Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

"Помаранчева крига". Частина 5 "Нажаль".


0
Рейтинг
0


Голосов "за"
1

Голосов "против"
1

- Ти маєш пам'ятати, щоби жити. Якщо забув – те саме, що помер!

''Помаранчева крига''. Частина 5 ''Нажаль''.
Частина – 5 "Нажаль"

22.11.1006 року

- Не бути бабці у дівках,

Бо час минув, років багато.

Стару сорочку у дірках,

Вже не одягнете на свято...

Нажаль

Нажаль – проблеми не нові,

Байдужість спонукає біди.

Якщо хвороба в голові -

Не зволікайте на сусіди.

-----

Нажаль – вже звикли до наруги,

Терплячі та пустоголові.

В сумних піснях все більше туги,

Бо у волів й пісні волові.

-----

Нажаль – забули бідолаги,

Той жах імперського ярма,

Той голод, Соловки, Гулаги...

Нажаль! Бо й свідків вже нема.

-----

Нажаль – людина має вади:

Брехати, красти, неробити...

Один негідник із громади -

Усю громаду поганьбити.

-----

Нажаль – не навчений, не вмію,

Словами стерилізувати -

Зрубав би дещо цьому змію, Що непристойно й називати.

-----

Нажаль – не сталось, як хотілось,

Той дзвін був склом, а не кришталь...

Занедбане, вже засмерділось,

А сила праведних Скрижаль,

В нового зрадника! – Нажаль!

------------------------------

30.11.1006 року

Протест

Згадай "гарант", згадай за наші долі!

Твої обіцянки – лушпиння та полова.

Доволі вже знущатися, доволі!

Ми ще не чули вибачень ні слова!

-------

Та президент свій гріх не визнає.

Сам собі пан, сам собі цар вельможний...

Бо вибачається той, в кого совість є -

Нажаль кумир до честі неспроможний.

--------

Повірили! Відстояли! Змогли!

За що з бідноти по сім шкір дереш!

Народ – це не кастровані воли,

А ти холопом був і ним помреш!

---------

Чекали на відвагу та звитягу,

Та маємо зневагу до народу.

За зраду помаранчевому стягу,

Отримаєш ганьбу у нагороду!

---------------------------

- Ну годі вже люди мовчати, гортаючи цвілий памфлет, Пора вже країну вивчати не з "Повєсті врємєнних лєт"...

Повість нашого часу

Літописи старих часів

Не відшукати і в помині!

Та вже не чути голосів,

Бо ми лишилися єдині,

Нащадки славних кобзарів,

Що віщювали правду Бога,

Та несли до людських дворів

В серцях, до кожного порога.

Нас ще Шевченко застеріг,

Цю пам'ять не занапастити,

Щоб кожен знав, та кожен зміг,

За матір ворога помстити.

Не віддамо часу ні дня!

Міцна звитягою держава!

А з Тори списана брехня -

То Скалігера брудна слава.

-------

Правитель наш був Бог-Отець,

Мав Сина Божого Ісуса.

- Звела всю пам'ять нанівець,

Того невігластва спокуса.

Ярослав Мудрий-Чінгізхан,

Внас правив Києвським престолом

- Запроданець політикан

Перехрестив його монголом.

Була Орда, три-як одна,

Для захисту святих кордонів,

Й князів, що стратила війна,

Ховали в склепах фараонів.

За героїзм своїх синів,

Щоб дати спокій духу й тілу,

Їх везли довгих сорок днів,

В човнах із Києва до Нілу.

То золота була пора,

Як Атлантида у розквіті,

Та голос з берегів Дніпра

ВЕЛІВ й СУДИВ по всьому світі.

То був олімп значних годин!

Сприймав весь світ Святу Обитель

- Бо був Закон, усім один

- Сам Бог, та Києв-покровитель!

Одвічна пам'ять Ярославу!

Сучасний світ – його творіння.

Ніс миру – мир, учення й славу,

Усім народам й поколінням.

Та раптом сонце на Русі

В єдину мить палало й згасло,

Та викрали скарби усі... Анархія – жидівське гасло. Підступна зрада москаля,

Та полчища Менглі-Гірея,

Спалили Києв й до Кремля

Забрали золото євреї.

Усі церковні куполи, Та навіть пращюрів останки,

Все, що кияни берегли,

Лишивши ночі та світанки.

Всепоглинаючим вогнем

Орда додому поверталась,

Вночі все сяяло, як днем...

- Так Ярослава помста сталась.

-------

Століттями, що день, що ніч,

У війнах спротиву тривали...

Та українці, пліч о пліч,

Свій Тризуб догори тримали.

Наш Стяг є символом вогню,

Палав він золотом й блакиттю.

- Як можна вірити в брехню,

Та перекинути все миттю?!

Що свічка шкереберть горить?!

Донизу Тризуб, наче вила?! Й Нептун завиє й забурить

Та зійде з розуму Ярило!!!

Сучасним горе-ватажкам

Не вистачає розуміння,

Що зрада пам'яті важка,

Бо пам'ять – вічності каміння.

Хто розкидав, трощив, палив

- Ні взяти розуму, ні дати!

Збирати марно цих голів

- Не варто було розкидати!

Хто входив в Києв із мечем,

Хто кров'ю шлях стелив до раю,

Всіх братовбивць, сліпих нікчем,

Господь прокляттям покарає.

Даремно Нострадамус дбав,

Щоб люди правди не відкрили, Щоб від його брудних забав, Цей глум невігласи творили.

----------

Усьому світові Русь Кия

Рідною матір'ю була.

Брудна, не вдячлива Росія,

На матір руку підняла. Із безсоромністю Іуди, На стіл вкладає постоли, Та тхне, та гадить звідусюди, Золотоверхі куполи.

---------

Петро, як вчили, порішив

- Визнанням Тори й їх культури.

Він дійсно "Перший", бо грішив,

Звернувши світ до авантюри.

Його найтяжчий із гріхів,

Руками німця афериста

- Додав нам тисячу років,

Щоби Москві додати триста.

Усі рукописи, книжки,

Спалив руками Скалігера,

З його зухвалої руки

Розпочалась "Новітня" ера.

Забули, стерли наш політ!

Жах помсти спопелив і совість...

Так зникла Повість Давніх Літ

- З'явилась "Врємєнная повєсть".

З'явився раптом "древній Рим",

Що й досі за "порядком" стежить.

Бо світ належить тим, котрим

Першосвятительство належить!

Тисячоліття – у пітьмі!...

Де там життя?! Що ми робили?!

Мовчать століття, як німі!

Бо сказ цей – сивої кобили.

Москва – червона, бо вона

За кров та за гріхи згорала,

Як лицемірний Бузина,

Безкарно святість потурала.

-------

Навіщо?! – Запитали б ви,

Сє беззаконіє творіше...

Бо в них, Петрарка із Москви,

Листи Сократу й досі пише!

В науці безліч перших кроків:

- На кулі з диму й парусини,

До Монгольф'є за триста років,

Літали з Києва русини.

Над кресленнями пращурів,

Міркує Леонардо да Вінчі...

Враз просинаючись – дурів,

Із власним розумом у клінчі.

Петро зробив ведмежу справу

- Самозакохані лжеці,

Привласнивши не власну славу,

Весь світ тримають у руці.

Самодержавці скрізь панують,

Допоки ми сліпі й німі.

Собі подібних скрізь клонують,

Плітки ж – клонуються самі,

Породжуючи біль та смуток,

У душах славних християн.

За політичних проституток

- Жахнувся мир цей від мирян.

Зігнули правило в правило,

Роздерли право на права,

Та крутить, наче мотовило,

Круті крутеники братва.

Забули праведність народу,

Що несла славу крізь віки.

Забули геть якого роду,

Землі якої козаки!

Хай пращури у Бузини

І дійсно вийшли із приматів,

Та доньки Києва й сини -

Від амазонок та сарматів.

Від їх нащадків – русичів,

Що боронили Русь Велику,

Князь києвський в бою спочив, Та Невським став святого лику.

Ми з козаків, та трударів,

Чия звитяга сонцем світить,

А Кремль й Москва віки горів -

Господь Всевишній шельму мітить.

-------

Розверзнеться блакить Господня!

Здригнеться небо та земля!

- Поглине чорна преісподня

Рід псевдодревнього Кремля.

Це знав Петро, та знають люди,

Та вам крутим корисно знати

- Що правда є, та кара буде!

Цей гріх молитвами не зняти!

І.Х.1006 рік листопад місяць

------------------------------

Наостанок

Ох ти доле – суцвіття, суцільна неволе.

На чолі поперечні яри.

Хлопцем вийшов у світ я, у розквітчане поле,

Та потрапив в бентежні міри...

-------

Наша доля – букет, різнобарвний віночок,

Різнотрав'я безмежних доріг.

Диво-цвіт й очерет, що зійшлися в таночок,

- То для щастя людей оберіг.

-------

Українські пісні, не без болю співати!

Юнаком ті троянди зривав.

Україна мені – найрідніша, як мати,

Бо я щастя у болі пізнав.

-------

Біль моя Україно! – Знекровлено вроду,

Розплели твої коси вітри...

Зберемо воєдино, збережемо народу,

Всі пісні та твої кольори.

-------

Як зберуся до Бога йти у вічний світанок,

Де завмерли навік кольори,

- Залиши мені спогади, не жури наостанок,

Смуток серця з очей забери.

-------

Під вербою плакучою, не журися на спомині,

Рушничок вишиваний візьми,

- Змий росою пахучою, очі, відчаєм сповнені,

Не вмиватися ж вічно слізьми.

-------------------------------------

14.12.1006 року

Альбіносам

- Ти маєш пам'ятати, щоби жити. Якщо забув – те саме, що помер.

- України славної дитя,

Кожен з нас, ізмалечку відкрив ці

Кольори відродження життя,

Справжні українські чорнобривці.

-----

Відродити славу давнини,

Щоб Європа заздрила, та янки.

Найбагатші в світі – не вони!

Найвродливі в світі – це киянки!

-----

Так було, так є, та буде так!

Годі вже ходити голі й босі...

Не міняйте гривну на п'ятак

- В альбіносів й діти альбіносі.

P.S

- Не гарчи! Нахрапа не бери!

Звіром не дивись на мене зкоса.

Вицвіли твої вже кольори,

Оголивши сутність альбіноса.

-----

Не мути води! Стривай "Шерхан"!

З річки п'ють не тільки бандерлоги...

То в "Закритій зоні" ти "пахан",

А, проміж людей – не миють ноги!

------------------------------

18.12.1006 року

Логотип

На Майдані у споруди,

Недільної днини,

Дискутують бідні люди

Про права людини.

Збираються біля камер,

Та, про всяк випадок,

Там вартує чорний Hummer,

Пильнує порядок.

В нас міліція з народу,

Та звички єдині -

За звитягу, у нагороду,

Гума б'є по спині.

Керувати у Данили

Доручили Яні,

Аби бійки не вчинили

"Бандерлоги" п'яні.

Верещить баба Параска...

Втомиться – танцює.

Як за Ющенко – Будь ласка!

Як ні – відлупцює.

Ленін у кепці,у звичній позі,

Роздає поради:

- Революція в облозі!

Всім на барикади!

Дід старенький вередує,

Штиркає у скроні...

- Янукович нагодує!

Він у нас "в законі"!

Та верзуть, як по копірці,

Одна й та ж промова.

За хвилину – по п'ятірці,

По копійці слово.

Та відомо в лохотроні,

Як у бублику – дірка.

Хоч блищить на мікрофоні

Яскрава п'ятірка.

Схаменіться, люди милі!

Це ж снодійне зілля!

- Та ревуть народні хвилі,

З власного безсилля.

- Дайте вірша зачитати!

Пані благородна!

В мене і слова, й цитати,

Й музика – народна.

Враз окинула придірко,

Із верху – до низу...

В неї логотип – "П'ятірка",

А у мене – "Тризуб".

На Майдані, у споруди,

Недільної днини,

Дискутують бідні люди

Про права людини.

(- Після повернення з Майдану, похід до якого спровокував Данило Яневський)

-------------------------------------------------------

30.12.1006 року

Собаці-другові присвячую

Зодіакальний рік Собаки

Пронісся, наче буревій.

Та не пошани, не відзнаки,

Порожній й кошик харчовий...

- Не вий, мій братику, не вий!

-----

Короткий вік, життя собаче...

Вночі собака дворовий,

На грудень виє й небо плаче,

Дощем зі сліз у рік Новий.

- Не вий, мій братику, не вий!.

-----

Забитий паном до нестями,

Не зрадив рід собачий свій.

За вірність, вкинутий до ями,

Чотириногий вартовий.

- Не вий, мій братику, не вий!

-----

Підемо, брат мій, до народу.

Для скривджених ти був правий.

Можливо збережем породу,

Та дух козацький, січовий.

- Не вий, мій братику, не вий!

-----

У нас обох міцні ще зуби,

Та з ланцюгом наш шлях кривий.

Ми вже пройшли вогонь та труби...

На волю брат, поки живий!

- Благаю! Братику, не вий!

----------------------------

Не дружня порада

Гріх не дозволений

Ні тлі, ні для могутнього.

- Що з вами коїться,

Панове депутати?!

Народ знедолений,

Позбавлений майбутнього,

Не заспокоїться,

Щоби спокійно спати.

-----

Катів поглине

Темрява в'язниці.

Зводять магнати

Металеві грати.

Країна гине!

- В них нема різниці,

З якого боку грати

Помирати.

----

Гріх вас погубить,

Злість не ворожитиме!

Тож начувайтеся,

Панове супостати!

Хто Україну любить

- Добре житиме.

Хто ні! – Збирайтеся,

Та геть до хліву спати!

----------------------

01.02.1007 року

"Гениталитет"

Это нонсенс! Нет сомнений.

Плоды истины – горьки.

Босс куражится, как гений...

Для него все дураки.

Может он встает не в ногу,

Или пьет не с той руки?!

Все ему "Неслава Богу!",

Все кретины, дураки...

Ходит – всех морали учит.

Безпросветный, жуткий мрак!

Он начальник, значит круче...

А, кто ниже – тот дурак.

Унижает? – Вот беда-то!

- У невежды стиль таков.

Заклеймит и кандидата,

В кандидаты дураков.

Где ему диплом вручили?!

Он же – в строчку ни строки!...

Видно, там его учили,

Педагоги-дураки.

Никого не уважает!

Для него сарказм – лишь спорт.

И зачем их та рожает?!...

Лучше б – делала аборт.

Весь – невежество и скотство.

В пузе весь авторитет...

Пополняет руководства,

Главный "гениталитет".

-------------------------

03.02.1007 року

Про яйця

На крихкій "Свободі слова"

Вчора виникла розмова -

Хто брудніший у кабміні,

Помаранчеві, чи сині?!

Йшла відверта перепалка,

Перекрутка й перепхалка -

Хто із них перепели,

Ну, а хто перепили?!

Хто є перші, а хто другі.

Чиї справи недолугі.

В кого яйця є чистіші -

Ті правдивіші й чесніші.

Визначайтесь небайдужі -

Де, коли, в якій калюжі,

Забруднили, як змогли,

Власну честь перепели?

Випийте пани водички,

Мізки курячі та звички...

Як під себе все гребти -

Яйця не уберегти!

-----------------------

25.02.1007 року

Безгрішна правда

Не зійдуться два береги,

Не в шані прикра звістка.

Якій свекрусі до снаги

Ще й праведна невістка?!

-----

Не думав, не гадав простак,

Що праду хтось осудить!

Та вмився правдою, ще й так,

Що й досі мене нудить!

-----

За те, що подзвонив таки,

У редакційні двері.

За те, що розписав думки,

На білому папері.

-----

Усі страждання, увесь біль,

Душі моєї крила,

Гидотна редакційна міль

Зневагою покрила.

-----

Ця гола правда – срамота!

Кому вона потрібна?

-Якщо вона не золота,

Та навіть і не срібна!...

-----

Бажаєш друк – жени бабло.

Розцінки ще торішні.

Нам зрозуміло, що це зло,

Але ми не безгрішні.

-----

Даруйте! – Думку іншу мав!

Спиніть торгівлю жваву.

Я не за гроші віршував,

Бо прикро за державу!

-----

Нам байдуже – чи це брехня,

Чи твори ці хороші!...

Тягніть, хоч без зубів коня,

Аби бринчали гроші!

-----

Сучасна праведність в ціні!

Волай, хоч "Харе Крішна"...

Але не байдуже мені,

Бо правда є безгрішна!

-----

Безгрішна й праведна мораль,

Бо правда ріже вуха!

Як пасічник нікчема й враль

- Така і медовуха!

-------------------------------

02.03.1007 року

Без неї – нічого у світі не є!

(цій моїй загадці 33-роки)

Без неї – нічого у світі не є!

Для неї є рима, що гримає!

- Усе, що смердить та повітря псує,

Саме не живе та мені не дає,

Якщо офіційної не визнає

- Мою неодмінно отримає!

-----

Девіз комуністів – "Ні кроку назад!"

Позаду Москва, їх столиця.

Загін аферистів державників -"ЗАД",

По суті – червона сідниця.

-----

Язик брехунів чорний й довгий, як фрак.

Дослівно відомі тиради.

Помилки сімейні – життєвий є брак.

Помилки в політиці – зради!

-----

Не вірте словам – на словах меценат,

Як в березні крига – не криця.

Потопить усіх, як сліпих кошенят,

"Русяво-ізраїльська киця"!

-----

Не вірте тому, хто у торбі несе,

В імперській обгортці гостинець.

- Не жид, не москаль Україну спасе.

Лише патріот – УКРАЇНЕЦЬ!

--------------------------------

10.03.1007року

Багряний цвинтар

(Банкет під час чуми, або, як лірики цураються революційної тематики)

На цвинтарі поезії

Смітник народомовлення,

Де, крім життя, усе цвіте,

Та не пасуть телят...

- Залишу штрих магнезії,

Як засіб оздоровлення.

Римуйтеся, народжуйте

Здорових римовлят.

-------

Щоб викрити негідника,

Що нищить землю-матінку,

Щоб попередити напасть

- Додай свого штриха!

Якщо у проповідника

Мораль та честь у затінку,

То й що він Україні дасть,

Крім власного гріха!

------------------------

14.03.1007 року

(- Прикро, коли кажуть, що злодій заробив...)

Болюча тема

Болюча тема,

Важлива дуже

- Морально впасти,

Чи чесно жити?

Твоя дилема,

Вирішуй друже

- Чи гроші вкрасти,

Чи заробити?!

-----

Жиє в народі

Півлжи, півправди,

Півкривди, зради

- Не дошкуляє?!

Є назва – злодій,

Тому, хто краде,

Бо той, хто краде

- Не заробляє!

------

Нам закидають

Про суть жебрацьку,

Щоб нам зламати

Життя основу.

Козаки дбають

Про честь козацьку,

Та варто дбати

Й про рідну мову.

-----

- Будь непідкупним,

Роби з сумлінням,

Хай трутень злиться

На ці слова.

- Перед наступним

Поколінням,

Не зпопелиться

Голова!

----------------------

17.03.1007 року (1год.55хв.)

Українська правда – не російська

(Враження від передачі "Свобода слова" з участю поетів)

- Я не бажаю, щоб мене перекладали,

Бо крик на пісню не перекладеш.

Душа – не сіно, щоб її перекидали,

Хоча від сліз вона змокріла теж.

-------

Вона болить, не може не боліти,

Як від укусів скаженілих псів,

Зневаги політичної еліти,

До творчої еліти всіх часів.

-------

Коротич, Євтушенко, Яворівський

- Їх твори є сучасні та пророчі.

Все ж крик рязанський, у відлунні – львівський,

Якщо не затуляти вуха й очі.

-------

Однак, я зауважу маргіналу

- На краї середини не знайдете,

Бо тільки мовою орігіналу,

Якщо не сприймете – крик не перекладете!

--------------------------------------

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua