Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
недобросовісна конкуренція   мажоритарка   Тягнибок

Тягнибок чи мажоритарка?

Стрілець | 24.09.2007 12:40

17
Рейтинг
17


Голосов "за"
21

Голосов "против"
4

Популярність Тягнибока означає наявність застарілої проблеми, яку треба вирішувати.

Тягнибок чи мажоритарка?
Комусь не подобається Тягнибок? Так тоді треба або забороняти Тягнибока, або таки щось робити із причинами, які неминуче ведуть до появи ще тисяч наступних Тягнибоків.

Тому що факти є факти і вони, як усі факти, вперті. Є факт – в Україні українців абсолютна більшість. Одночасно є інший факт – в парламенті українців "абсолютна меншість". Та якби тільки в парламенті... В уряді теж далеко не пропорційна кількість. З олігархами теж нескладуха, один Порошенко схожий на українця, та й то проти нього всі ополчились. А подивіться по газетах-журналах прізвища редакторів та власників-засновників – теж можете зібрати гарненьку статистику.

Теоретики тепер нам теорії пропонують. На НП теж. Про те, що українці якісь антиінтелектуальні, відстають, не витримують конкуренцію. Радять учитись, учитись і ще раз учитись, а тим часом а ні-ні, ні в якому випадку жодного регулювання, не торкатися статус-кво! Бо це демократично й великодушно, світ на нас дивиться!

Ну, якщо зняти рожеві очки, то зразу ж побачиш – світ дивиться за своїми інтересами. Нам теж треба бачити в першу чергу їх, у другу – теж їх. І в третю – теж. Як у всіх високодемократичних і розвинутих свої інтереси бачать.

Не витримуємо конкуренції з росіянами? А чому ж тоді в самій Росії наших повно і там вони робили й роблять кар'єру? А в Україні не можуть?

Треба просто згадати історію, як це становище було створене. Почалось те іще з часів злощасного "возз'єднання" в 1654р. Москва відразу ж повела політику перемішування. В Україні верхівка мусила бути тільки російська. Українцям перспективу слід було давати тільки в російських губерніях. Це було строго, винятки були рідкісні.

Відхилення від цього закону було тільки після революції 1917р. Була деяка українізація. Але було вона короткочасна і потім її результати використовувались як списки ворогів. Яких просто знищили. Знову запанував простий і ясний принцип – щоб зробити в Україні кар'єру, треба бути найкраще росіянином або просто неукраїнцем. А українцю, щоб зробити в Україні високу кар'єру, треба було довести, що він категоричний ворог усякого "українського буржуазного націоналізму". Не дай бог, щоб щось "неінтернаціональне" хтось помітив! Це були класичні яничари, найшкідливіші для української справи люди. Адже нема злішого ворога, ніж зрадник. Саме такі укрояничари найбільше не давали ходу нормальним, природним українським талантам, змушуючи їх шукати долю десь у Москві. Власне росіяни до такого могли вже не опускатися, грати таку собі підступненьку роль "доброго поліцая".

До 1991 року в Україні верхівка була з непропорційно великої кількості росіян, неросіян-неукраїнців і таких укрояничарів. Саме такі люди були в більшості серед тих, хто приймав Акт про незалежність.

Ну а далі цей контингент просто відтворював себе. Де ви бачили, щоб при відборі претендента на високе становище головною була професійність? Головне завжди – щоб був свій. Тому, якщо була в тому контингенті більшість росіян – вони все робили, щоб їх і надалі була більшість. Яка там конкуренція? Типова недобросовісна конкуренція, вона була тільки серед їхніх людей, серед росіян. Або укрояничарів. Українців навіть без запису в паспорті вони чудово розрізняли і всіма мірами не допускали.

З цієї точки зору перехід до пропорційної системи виборів був потрібний верхівці саме для того, щоб полегшити собі проблему відбору саме своїх. Адже виборець при такій системі голосує просто за партію, а ким наповнені партійні списки – це вже вони самі вирішують. Вони й наповнюють ті списки винятково своїми.

Навіть якщо українці в сотні разів опередять їх усіх разом взятих за інтелектом і професійністю – їм всеодно не буде дороги ні в парламент, ні в уряд, ні будь-куди. Тільки шляхом надзвичайно повільного проростання через чесне накопичення багатств, через утворення паралельних структур, через природне (через вік) вимирання того контингенту і переродження їхніх дітей на українців.

Але скільки століть на це треба? А до того часу що, терпляче переживати зверхність і знущання того контингенту?

Отож, якщо вам, нешановні наші зверхники, не подобається наростаюча популярність Тягнибока – дивіться у дзеркало. Там ви побачите причину того наростання.

Ділитись треба. Для початку слід повернути мажоритарку. Для того, що вона істотно збільшує шанси українців пройти у парламент. Адже при мажоритарці люди із кількох кандидатів самі вибирають того, хто їм здається кращим. У свого при цьому кращі шанси, ніж у чужого. Оскільки українців більшість – більше стане їх і у парламенті.

Ділитись таки треба. У вас, нешановні, є не тільки парламент, є ще капітали олігархів, є й армія чиновників, де теж більшість ваші. Поділитесь – щось заспокоїться. А інакше хто зна, чим може закінчитися.

Заяви про погіршення структурованості – несер'йозні. Всі вже встигли переконатися, що партії – насправді не партії для виконання програми, а щось зовсім інше. Яка була структурованість при мажоритарці – така й залишилась. Бо обслуговує точно ті самі інтереси.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua