дієві професіонали, антикризові менеджери, які пообіцяли – і зробили.

Але акцентував би увагу не на цьому. Так, усі розуміють, що основних кандидатів у президенти (хочемо ми того чи ні) у нас двоє – Тимошенко і Янукович. Саме в такій послідовності. Це реалії, від яких не відмахнутися. Саме між ними й розіграється основна партія за президентську булаву. Але головною особливістю цих виборів буде те, що, як не парадоксально, тасувати колоду допоможе нова політична сила. Неформальна, неструктурована, але саме вона задаватиме тон. Сьогодні її ще не видно. Вона в тіні. Але вже реально впливає на процеси. І основні гравці все активніше заграють із нею.

- І що це за сила?

- Місцеві еліти.

- Ви, мабуть, жартуєте: яка еліта, коли на місцях – розвал?

- Ніяких жартів. Поки політики чубились між собою, з'ясовуючи владні повноваження, на місцях, втративши будь-які сподівання на розумні кроки згори, почала формуватися своя влада. Бізнесмени, підприємці, місцеві політики, об'єднавшись у різні неформальні чи громадські структури, висунули свої претензії на управлінські важелі. Не на державницькі. Вони просто захотіли навести лад у своїх регіонах. Скажімо, у Львові – це ГО "Громадський форум Львова", у Дніпропетровську – фонд "Наш будинок – Дніпропетровськ". Така ж картина і в інших містах. Навколо цих організацій зібралися групи, яким набридло те, що якийсь дядько зі столиці сьогодні встановлює одні правила, завтра – інші, в залежності від власних, а не державницьких інтересів. У регіонах хочуть грати за прозорими і перспективними правилами.

Від того, як поведуть себе такі елітні формування на місцях і буде багато в чому залежати результат президентської кампанії і політична ситуація в країні. Уже ті політики, хто приїжджають до Дніпропетровська, Львова, Харкова, обов'язково шукають контактів з неформальними організаціями. Бо вони за останні 2 – 3 роки набули на місцях певного авторитету. Вони завчасно почали працювати на майбутні вибори.

Адже візьмемо виборчі програми основних кандидатів. Усі, крім Ющенка, якого населення буде асоціювати як гаранта подальшого розвитку корупційних схем, будуть робити ставку на наведенні порядку. Їх месиджі звучатимуть по-різному, але суть одна: порядок в економіці, політиці, на правовому рівні. Це саме той порядок, який вже місцева еліта почала, незалежно від центру, намагатися наводити на місцях.

Ми на порозі нового Майдану. Не вуличного

- Але хіба ця еліта здатна суттєво вплинути на підсумки виборів на рівні держави?

- Здатна. Бо, по-перше, вона формує думку на місцях. По-друге, в їх руках фінанси. Подивіться на цікавий нюанс, який з'явився останнім часом. Якщо раніше кандидати зазирали в рота до США, інших іноземних спонсорів, то тепер починають переключатися на регіональних фінансистів. Що виходить? Завтра ці місцеві еліти візьмуть владу на місцях і почнуть з місць формувати політику. Післязавтра проштовхнуть своїх людей на столичний рівень. Ми на порозі нового Майдану. Але не вуличного і мітингового, як було в 2004 році. Це буде інша революція – вибух зсередини, коли нові "революційні" лідери підуть шляхом формування нових об'єднань, політичних сил, і з місць почнуть задавати тон. Центр, хочуть того нинішні політики чи ні, поступово здаватиме позиції перед місцевими інтересами.

- Але ж місцевих завжди можуть поставити на місце згори.

- Так було до нинішнього часу. Але центр за часів Ющенка втратив своє значення. Столиця перетворюється поступово у формального керівника, а важелі керування все більше спускаються в регіони. Нинішніх олігархів все менше цікавить українська дійсність. Вони все більше прагнуть влитися у світові схеми, дорогу куди колись проклали Березовський, Абрамович, інші. Вони готові поступитися місцем. А зайняти їх якраз і можуть представники місцевих еліт.

- Чи не занадто категорично, адже поки наші олігархи вийдуть із української орбіти на світову потрібен час. І який сенс гнатися за журавлем, коли синиця в руці? Ці вибори, ви самі сказали, є доволі вирішальними, а в олігархів цілком достатньо грошей, аби спробувати розіграти свої карти?

- Час, коли робили ставки на конкретних політиків, так само відходить. Вибори-2004 багатьох протверезили. Навіть ту ж Росію. В Україні збитково для себе робити ставки на одного. Така ментальність, як не прикро. Обов'язково кинуть. Це – своєрідний національний комплекс. Згадайте верещання Березовського, який вимагав від Ющенка виконання передвиборчих обіцянок за вкладені гроші. Або російський облом. Та ж Росія зрозуміла, що в Україні варто спочатку вислухати всіх кандидатів, потім почекати, хто з них залишиться, а вже тоді підтримувати напевно. Те ж зрозуміли і олігархи: загравати зі всіма. Нині Ахметов, Фірташ, Коломойський працюють зі всіма, зводячи на нуль можливі ризики, адже ніхто з них не знає гарантовано, хто виграє.

США втрачає інтерес до України

- Щось мало віриться, що основні кандидати на пост Президента не покладаються, як ви зауважили, на підтримку з-за кордону...



- Основні кандидати – люди з досвідом. За роки участі в різних кампаніях вони переконалися, що іноземні технології в нас мало проходять. Нині хіба що Яценюк по-дитячому намагається скопіювати кампанію Обами і частково Саркозі. США поступово втрачає інтерес до України, бо вона не виконала їхніх сподівань. І взагалі – зараз світ на порозі кардинальних змін. Про це вже відкрито говорять провідні аналітики і експерти. Міняються вектори – фінансові, валютні, сировинні. На арену виходять нові гравці, а такі, як США взагалі – на грані розвалу. Не розуміти цього – заздалегідь приректи себе на програш у президентській кампанії.

- Ви це серйозно про США?

- Знаєте, мене ще в 1997 – 1998 роках шокувало, що США має 2 трлн. дол. зовнішнього боргу. І ця тенденція наростає. Що це означає? А це означає, що США справді на порозі розвалу. Є унікальна книга, випущена двома блискучими американськими аналітиками О'Коннелом і О'Доннелом. Вже тоді вони писали, якщо зовнішній борг Америки досягне 1,5 трлн. дол. – це загрожуватиме її існуванню. А недавно новий президент Обама, виступаючи перед губернаторами США, сказав, що з 50 штатів 41 в 2009 році матимуть дефіцит бюджету.

Згадайте, з чого розпочався розвал СРСР? Саме з бюджетного дефіциту. Центр почав економити на фінансуванні дотаційних республік – Узбекистані, Азербайджані – і там тут же спалахнули міжнаціональні конфлікти. За будь-якими негараздами слід шукати не політичне, а економічне підґрунтя. А що тепер в США? Навіть губернатору далеко не дотаційного штату Каліфорнії Шварценеггеру довелося просити гроші на локалізацію лісових пожеж. Якщо ще Китай, Японія, Росія виконають свої погрози перейти при взаєморозрахунках з доларів на іншу валюту, то рівень падіння США важко навіть спрогнозувати.

Світ на порозі фінансового перевороту

- Але ж цим країнам, наскільки відомо, не вигідно йти на це?

- Поки що. Хоча 15 листопада минулого року на зустрічі двадцятки в Вашингтоні було прийнято рішення, що "Міжнародний валютний фонд стане більше регулювати світові фінансові ринки для того, аби вийти з кризи". От тільки не було оприлюднено те, що МВФ для цього вже немає грошей. Перед тим він продав золоті резерви, щоб мати хоч якісь ресурси для надання допомоги іншим країнам. І знаєте, хто запропонував влити свіжі заощадження? Китай і Японія! США зізнались, що у них також все на мілині. По суті – це початок валютного перевороту. А Китай разом із Японією починають напряму впливати на світові фінансові ринки. Найцікавішим є те, що до них приєднався Євросоюз. А в квітні цього року на зустрічі двадцятки в Лондоні ці питання вже були переведені в технологічні рамки. Навіщо обвалювати США, коли процес йде сам по собі.

Мало хто звернув увагу, наскільки, починаючи з 2003 р., та ж Росія пішла на зближення із Китаєм, Японією, країнами Близького Сходу. Це країни – де ринок тримається не на паперових доларах, які нині нічим не підтверджені, а на реальних еквівалентах. Найцікавіше, що нині до цих ринків потягнулися усі країни Західної Європи. Навіть в США з певною долею остраху провідні економісти заговорили останнім часом, що в 2010-2011 роках може статися фінансовий переворот. А провідні американські газети заговорили про можливий сценарій, коли в ті ж роки вашингтонсько-нью-йоркська зона після розвалу США змушена буде увійти в... Євросоюз. Для нас, де схиляння перед США і доларом доходить часом до ідолопоклоніння, це може звучати неймовірним, але про це в США попереджають зі сторінок ЗМІ провідні фінансові аналітики.

Я сам зізнаюсь не вельми сприймав усі ці прогнози, припускаючи, що це піарходи президентських перегонів. Але перегони позаду, а прогнози все тривожніші.

У південноамериканських країнах, що перебувають під протекторатом США, зокрема Мексиці, ряді південних штатів в цьому році вже відкрито заговорили про створення регіональної валюти. Зараз США в такій же ситуації, як СРСР опинився наприкінці 80-х. Вже звучать голоси, що частина штатів може відмовитися від сплати коштів у федеральний бюджет. Чим все це закінчилося в СРСР, вже знаємо.

Немає політики, є фінансові інтереси

- А як же сподівання на Обаму?

- Він непоганий оратор, але перші кадрові призначення показали, наскільки він далекий від усвідомлення усіх ймовірних наслідків розвитку внутрішньої кризи. Під час його недавньої зустрічі з Медведєвим та Путіним американські "яструби" заговорили про здачу з боку Обами національних інтересів. Мовляв, поступився всім, чим міг. І мало хто звернув увагу, що в Обами, який вже володіє внутрішньою фінансовою картиною, мало було шансів на інші рішення. Чимало європейських країн разом із Росією переорієнтовують свої економіки на Схід. Це одне із пояснень, чому, зокрема, міцнішає євро. Американці чекають від Обами чуда. Але він вихований як соціальний працівник, а не як антикризовий менеджер.

- Але ж говорять, що не Обама ключова фігура, а Роберт Гейтс?

- Це справді так. Міністр оборони, колишній директор ЦРУ, блискучий фахівець з питань по Росії. Для Америки дуже добре, що переміг саме цей проект ЦРУ. Але багатьом аналітиками це більше нагадує ситуацію 1991 року, коли група осіб безуспішно спробувала в Росії змінити хід історії.

- Наскільки такі прогнози, якщо вони збудуться, здатні вплинути на розвиток політичної ситуації в Україні?



- Суттєво. Останні 10 – 15 років наша політична верхівка, прогинаючись, плазувала перед американськими фінансовими колами. А віднедавна багато хто з них почав налагоджувати тісні контакти з Лондоном, східними країнами. США, хоч ще й залишається гравцем N1 у світі, але не можуть вже запропонувати того, що давали. Адже гроші давались під щось. Коли вони допомагали Саакашвілі прийти до влади, то ставка робилася на контроль над новим нафтопроводом Баку-Тбілісі-Джейхан, відкритим у 2006 р. Він став першим нафтогоном в країнах СНД, прокладеним в обхід Росії і при безпосередній участі США. Американським фінансовим колам потрібен був контролер на нафтопроводі, для цього й профінансували прихід Саакашвілі. Вони не тільки розраховували отримати альтернативне Персидській затоці джерело нафти, а й розширити зону свого впливу. Через це й весь сирбор у Грузії. Але нафтопровід не виконав свого призначення, і інтерес до Саакашвілі з боку американських кіл все більше вщухає.

Ще Черчіль казав: немає політики, є фінансові інтереси. США так само останні 10 – 15 років лобіювали фінансові інтереси України на різних рівнях, сподіваючись на виконання певних умов. Однак фінансові вливання всихають. І це змушує наших політичних лідерів робити певні корективи у свої сподівання.

Наша партія – не один я

- Це доволі високі матерії, а якщо спуститися до простих виборців, чи можете спрогнозувати політичні програми основних кандидатів?



- Гарантовано одне, що ніхто з них не заявлятиме, що чиїсь руки нічого не крали, чи обіцяти пересаджати усіх бандитів у тюрми. Це був унікальний слоган, використаний Ющенком, і в який повірила більшість українців. Але двічі в одну річку увійти не можна. Це був підступний удар по довірі населення. Так само, як і його заява, що до кінця 2005 року в Україні корупція буде поборена. Ми вже чотири роки живемо "без бандитів" і "без корупції".

Думаю, що Янукович і Тимошенко зроблять ставку на регіональні проблеми, які, зокрема, можуть підказати представники місцевих еліт. Переможе той, хто краще достукається до сердець пересічного українця.

- А кого із кандидатів збирається підтримувати Партія захисників Вітчизни?

- Ще рано про це говорити. Наша партія – це не один я. Зберемо з'їзд, вислухаємо всі думки, все зважимо, а потім приймемо рішення. І якщо воно навіть не буде збігатися з моєю позицією, все одно буду його виконувати.

- Минула 18 річниця Дня незалежності. Що б ви побажали українцям?

- Незважаючи на шалені перепони з боку як внутрішніх, так і зовнішніх ворогів, Україна впевнено крокує вперед. Так, ще багато чого не зроблено. Але я переконаний в тому, що вже ніхто і ніщо не поверне історію назад. Україна ніколи не буде придатком ні Сходу, ні Заходу. І цього не бачить хіба що сліпий.

А українському народові я хочу побажати впевненості, твердої волі і здійснення всіх їхніх сподівань.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua