Парадокси обмеженого розуму та український націоналізм

Емоційність та раціоналізм українського націоналізму. програмні тези.

По матеріалам інтернет-видання "Свет и тени".

1. Ніяк не можна виокремити українців та неукраїнців етнічно – нема ніяких зовнішніх ознак – та навіть мовних чи культурних – тільки шляхом самоідентифікації. Іншого шляху немає.

2. Намаганння створити кодекс українського націоналіста неминуче призводить нас до створення кодексу добропорядної людини взагалі – навіть до 10 настанов християнина.

3. Нема в контексті сучасності плідної ідеї націоналізму як ідеї чисто етнічної. Перемогла ідея політичної націїї як відданості саме країні та засадам національної демократії. Так що "орден меченосців" створити не вдасться – не той менталітет.

4. На цей час майже усі історичні сюжети по створенню авторитарної держави перепробувані – нікого схопити зненацька не вдасться – тим більше Тягнибокові – лідеру з обмеженим світосприйняттям.

5. Доведеться не так вигадувати модель держави, як сприйняти те, що розробило людство – Монтеск,є важить більше, ніж будь-який наш національний предок

6. Досвід національного будівництва у нас здебільшого негативний – його треба більше уникати, ніж прийняти.

7. Держава Україна має "сьогодні" та "завтра" – але за рахунок відмови від учорашнього невдалого вибору шляху.

8. Потрібно спиратися не так на емоційну структуру особистості, як на раціональну. але попервах це буде здаватися навіть дечим "ненаціональним" – адже нашій національній традиції властива саме надмірна руйнівна емоційність.

9. Саме тому бачу своє завдання саме в пропагуванні "гамбургського рахунку культури", який не має суто національних ознак – але найкорисніший саме для процвітаючої нації.

10. Тупість, надмірна емоційність, небажання мислити раціонально – найбільші вороги нашого національного майбутнього. Не зрікатися світу – а намагатися інтегрувати його в себе як в мікрокосм.