Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Чому Тимошенко матиме проблеми з президентством


4
Рейтинг
4


Голосов "за"
10

Голосов "против"
6

Брак рішучості, чи відсутність мотивації?
Оцінка дій Юлії Тимошенко, одним з членів партії "Батьківщина".


Чому Тимошенко матиме проблеми з президентством
Минув майже місяць від славнозвісного дня, коли очолюваний Тимошенко блок, здійснив політично невиразну спробу змінити розстановку сил в українській владі. Яку б мету не переслідував цей вчинок прем'єра: наведення довгоочікуваного порядку в Україні, захоплення безроздільної влади, чи те і інше одночасно, зараз можна вже досить впевнено стверджувати, що він її не досяг.

Зате, президент Ющенко, та його псевдо націоналістична команда отримали в руки стратегію навернення електорату, яку будуть використовувати аж до наступних президентських виборів. Віктор Андрійович знову опинився в улюбленій для себе ролі рятівника України. І не важливо від чого. Завдяки надвдалим діям російського генсека, направленим на створення "позитивного" іміджу Росії в очах українських громадян, які мають нахабство визнавати право України на незалежність, Ющенко цілком має шанси добитися забуття своєї минулої ролі.

Нікому вже не буде цікаво, скільки злочинців сіли за грати, скільки "бізнесменів", що сімнадцять років розкрадають країну, поділилися з бідними. Всі отримають набагато цікавішу картинку, на якій гордий та демократичний президент в елегантному костюмі, захищає свої країну від зрадників, що ведуть за собою сотні танків, бтр та бмп, готових чавити українську землю армованими колесами, скидати тонни вибухівки на її міста, вбивати мирних українців.

Можливо, Ющенко здобуде таку важливу для себе перемогу, він врятує теперішню Україну – Україну, в якій бронемашини та літаки іржавіють в ангарах, поступившись місцем тисячам лакованих лімузинів, що мають право чавити його маленький народ, мільйонам тон відходів, які щорічно вкривають Україну, приносячи мільярдні прибутки свої володарям, та дуже банальному явищу – природному демографічному скороченню, яке, в порівнянні з оновленням нації, що приводить в наш світ хворих дітей, готових споживати продукцію світового хімпрому, та російського міністерства розваг, може здатися благом.

І не важливо, паспорт якої країни мають золоті істоти, чий світ захищає Ющенко, коли всі вони використовують нашу з вами землю, як витратний матеріал. Їх існування робить економічно безглуздим військове вторгнення будь-якого загарбника. Ну, хіба що, пан Путін забажає настріляти свіжого м'яса, щоб ще більше продемонструвати світу рівень відродженості нової Росії.

Ну, а якщо ж населення України не забажає підтримати новоявленого захисника, то в президента залишиться лише один вихід – фальсифікація. Про його готовність до цього може свідчити хоча б звернення до пана Путіна, в якому Ющенко, після того фарсу золотої епохи застою, який в Росії назвали "демократичними виборами", привітав колегу з "виборами, проведеними на найвищому рівні".

Дійсно – як, людина, що має п'ять відсотків рейтингу, може з повною і безапеляційною впевненістю говорити про свою майбутню перемогу на демократичних виборах?

Тут лише одне з двох: або Ющенко прийняв свідоме рішення, про досягнення влади будь-якою ціною, або він просто поїхав дахом. Останній варіант не може бути виключеним, через досить цікаве положення, в якому опинився пан президент. Для людини з його рівнем самооцінки, визнання факту практичної неможливості отримання другого президентського терміну, факту власного програшу, натикається на психологічний бар'єр, що має на меті запобігання фрустрації. На цьому фоні розвивається значне спотворення сприйняття людиною зовнішнього світу що, в принципі, може бути досить безпечно для звичайної людини, але не для голови держави, чиї неадекватні реакції відображуються на діях всього державного апарату.

Для прикладу, можна розглянути ідею недопущення повернення ЧФР в Крим, яка, у випадку спроби її реалізації, могла вилитися в окупацію значної частини українських територій.

Але, залишимо президента в спокої і повернемося до Юлії Володимирівни.

Як можна зрозуміти подібні її дії: Тимошенко здійснює фактичний розрив з партією політичних маріонеток Ющенка, під приводом того, що розгляд питання по Грузії, призведе то чергових політичних баталій в парламенті і затримає розгляд життєво важливих питань. Пробачте, про які баталії йде мова? Пані прем'єр боїться в черговий раз вислухати бубніння кремлівських зомбі, про миротворчі дії Путіна? Якщо в неї дійсно була коаліція, існування якої вона зараз проголошує найвищою цінністю, то що їй могло завадити підтримати резолюцію по Грузії, та продовжити приймати потрібні закони?

Ні, Юліє Володимирівно, при нинішній вашій риториці, це виглядає, як досить дешева брехня, якою ви прикриваєте банальне бажання затвердити себе на посаді канцлера, попутно виконавши замовлення Росії. Саме так вирішить значна частина ваших виборців.

Вирішить не замислюючись над тим, що подібні дії не тільки не можуть бути вигідні режиму Путіна, але й суперечать його задумам.

Якщо замислитись над діями президента Саакашвілі, то, на перший погляд, вони викликають досить однозначні емоції: державний діяч, приймає рішуче рішення, раз і назавжди покласти край сепаратизму в окремо взятому регіоні, практично знищивши порушників. Чи мала Грузія право на такі дії? Безперечно. І для відповіді на це питання навіть не важливо, застосована для цього була хірургічна операція зі знищення безпосередніх збудників сепаратизму, чи грубі військові дії з багатьма жертвами серед мирного населення.

Але, тепер дайте відповідь на таке запитання: чи має людина право, накинутися з мухобійкою в руках, на скажену собаку, що засіла у неї на подвір'ї? І чи зробить вона це, володіючи хоч часткою здорового глузду?

Величезна кількість озброєних частин російської армії, день і ніч була готова розпочати вторгнення на територію Грузії, з тим, щоб повністю знищити її обороноздатність (що наразі і відбулося). І пан Саакашвілі, знаючи про це все, зробив Росії такий подарунок.

На що він міг сподіватися? Можливо на те, що імперія проковтне чергову образу, після того, як їй вдалося створити серед свого населення масову істерію величі і віри у власну непереможність? Дуже сумнівно. Більш імовірно, що єдиною надією Саакашвілі, була масштабна участь у конфлікті Сполучених Штатів Америки, за прикладом корейської чи в'єтнамської війни. Можливо, якби США, разом з НАТО, не проявили чудес боягузливості, все на цьому й закінчилося б, і наш скажений пес, підібравши хвіст, заховався б у дипломатичних кущах. Але сталося так, що Грузія залишилася сама, а дехто, відчувши солоний присмак вседозволеності, відразу усвідомив себе хижаком більш високого ґатунку.

Отже, президент Саакашвілі, пішов на авантюрний план, ризикуючи суверенітетом своєї країни.

Саме так, замість заплутаного і невпевненого, відвертого блефу, могла прозвучати заява БЮТу з приводу Грузинсько-Російської війни.

Але, Юлія Тимошенко, напевне вважає, що це неприпустимо – вести пряму розмову з народом України. Вона чомусь виділяє йому роль безкоштовної масовки, здатної лише кричати, та писати під диктовку листи а-ля "від трудового колективу, дорогому Леоніду Іллічу".

І це неправда, що переважна більшість членів "Батьківщини", не готова до дострокових виборів. Якщо Тимошенко прагне того, щоб її влада базувалася на людях, які поширюють брехню і лицемірство, людей, які будують дуже прибутковий бізнес, зловживаючи довірою виборців до бренду БЮТ, то одного дня вона може дуже дорого заплатити за подібну стратегію. І вислуховуючи зараз, до болю знайомі заклики про те, що "народ хоче працювати" та "йому потрібна стабільність", починаєш вірити, що цей день може настати дуже й дуже скоро.

Особливо прикрашають репутацію Юлії Тимошенко, жалюгідні спроби головних "говорящих голов" БЮТу виправдати її неподання заяви про відставку тим "що оскільки коаліції вже, нема, то і відповідний пункт в ній вже не має ніякої сили", або "якщо в коаліційній угоді є такий пункт, то це ще не означає, що його треба виконувати, бо нема такого закону".

Коли Мороз зраджував своїх виборців, він теж не порушував жодного закону, але це не завадило проголосити його всеукраїнським символом зради. Доки в країні пануватиме подібний спосіб виправдання відсутності моралі та принципів, приреченим буде будь-який, навіть найідеальніший план розвитку та співпраці.

Якщо справжній патріотичний лідер щиро звертається до своїх однодумців, він завжди може розраховувати на розуміння. Саме однодумці є його головною зброєю і головним досягненням. Для нього ніколи не буде важким питання вибору між втратою високої посади чи збереженням принципів.

Справжній патріот не стане спотворювати конституцію, тільки для того, щоб вона більше відповідала його потребам, а тим більше запроваджувати перехід до парламентаризму, який на наших теренах призводить до фактичної втрати народом можливості контролювати владу. Замість єдиного лідера, який нестиме повну відповідальність за ситуацію в країні, Тимошенко пропонує нам обирати сірий і безликий "колектив", котрий перетвориться (вже перетворився) на касту вищих істот, що отримують від партійного керівництва все, в обмін на одноголосне голосування.

На даний момент, дійсно свідомі люди ті, що в 2004 році дали роботу одному з кандидатів в президенти, прекрасно усвідомили марність сподівання на якісь зміни, під проводом демократичної коаліції, коли виконання будь-якого її рішення, залежить від такої людини, як Віктор Ющенко.

Ці люди дозріли до визнання необхідності створення коаліції з Партією Регіонів. Коаліції, яка потребуватиме розділення лише однієї посади. Посади спікера, котрий підпише постанови про повернення до конституції старого зразку, імпічмент та проведення загальних дострокових виборів, на яких переможець отримає все.

І не варто боятися того, що ті, хто представляють сьогодні сили, які гнобили Україну майже всю її історію, здобудуть перемогу. Адже, якщо ми дійсно є нацією, яка гідна незалежності, ми просто не можемо програти.

***

Існування партій, подібних "Регіонам" та Комуністам, це виняткова заслуга сьогоднішньої влади, яка має нахабство вважати себе проукраїнською. Пояснення цього полягає навіть не в незадовільній роботі правоохоронних органів.

Якщо хтось, хто сьогодні називає себе націоналістом стверджує, що якщо на сході та півдні України, російська мова не матиме статусу регіональної, це дозволить українській поширитись серед населення, то це ще не означає, що так воно і є.

Ющенко і ко, мають шанси стати найбільшими ворогами української культури за всю історію. Її намагалися знищувати сторіччями, але ще ніхто не досягав таких успіхів, як теперішній президент. Йому як справжньому вірусу, вдалося проникнути в її серце, залишивши там своє ДНК. В Україні відбувся розквіт шароварщини та бидлуватого кугутства, який підняв співаючого ректора Поплавського, та випускників його учбового закладу, до рівня найвидатніших культурних діячів сучасності. Але найстрашніше те, що Ющенку вдалося зробити українську мову ворожою, для майже половини населення.

Так само, як Віктор Федорович зі своєю бандою політтехнологів, добилися ототожнення понять проросійськості та тупоголового бандитизму, Віктор Андрійович досягне того, що українська культура та мовлення вважатимуться дешевою штучної вигадкою, в порівнянні з "великим и могучим".

Те ж відбувається і з євро-атлантичною інтеграцію. Продажна Європа, що готова танцювати під будь-яку дудку, заради забезпечення свого благополуччя, ні за які вареники не схоче вирішувати українські проблеми. Те саме стосується і США.

Якщо надати сходу його право на регіональну мову, та відмовитися від марного прагнення в НАТО, що тоді залишиться від Партії Регіонів?

Головна традиція Української державності, полягає в тому, що ми ніколи власноруч не намагалися вирішити власні проблеми, сподіваючись, що за нас це зробить хтось інший. Якщо ми послідуємо цій традиції і зараз, то прийдемо до традиційного ж фіналу.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua