Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Історична память   Голодомор 1932-1933   геноцид українців   кримінал   мораль   ціль.

Відповідальність приватних осіб за заперечення Голодомору має бути морально-етична, а не кримінальна.

Гетьман | 1.12.2007 14:06

-11
Рейтинг
-11


Голосов "за"
6

Голосов "против"
17

На шляху сьогоднішньої затягнувшоїся спроби європейської демократизації пострадянщини в Україні, було вже зроблено багато помилок. Не варто додавати ще одну, мавпуючи чужі закони, впроваджувати певним чином відповідальність за заперечення Голодомору. Адже для України стоять інші завдання, ніж в країнах, з яких планують позичити закон.

Відсутність відповідальності за загальнодратуюче для українців заперечення загальновідомого факту Голодомору, зрозуміло, вже не може бути відведено тільки совісті. В часі існування проблем з відновлення історичної пам'яті народу, необхідно річчю є не дозволити розгулятись ворожій пропаганді, яка, крім всього іншого, покликана ще й дискредитувати цей процес. Тому, коли є рішучість і можливість розблокувати донесення до теперішніх поколінь правди про геноцид українців в 1932-1933 рр., пробуючи усунути глумливу пропаганду проти, потрібно це робити безсумнівно правильно.

Тобто сама відповідальність має не тільки не лишитись всього лиш на папері, а й бути направленою проти "розповсюджувачів" провокаційної брехні, і не проти "споживачів". Розрізняючи за таким принципом тих, проти дій кого потенційно запроваджується ця відповідальність, можна буде карати винних, не порушуючи права на свободу висловлювання громадян.

Не варто також забувати, що до недавнього часу, більшість тих, хто жив в Радянському Союзі, теж заперечували і замовчували Голодомор. Тепер же з їх розкаяння ініціюється кримінальна відповідальність за це, наче такими методами "нової демократичної УССР" можна щось не браковане зробити... Насправді ж треба відмінити кримінальну відповідальність за те, що "дав по морді" такому ярому заперечувальнику, щоб закрився, вважаючи такі його слова за образу і провокацію.

Як припинити глумління над пам'яттю загиблих мільйонів людей під час геноциду українців, і не дискредитувати процес відновлення історичної правди?

Голодомор для багатьох людей не просто трагічна подія в історії України, а й безперечна рана, зумовлена наглою смертю близьких по крові людей. Одне це вже вимагає прирівняти заперечення доведеного факту Голодомору до глумління і образи почуттів людей. Масштабність трагедії геноциду українців, визнана і усвідомлена народом України, включаючи і катастрофічність наслідків, також вимагає не сприйняття заперечень, які лунають з уст деяких "представників" нашої держави. Загибель такої кількості українців, і інших національностей, які попали "під роздачу" радянського-російського варварства, є великою трагедією українського народу і всіх, кого вона дістала. Що зачіпає кожного українця, як нащадка чи живої мішені людиновбивчих намірів тодішньої кремлівської влади.

Без сумніву, представники інших націй, які загинули під час Голодомору, мають бути гідно вшановані. Бо тоді, лиха доля нищила їх разом з українцями, звівши таким чином всіх докупи. То нехай і тепер, ніхто, спекуляціями і зайвими дискусіями навколо очевидного факту геноциду, не розділяє мертвих. Підленько доводячи, що не "новорадянська демократична" інтерпретація Голодомору, з правдивою назвою "геноцид українців", нібито ображає представників інших націй, які тоді також були вбиті голодом і холодом. Бо як смерть не ділила, той пам'ять ділити не будеться, і вияснення обставин, в даному випадку, тільки провокатори можуть перетворити на розбрат.

Дивлячись в майбутнє, і маючи такий факт геноциду українців під час Голодомору в минулому, постає також необхідність виховання людської моралі таким чином, щоб більше подібне не повторилось. Причому осуд має йти в два боки: "ні з нами, ні з кимось іншим такого траплятись не повинно". Щоб стати на ефективний шлях досягнення ціє цілі, потрібно впроваджувати таку відповідальність за заперечення Голодомору, яка б не дискредитувала мету неадекватністю ситуації.

Встановлена і закріплена відповідальність за заперечення факту геноциду українців і нелюдського вбивства представників інших національностей, яких прирекли на голодну смерть, повинна захищати громадян України від провокаційного розведення неспокою і психологічного дискомфорту. Останні, негативні для суспільства явища, будучи штучними, а значить комусь потрібними, базуються в основному не на особистій думці когось, а на організації її розповсюдження. Причому вигляд подачі таких шкідливих і неправильних тверджень теж має значення, оскільки цим викривається справжнє їх призначення: пропаганда чи помилкова позиція. Тому кара за заперечення геноциду українців 1932-1933 рр. має зосереджуватись в більшій мірі за поширення цього заперечення в певному вигляді.

При розділеному підході до впровадження відповідальності за заперечення Голодомору на покарання для агітаторів і приватних осіб, які своїми висловлювання і діями можуть ображати почуття інших людей, є ряд переваг. Застосовуючи таку систему, можна відійти від існуючої методики по Голокосту, коли будь-кого, хто його заперечує, притягують до відповідальності. В такому разі, відхід від проведення законодавчої паралелі з існуючою в деяких країнах по Голокосту з Голодомором, дозволить не натягти на себе і негативного іміджу у вигляді "вічно ображених ще одних євреїв". Тому найдоречнішим виглядає варіант не створення окремого закону за заперечення Голодомору, а внесення відповідних додатків до інших законів: є свідомою чи не свідомою агітацією на шкоду державі...; зневажає стан постраждалих, наносячи їм моральну шкоду...; ображає почуття національної гідності і може бути розцінено як провокація...

Що є Голодомор для українського народу і світу сьогодні?

З іншої сторони, домагання визнання Голодомору світовою спільнотою, має відбуватись не як прохання про співчуття, а як признання факту трагедії геноциду українців. Що служить прикладом нелюдського ставлення до цілого народу і є уроком для всього цивілізованого світу. В середині ж країни політична воля має випереджати поширення цієї думки у світовій спільноті. Бо по-іншому, є ризик втратити контроль і стати в ряді потребуючих "опікунства" держав, характеристикою яких є нездатність зрозуміти "самих себе". Тому для просування такого усвідомлення Голодомору, що стає одним з ключових моментів зовнішнього сприйняття України, необхідно правильно і швидко усунути максимальні непорозуміння в країні з цього приводу.

Кримінальна відповідальність за заперечення геноциду українців: кому, за що і в якому вигляді?

Отже, не посилення настроїв проти визнання геноциду українців в 1932-1933 рр. є теж важливим завданням при встановлені відповідальності за заперечення цього факту. Звідси, запровадження кримінальної відповідальності приватних осіб, сприйматиметься як залякування незгідних з офіційною позицією. Тим самим, враховуючи велику кількість громадян України, які проти визнання Голодомору, є серйозний ризик створити тільки видимість існування відповідальності. Що розв'яже руки найбільш шкідливим агітаторам, які прикриватимуться загальною безвідповідальністю, ще й на повну використовуватимуть аргументи недемократичних гонінь незгідних.

Водночас, йдучи до стратегічної цілі прийнятності факту Голодомору зрозумілим всім, і викликаючим заперечення тільки в окремо взятих випадках, не можна забувати про психологічну захищеність людей, які в тій чи іншій мірі є постраждалими від геноциду українців. Крім того, мають бути пошановані відчуття кожного українця, що не може не брати близько до серця цю трагедію. Те ж стосується і представників інших національностей.

Для корисної дії відповідальності за заперечення Голодомору, в цьому випадку, треба її проградуювати за рівнем покарання при різних обставинах. Оптимальний варіантом є найвищим степенем об'явити свідому пропаганду, заперечуючу факт Голодомору, використовуючи державне службове становище. Проміжно: виступи в ефірі на телерадіоканалах без оговірок, в публічних і громадських місцях, розповсюдження літератури, тощо. І на останок: вважати наполягання на заперечені Голодомору в побуті-образою.

Розподіливши силу покарання, можна виділити основні групи тих, які потенційно не визнають Голодомор: високопосадовці, прості чиновники, представники мас-медіа, партії, організації, приватні особи. Відповідно й застосування суворості відповідальності доречним є по спадній від високопосадовців до приватних осіб. Крім того, в залежності від степені шкоди для держави, на покарання до заперечення Голодомору, вимальовуються і способи адекватного усунення виникнення умов для цього явища по групам потенційних заперечувальників. Також поділ відповідальних має проходити по лінії свідомо працюючих на навмисну шкоду Державі, використовуючи заперечення Голодомору і приватних ініціатив.

Не варто скидати з рахунку очікуваний спротив заперечувальників факту геноциду українців. Маючи значне політичне лобі, не виключене використання цього інструменту для захисту їх позицій в різних сферах. Причому незадоволення незгідних громадян, політикани-заперечувальники перебільшать і використають це для одного з способів обґрунтувань своїх дій. Проросійська орієнтація також гратиме в цьому не малу роль, бо залежність політиканів цього крила від Росії ніколи не зменшувалась. Вихованцям ж "радянської школи" та переселенцям на Україну в часи СССР така проросійська позиція є опорною для їх інтересів. Тому зайнята ними сторона, зменшена кількістю поріднившихся з українцями за роки перемішування і проникнувшихся трагедію українського народу, значно підсилить свій спротив, будучи заохоченою "російським курсом в Україні".

Новомодним способом маскування цих явно виражених, узгоджених з "російською думкою" явищ, стало недоприйняття вимог українців в цілому. А перекручення дійсності своїми термінами і власними інтерпретаціями фактів. При очевидній ж неправоті-мовчанка, і вишукування додаткових аргументів типу: "не треба спішити", "хай само собою все вирішиться", "ми посваримся з Росією і тоді переживатимемо за газовий голодомор" і т. п. Найбільшою проблемою з протиборством цій "побічній аргументації", є відсутність реального бажання йти до кінця в тих, хто взявся протягувати українські питання як політичну ініціативу. В загальній картині це виглядає, а може і є, наче поборники правди згодні з "побічними аргументаторами".

Ось тому, важливо "під корінь" зрубати можливості до якогось інакшого, чим загальновизнане розуміння степені трагічності Голодомору для українського народу. Тоді заперечувальники з числа політиканів і лобістів будуть позбавлені підтримки потенційних клієнтів їх пропаганди. Для цього необхідно притягти до процесу усвідомлення всієї трагедії геноциду якомога більшу кількість громадян України. Масова підтримка значно полегшить боротьбу з "побічною аргументацією" заперечувальників, парируючи їх доводи базою вже існуючої позиції по Голодомору, а відповідно й необхідністю зайняти їй відповідне місце в держаній політиці.

Відповідальність за заперечення Голодомору як геноциду українців має сприяти встановленню загальновизнаного рівня трагедії Голодомору, не шкодячи процесу залучення побільшої кількості людей до такої позиції. Не можна зводити "залізну завісу" тоді, коли потрібно йти "в наступ" відновлення історичної пам'яті. Бо при нинішній ситуації, це не дозволить зробити процес відновлення історичної пам'яті Голодомору реальним державним завданням, що буде тяжким ударом і залишатиме питання й далі не до кінця вирішеним.

Коли є корисною кримінальна відповідальність усіх і будь-де за заперечення Голодомору?

Найперше це потрібно, коли таке заперечення викликатиме миттєвий спалах активного невдоволення людей. Тобто така постановка питання, була б вкрай необхідною в роки близькі до часу Голодомору. Але вже більше 50 років ми від 1932-1933 рр. не мали власної держави і час доречності по таким мотивам пройшов. Тепер же проблема пересунулась в морально-етичну площину, більше до сфери культурної освіченості і відчуття співучасті в українському народі. І щоб забезпечити вирішення цього питання, така не диференційована кримінальна відповідальність, що схожа на спробу виправити близьку післяголодоморну історію, наче вернувшись назад, серйозно зашкодить. Водночас, коли ситуація буде такою, що значно переважна більшість буде згідною з позиціями, які пропонується захистити повсюдною кримінальною відповідальністю, і в різних сферах впливу позиція "проти" буде мінімальною, то шкода від встановлення такого покарання буде тільки демократизації.

Висновки робіть самі.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua