Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
суддя   прокуратура. корупція

ТАЛАНОВИТІ ЗЛОЧИНЦІ – СУДДІ, ПРОКУРОРИ, МІЛІЦІЯ, ДЕРЖАВНІ ВИКОНАВЦІ

ZBZS | 13.03.2009 15:41

-1
Рейтинг
-1


Голосов "за"
1

Голосов "против"
2

Звідки у цієї біди ноги й чому такий висновок? Бо, саме до такого висновку прийде будь-хто, якщо зробить аналіз справ у стосунках між малозахищеними і мафіозними та корумпованими структурами

ТАЛАНОВИТІ ЗЛОЧИНЦІ – СУДДІ, ПРОКУРОРИ, МІЛІЦІЯ, ДЕРЖАВНІ ВИКОНАВЦІ
Звідки у цієї біди ноги й чому такий висновок? Бо, саме до такого висновку прийде будь-хто, якщо зробить аналіз справ у стосунках між малозахищеними і мафіозними та корумпованими структурами, з якими малозахищених зводить доля на кожному кроці. Вершок же цього мафіозно-корупційного гнояка: 1) в судах, прокуратурі, міліції, державних виконавцях; далі 2) в БТІ, нотаріусах, соцзахистах, центрах зайнятості, міських та районних різних відділах місцевої влади; 3) банки, бізнес структури, підприємства, комерційні структури...! Усе це, під крилом управлінь, міністерств, адміністрацій Президента та голів і рад народних депутатів.

Треті годують перших, та з їхньою допомогою обдирають малозахищених (мається на увазі не лише малозабезпечених, а усіх, хто з якоїсь причини на даний момент в немилість попав). Другі ж мовчать, бо входять в пай злочинців від перших та третіх у кожній справі, що їх стосується, а крім цього ще й самі є здирниками з людей чесної праці.

Оце та ще радянська машина, яка з часів перебудови втратила хоч якусь структуру комуністичного контролю, який був не для комуністів, а лише щоб людина праці не крала, або крала з дозволу, але щоб всі блага потоком текли у ешелони партійної влади, струмочками з сіл, міст у районні, в обласні та державні (тобто, в їхні кишені). Там вже, від людини праці, була повна таємниця кому, що і як ділили, а верхи таємно один одного з'їдали за доступ до цього великого корита. Але то було. На даний час й такої правлячої партії нема, а оце, нею вирощене (усе, крім хоч партійного, але контролю) не зникло, а перейшло далі у відверто злочинні структури, які талановитіші у злодійстві, тому стали потрібними тим від влади, що крали тоді, а тепер не вміли. Ось і стали висувати в кандидати навіть відкритий авторитет криміналу типу Януковича по всій висоті державної влади, починаючи з села, містечка й до Києва. Не про Партію Регіонів тут тільки йдеться ні. В усіх партіях є той комуністичний корінь і нова злодійсько-олігархічна закваска.

Богу дякувати є Європа, є проЗахід і розвинутий проСхід, які все це спостерігають та на, ними вироблену, кращу стежку, що веде до добробуту, стати допомагають. Але ж вони нашої біди не знали, настільки, щоб врахувати її особливості сповна. Тому Україні не досить настанов із-за кордону, Україна мусить сама знайти протиотруту своєму злу.

Вільний сьогодні від відповідальності суддя, тісно пов'язаний у вищеописаній структурі, легко робить вільним злодійство в тюрмах справжніх злочинців майже нема (окрім тих, хто й злодіям від влади перешкоджає вільно жити), і так саме легко робить з чесних людей праці правопорушників і злочинців.

Візьмемо описану в газеті ВМ справу шахрайства і арешту. Хто шахраї, хто потерпілі і хто арештований? Є очевидні речі, потерпілі Тетяна та її син Андрій Вялих, але, в угоду шахраям, потерпілих виселяють державна виконавча служба (ДВС) за допомогою суду, прокуратури і міліції. Виселяють з грубим беззаконням. Один приклад, суддя Ходоровський Б.В. не вписує у виконавчий лист Вялих Андрія виселити, не вписав це у свої виконавчі документи і заступник начальника ДВС Гордійчук С.М., – але міліція бачить це і виселила Андрія. Все це явне беззаконня проходить на очах прокуратури і місцевої, і обласної, і генеральної, але жодна з них не реагує на повідомлення про злочинне виселення Вялих Андрія. Також все це явне беззаконня проходить на очах слідчих органів міліції і місцевої, і обласної, і МВС, але жодна з них не реагує згідно закону на повідомлення про злочинне виселення Вялих Андрія.

Того ж, хто став проти беззаконня на захист потерпілих арештували.

Поскаржився арештований голові апеляційного суду Хмельницької області Леванчуку М.О. (член Ради суддів України) і що? Арешт, каже, правильний. У скарзі розписано багато беззаконня, а він одне вигородив, про те що протокол про адмінпорушення сфабрикований і про те брехливо каже "не сфабрикований, бо нема підтверджень". Які ж іще підтвердження треба, якщо в протоколі записані 3 свідки, які кажуть, що не бачили ні того, що складав протокол, ні того, на кого він складений, і вказують, що той протокол складено в кабінеті не міліції, а заступника начальника ДВС Гордійчука С.М. Сказали свідки це у мікрофон на суді, і в скарзі скаржника вказано що, де і як. Ще пише, що захисник потерпілих погрожував сокирою. Як же голова апеляційного суду це встановив, якщо йому у скарзі написано й ніхто цього (навіть шахраї) не заперечує: сокиру принесли вони, в руках у Войтка її навіть не було, більше того, саме Войтко застерігав: "заберіть звідси сокиру", бо Гордійчук провокував: "я знаю, що Ви можете і сокирою..." (у листопаді 2002 року, за вказівкою тоді заступника губернатора Івана Гладуняка, він з міліцією вже приходив незаконно арештовувати на квартиру до Войтка і той з сокирою в руках їх вигнав з хати, а після цей арешт був судом визнаний незаконим).

Як же це суддя не відрізнив застереження від погрози? Чи ж Войтко бігав за кимсь з сокирою, чи замахувався нею, чи хоч тягнувся до неї? Усе знято на відеокамеру (не Войтком, а міліцією) і про це написано у скарзі, то якого ще підтвердження треба?

З його (Леванчука) легкої руки суддя Ходоровський Б.В. вдруге вчинив беззаконня протилежне вимогам ст. 291 КУпАП. Згідно з якої строк 15 діб арешту не зупиняється на час оскарження, а за постановою про арешт він почався 07 липня: ("Войтка Анатолія Григоровича за ст.185 КУпАП піддати адміністративному стягненню у вигляді п'ятнадцяти діб адміністративного арешту. Адміністративний арешт обчислювати з 16 годин 10 хвилин 7 липня 2008 року."). То як же арештовувати 08 серпня через 33 дні, коли строк постановою визначено 15 діб? Закон чітко передбачає у яких випадках строк дії адмінпокарання призупиняється і такого, як цей, там нема. Войтко не хворів, не ховався, ходив на роботу, 08.07.08р., біля першої години, був в апеляційному суді. Якщо суд знав, що діє законно, то що йому перешкоджало арештувати там в Хмельницькому, чи будь-де у визначний судом 15-денний термін арешту?

Очевидно, що суддям Леванчуку і Ходоровському треба продемонструвати зверхність беззаконня суддівського над головою Ради громадської організації "З'єднання борців "За справедливість", головою редакційної ради газети "Вісник малозахещених", який завдає їм клопоту захистом справедливості для малозахищених у багатьох справах висвітленням свавільного беззаконня суддів у справах з малозахищеними. За яку справу бралися борці за справедливість, то у кожній фінал яскраво демонстрував беззаконня цих суддів. Ще більше бісить їх, що ж все висвітлюється в газеті і її читають тисячі. Ось чому судді не зупинилися у свавільнім беззаконні, а дивлячись, що Войтко вказав у скарзі, як порушення і зробили, наче воно було. Та воно настільки все явно сфабриковане і нестикується з законом, що соромно й писати на люди. Наприклад, довідка міліції про арешт була вперед роз'яснення суду на запит міліції чи законний арешт, й сам арешт був вперед такого роз'яснення, і постанови від 08.08.08р. про арешт 08.08.08р. явно не існувало під час арешту, і це не лише з самих документів очевидно, а й усе ж зафіксоване у відеозаписі, який зробила сама міліція. Ці, на наш погляд злочинці в мантіях і в пагонах, не розуміють певне, що чим більше брехати, то тим більше брехні.

Але, що ж робити малозахищеним, для захисту від амбіційно утверджених в традиціях беззаконня свавільців? Борці за справедливість зо 10 років боротьби з цими талановитими на злодійство суддями, прокурорами, міліцією і т.п. і т.д. дійшли висновку, що гарні закони європейського зразка, які не давай не діятимуть, бо треба, щоб наші європейським нічим не уступали, але особливо треба, щоб й українські реалії враховували.

Пропонуємо

1. Для суддів, у Закон про судоустрій внести наступне "Суддя, який вчинив дію (бездіяльність), приймаючи судове рішення (постанову, вирок, ухвалу тощо), а вона визнана (будь-коли) незаконною чи неправомірною і якщо це відбулося впродовж 18 місяців (будь-коли) двічі, не вправі бути суддею і займатися юридичною діяльністю. Проти нього має бути порушена кримінальна справа з повідомленням про це потерпілих від незаконних судових рішень і про їхнє право прийняти участь у справі та виставити свої вимоги. Для судді, що розглядав скаргу на рішення судді нижчої інстанції, або для судді, що розглядав справу не одноособово навіть у першій інстанції, така ж норма діє з першого разу."

2. Для посадових осіб прокуратури, в Закон про прокуратуру внести: "Якщо діями або бездіяльністю посадової особи прокуратури, по скарзі будь-якої особи на незаконне рішення (ухвалу, вирок, постанову, наказ тощо) будь-якого державного органу (в т.ч. і суду) приховане порушення закону, на яке йому скаржник вказував, а після це ж рішення (ухвала, вирок, постанова, наказ тощо) визнане незаконним у встановленому законом порядку, то така посадова особа прокуратури більше не вправі займатися юридичною діяльністю і проти нього порушується кримінальна справа за зловживання службовим становищем".

3. Для посадових осіб міліції, юстиції та всіх інших державних органів, які розглядають скарги на порушення законів під час прийняття рішень (вироків, постанов, наказів, ухвал тощо) у відповідних законах внести: "Якщо посадові особи державного органу при розгляді скарги не визнали порушенням закону, на яке вказував скаржник, і не вжили передбачених законом заходів для негайного зупинення беззаконня та притягнення винних у прийнятті незаконних рішень до відповідальності, а після – це саме рішення (вирок, постанову, наказ, ухвалу тощо) визнано незаконним у встановленому законом порядку, то державний службовець, який розглядав скаргу, позбавляється права працювати у цій галузі взагалі, а у будь-якій іншій на посадах, які пов'язані з розглядом скарг. Проти такого державного службовця порушується адміністративна чи кримінальна справа, незалежно від наслідків і без права на амністію.

Будь-який державний службовець, який під час виконання службового обов'язку із застосуванням сили до людини, почув заяву від будь-кого про незаконне поводження з людиною, але не доклав зусиль щоб пересвідчитися у правдивості заяви і щоб негайно зупинити беззаконня та організувати розслідування причин порушення закону, а якщо самостійно неможливо, то щоб доповісти про це вищій посадовій особі – несе відповідальність за незаконну діяльність (бездіяльність) щодо застосування сили, якщо після, будь-коли, така дія чи бездіяльність визнана, у встановленому законом порядку, як протиправна."

Як бачите, люди добрі, побороти зло, навіть те, яке чиниться талановитими злочинцями – суддями, прокурорами, міліцією, ДВС й іншими чинами, дуже реально. І це по-Божому, зло перемагати добром, адже право і правосуддя, як і правда, у Бога, серед добра, на першому місці, і чинити їх треба нам – людям, а Бог не забариться з допомогою. Іван Висновок

"Вісник Малозахищених"

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua