Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Україна   Незалежність   шум по НАТО   дискредитація   націоналізм   незалежники   Росія   проросійські сили   прозахідні сили   український інтерес.

Дискредитація незалежницької ідеї України як функція шуму по НАТО

Гетьман | 4.02.2008 14:51

1
Рейтинг
1


Голосов "за"
11

Голосов "против"
10

Задавшись питанням часової доцільності: "Чому саме зараз на політичні барикади піднімається момент відносин Україна-Альянс?" відповідь почне прояснятися. Сумуючи невчасність гостроти по вступу в Альянс і штучно "сліпу" агітацію "за" вступ до Альянсу-в наслідку маєм...споганену ідею Незалежницьких Прагнень Українського Народу до Самостійності.

Дискредитація незалежницької ідеї України як функція шуму по НАТО
Саме дискредитація Незалежності як такої є чи не найбільш шкідливим наслідком недавнього і триваючого шуму по НАТО. Так, саме ідея Самостійності є перш за все постраждалою від протестів підросійських сил проти вступу в Альянс, який передбачається не раніше 2017 р., за умови виведення Чорноморського Флоту Росії з країни. І саме Самостійницький ідеал України найбільш страждає від приписування патріотам-незалежникам цілі вступу до НАТО на будь-яких умовах.

Спроби зобразити Незалежність України як щось втратливе, непотрібне і фальшиве неодноразово були. І якщо здобуток Свободи проти втрат дешевої ковбаси, черг, національного приниження всіх крім москалів і партійної диктатури від імені пролетаріату-не викликає значних сумнівів в своїй правильності. То потрібність і справжність Незалежності-виявляється легше штурмувати червоно-московським фашистам разом з іншими ненависникам українства.

Найпоширенішою схемою, за якою ворожі Україні сили воюють з Незалежністю як явищем успішним, потрібним і справжнім є нападки на націоналізм, попередньо характеризуючи його як фашизм. Для цього, використовуючи прив'язку концентрації боротьби націоналізму в останньому столітті за Незалежну Українську Державу, всілякими способами малюється поганість цієї ідеології, зводячи її до фашизму, який воював за поработіння і проти незалежностей, намагаючись таким чином дискредитувати і саму Незалежність та Українську Державність.

Щоб якось відігратись на безглуздості твердження, що Україна втратила внаслідок Незалежності від Московії, застосовуються різні хитрощі та перекручення. Наприклад благо споживацького життя в СССР протиставляють сьогоднішній розрусі, вириваючи часовий проміжок пов'язаний з тим, що СССР розвалювався і при залишеності в його складі було б ще гірше. Щоб і тут заперечити-пхають "круту Росію, яка заставляє себе поважати", але уникають питання як там відносяться до немоскалів, хоч і російськомовних. Чим гордяться білоруси в союзній державі, крім звісно непокидаючої гордині старої ще радянськовихованої влади? Колоніальну ж погибель бачать тільки від рук американців.

Ще одним способом дискредитації і націоналізму і Незалежницької ідеї є приписування націоналізму всім, хто хоть щось починає робити в питанні Відродження Українства. Ющенко в такому приписуванні поза конкуренцію. Коли він тільки частково, більше не видно праці, намагається зініціювати поширення української мови чи вшанування пам'яті полеглих від Голодомору-одразу об'являють його бандерівцем і націоналістом, як і всіх з його табору. Хоча він не є ніяким націоналістом, а тим більше бандерівцем, бо дозволяє собі торгуватись Славою Героїв ОУН-УПА, починаючи справу і гальмуючи свої ж ініціативи, міняючи їх на щось від опонентів.

Але світ не стоїть на місці, розвивається, і старі прийоми втрачають дієвість. Відновлення Радянського Союзу навіть у вигляді Демократичного Колоніально-Залежного Союзу з Росією тільки останній здається реально втілюваним без серйозної збройної сутички. Звинувачення націоналістів в всіх негараздах України викликає іронічну посмішку, внаслідок захоплення влади в продовж всіх років Незалежності колишніми партійцями і припартійцями.

От тут то в пригоді і стає НАТО.

Розголос в такому випадку і розуміння протесту проросійських сил, які ніколи не приховували своєї кремлівсько-послушної лінії, гарантується направленими на міжусобну політику ЗМІ. Тому що питання НАТО є більш цікавішим ніж звичайні розбірки з підписанням документів, поверненням від одної їх від одної гілки влади до іншої, а тут-справа зовнішньополітичної ваги! Нічого що важливість дуже завчасна, при перспективах в сьогоднішніх умовах серйозно країні підійти до питання НАТО лиш в 2017 році, зате не так пісно.

Здавалось, що спільного між вступом в НАТО та дискредитацією Незалежницької ідеї? Але виявляється не все так просто. Бо користуючись незнанням і не просвітленими моментами співпраці Україна-НАТО, вступ до Альянсу вважається таким, що пригарбує частину Незалежностей України.

Тут же Незалежницька ідея вступає в конфлікт з "вступанням" в НАТО. І як таким шансом не скористатись московитам. Всеохоплююче агресивний блок НАТО, насильно захоплюючий інші держави військово, нашу політично-і ви Незалежники туди вступати хочете? Загалом, шоу в дії. Бо навіть ті, кого називають намірено неправильно націоналістами, не будучи такими, про вступ в НАТО, який наче самими намірами знімає з них відповідальність за падіння боєздатності Армії, агітуючи за Альянс, не приховують далекість початку такого процесу.

В цій перепалці демократів-заходливців перед Західними Країнами і московсько-послушних безбатьківщинників постраждалими виходять не сторони учасники, а Незалежницькі Прагнення Українського Народу. Тому що їх електорат сильно не втрачає: перші-купують прихильників, користуючись владними повноваженням, а другі-налягають на дружбу з Росією. Так вони компенсують свої електоральні втрати, перемагаючи наче на різних "полях бою".

Для посилення дискредитуючого Незалежництво України за допомогою наче бажання незалежників негайно вступати в НАТО, різні провокатори під маркою націоналістів так туди й пруться. Звісно, демонстративно роблять це без будь-якої оглядки на реалії і потреби вияснення наскільки рівноправною буде Україна в Альянсі, за умов далечезної перспективи початку реального діалогу з НАТО в 2017. Характерним їх проявом є, користуватись поверхневим зрізом патріотизму, вишукувати в діях інших патріотичних сил ознаки нерозуміння потреб України. Нібито від хотіння зараз всіх в НАТО Україну миттю туди й візьмуть. Що є всього лиш ще одним інструментом підставляння націоналістичних сил. Тому що не тільки від України залежить співпрацювати з Альянсом чи ні, а тим більше, якщо мова йде про приєднання до НАТО.

Супровідним при цих процесах, в обов'язковому порядку є підкреслення нехороших намірів НАТО щодо України і спроб першого, незважаючи ні на що, приєднати до Альянсу Україну. Дарма, що якщо такі бажання в НАТО були б, то вже давно так би й сталось за часів Кучми. Але по закону жанру, один з "найвеселіших хлопцов" проросійських сил, після розпинання в слов'янській дружбі з Росією, за період "дружби" якої українці чуть не вимерли, закарпатець-незакарпатець вирішив показати яке те НАТО по відношенню до України. Наче ненароком пояснюючи свій підпис в минулому щодо Плану Дій Членства в Альянсі і хвалячись невиконанням сьогоднішніми блокувальниками роботи Верховної Ради України жодного його пункту, розповідав як жорстоке НАТО від них цього вимагало. Насправді ж просто сьогоднішні блокувальники холопствували в Кучми. І треба йому було підписати План Дій Членства в Альянсі і відправити українців в Ірак, от це послушно сьогоднішня "геройська еліта" й зробила, щоб залишатись тоді біля депутатського коритця. Звісно, на Майдан який цього холопства їх позбавив від Кучми, вони плюють і зневажають, бо раби рабами зостались-просто тепер в них пряміший вихід на кремлівських хазяїв.

Така спроба, мабуть частиною електорату успішно сприйнята, зробити з НАТО віроломного магніту, що наче затягує Україну, а тут колишні холопи, які продають Батьківщину кому по зручніше, наче заважають, добре вписуються в агресивність Боку НАТО. Хоча крім агресивно-нападної складової Альянсу є оборона. І маючи національно-орієнтовану владу, якій доля Української Держави не байдужа в Незалежницькому сенсі, цілком успішно могла б пробувати співпрацювати з оборонною складовою Альянсу. Але це завдання не підйомне включно й для прозахідних політиків, які зараз при владі, через їх більшу прозахідність ніж проукраїнськість.

Масла у вогонь доливає й відсутність чіткої відповіді які стосунки з Росією передбачаються мати в разі нормальної і реальної співпраці України з Альянсом. Те, що вони мають змінитись, очевидно. Але політикани, тримаючи народ за темну масу, займаються самодурством, наче НАТО з військовою силою просто так, для забавки системи протиракетної оборони ставить, гроші бач нема куди діти. І Російська Федерація від нікуди гроші діти і нічого робити нарощує серйозними темпами військову могутність. Звісно, першу незрозумілість коли Кремль ображається на розташування ПРО в Чехії та Польщі країною-учасницею НАТО США, ще можна списати на початкове нерозуміння, що таке баланс сил. Але далі ж можна зрозуміти, що і НАТО і РФ грають один проти одного і не шкодять прямо один одному доки в когось немає аж надто великої переваги сили. Коли ж будуть прикритичні моменти в паритеті, вони ставатимуть суперниками з реальною загрозою. Тому всі казки вступання в дружнє Росії НАТО-всього лиш казки.

Через таку прихованість привладними політиками позиціювання співпраці Альянсу і України відносно Росії, в людей велика недовіра і до цих політиків і до НАТО, яке вони взялись рекламувати. Так, наприклад, на провокативне питання: "українці, чи стрілятимите ви в росіян?" синдром залишеного колоніального страху і відсутність відповідної ситуації, яка б підказувала умовами, нічого звичайнішо ніж аналогічне запитання до росіян, як відповідь більшість не знаходить. Прикладом ж правильної відповіді може бути: "як і в будь-кого хто об'явить себе ворогом України". Відповідаючи ж запитанням на запитання, забуваючи про прив'язку його до вступу в НАТО, запитання-відповідь: "а ви, росіяни, будете в нас стріляти?" звучить наче агресивно-нападні українці вступають в НАТО і запитують росіян чи будуть вони стріляти в разі потенційно можливого конфлікту. Завдяки такій пастці, вже не Україна обороняється від можливої агресії Росії, шукаючи можливостей співпраці з іншим з двох однозначно потужних гравців на Європейській території у вигляді НАТО. А постраждалою виходить Росія, коли Україна вступає в НАТО щоб за можливості здійснити агресивні дії стосовно Росії.

Варто розуміти також, що гвинтівки в руках триматимуть на політики. Тому політикани, переконуючі українців, що вони збираються вступати в Альянс без загрози Росії і будуть далі з нею дружити, залишають таким чином нас в програші відносно готового стріляти в будь-якого ворога з числа НАТО росіянина. Не катить тут аргумент про родичів. Бо якщо для перевезених сюди москалів і помоскалених на місце знищених і вивезених на спецпоселення та в табори українців, досить реальним є родичання з Московією, коли Україна для них так і не стала Батьківщиною через відсутність відповідної політики. То до 15 мільйонів, заселяючих Сибіра і інші території Російської Федерації, людей етнічного українського походження братськість можна застосувати тільки в разі відповідної політики їх українізації та предкового освідомлення. По іншому це ілюзія, така ж як і до родичання з турецькими яничарами за часів козаччини.

Прямою дискредитацією Українського Незалежництва, до чого підводило попередньо заперечене підготовче очорнення і України, маючої намір співпрацювати з Альянсом, і самого НАТО, є безпосереднє питання: "Як ви націоналісти, можете вступати в наднаціональну структуру НАТО?". Причому тут не першим є те, що вступ України в НАТО можливий після виведення Чорноморського Флоту Росії з Криму, що є невизначено далеким терміном. І не першим є тут є те, що нагло агітують за НАТО прозахідні політики, яких називають націоналістами за їх словесну і поверхову підтримку національних вимог українства. А головним є, що українська національна ідея, змагаюча до якомога більш Незалежної Держави, завжди прагнутиме співпрацювати з будь-якою організацією, включаючи НАТО, без ущемлення своїх національно-незалежницьких інтересів. Крім того, Альянс не є побудований повністю по імперському зразку-це конгломерат країн, а не як керуючий всім Кремль в наміченому Євросхідноазійському "митному" союзі Білорусії, Росії і Казахстану.

Розрахунок тут вірний, нібито на відповідь росіянина "естественно ми вас всегда давили" після питання чи вони будуть стріляти по українцях, останні можуть лиш сказати: "а ми в НАТО вступаєм..." Загалом це недогляд переш за все внутрішньої політики України щодо НАТО, коли важливий момент співпраці Україна-НАТО заміняється рекламуванням самого Альянсу.

Попри те, шум по НАТО має і корисну сторону, бо змушує замислитись на перспективами оборонної політики України. Питання ж потрібності співпраці України з Альянсом диктується не тільки підтверджуючим кроком до прийняття європейських міжнародних правил, а й необхідність більшого убезпечення від загрози диктату військової сили Росії.

Отак пошумівши, проросійські сили, крім того що зіграли на руку кремлівським вибиранцям на Президентських виборах і приєднались до дискредитації Незалежності, яка є не абстрактно абсолютною тільки в разі можливості маневрувати в обмежуючому обставинами Світі, ще й підняли питання реальної боєздатності Армії. Таким чином люди почали задаватись питанням, наскільки Українські Збройні Сили є в стані готовності дати відсіч ворогу і чи не злочинним є недогляд за армією пояснювати вступом в Альянс. Бо що ж буде з тим НАТО, як кожен туди без військової сили вступатиме?-А буде диктат нормально озброєних країн тим країнам, що туди за халявою поперлись.

Але "шум" по НАТО він на те і "шум", що або сил забракне його підтримувати, чи привиканням до нього ефект звертання уваги втрачається. Тому довго це не протриває, а якщо й далі проросійські сили продовжуватимуть каламутити воду, то потім прийдеться виправдовуватись за свою бездіяльність. Що дає козирі в руки їх опонентів, які поведінку проросійських сил в Верховній Раді України досить влучно і правильно запишуть до зумисного перешкоджання роботи їх Уряду через набирання таким чином політичних капіталів.

Постійною ж залишиться, як і залишалась цілі століття, Ідея Української Державності, Вільної Незалежної України. І не збити з цього шляху українців прив'язуючи ідеали українства до націоналізму змальованого як фашизм, який в свою чергу прив'язують до Галичини і намагаються таким чином маргіналізувати Всенародну Волю Української Нації-жити в Своїй Українській Державі Україна!

І до дідька всіх розумників, які ліплять Західній Україні образ якихось васалів Європи, коли цим васальством займаються вихідці зовсім не звідси, бо й взагалі у владі українських українців не дуже то й помітно, а самі "знавці" націоналізму на Галичині раз в житті були, та й то з гідом комуно-московської пропаганди. Та нам своє робити й далі йти, і право загальнолюдське-мати свою Державу, як це в наших сусідів є, нікому не дозволяймо в нас забрати!

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua