Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
історична спадщина інтелекту   невігластво та байдужість до інтелекту та таланту

Інтелект та інтелектуали


5
Рейтинг
5


Голосов "за"
8

Голосов "против"
3

Парадокси існування українського інтелекту. Відновлення української спільноти. Проблеми відтворення людської свободи та інтелекту. Небхідність поваги до наявних інтелектуалів.

Інтелект та інтелектуали
(До статті Сергія Пацюка в "УП" за 20.09.07)

Що й казати – дійсно, сили інтелектуалів та високих фахівців дійсно розпорошені по усій Україні. Дійсно нема корпоративної солідарності та почуття спільності. Дійсно – правий Шопенгауер: "Сволоти завжди багато – і вона завжди згуртована".

Але такий стан в України – набуток не тільки сьогодення. Це мало місце не тільки зараз чи за радянських часів – але й до революції 1917 року. Леся Українка та Іван Франко у свій час теж потерпали від невизнання їх доробку українською громадськістю, включаючи навіть Західну Україну.

Леся Українка у свій час захищала творчість Ольги Кобилянської, що також писала твори німецькою мовою – посилаючись на європейський світогляд, який запозичила з допомогою іноземних мов. Є непогана одна робота української вченої, здається, Соломії Павличко, про Атагангела Кримського, видатного науковця та письменника, який не мав належної популярності серед української інтелігенції.

Та що там казати – Тарас Шевченко підтримку та допомогу отримав саме у російської інтелігенції того часу – Нижнього Новгороду, Москви та Петербургу. Отже, українські таланти шукали визнання за межами своєї країни не тільки через лиховісні наміри імперій, але й через байдужість саме українського суспільства.

Україна завжди була мачухою для своїх талантів.

Приклади?

Будь ласка: геніальний Роман Віктюк вимушений себе стверджувати у Москві, а не Києві чи Львові. Це саме стосується також дуже талановитої актриси та славної людини Ади Роговцевої.

Тут що – теж імперія винувата?

Я хочу тут принагідно сказати про не менш славну людину – Галину Гилярівну Яблонську. Щасливий випадок звів нас – і ми познайомилися. Я не фахівець у акторському мистецтві – і не можу фахово оцінити її. Але як глядач та свідок не можу не оцінити природний дар та освіту цієї людини. Але вона, на жаль, не знайшла гідного визнання ні як актриса, ні як достойна громадянка. Зараз вона – 62-а у списку партії "Свобода" у Тягнибока. Шкода, що вона не отримала належної поваги у своєму середовищі.

Не можна не відмітити дещо маргінальне становище беззаперечних інтелектуалів та фахівців Оксани Забужко та Ліни Костенко. Вони не образяться на мене, якщо я скажу, що вони займають дещо маргінальне становище в українському суспільстві. Те, що ці високоповажні люди не отримали належної уваги від суспільства – дійсно, це сумна "інтелектуальна" традиція України.

Ні, у нас на поважному місці Михайло Поплавський, Бабушкін, Андрій Данилко – які до світу культури та мистецтва не мають НІЯКОГО відношення. Відповідно у нас такі і політики, як такі співаки або актори.

Що поробиш – але після історичної пожежі ХХ століття ми маємо ЗГАРИЩЕ, де нема справжнього селянства, інтелігенції, навіть фахового робітництва.

Що робити?

Залишити людей у спокої. Поводити себе як завжди поводяться після спустошливих війн: дають людям душевно відпочити, нагодувати себе, одягнутися, побудувати пристойне житло та дати хоча б пристойну добротну освіту.

Для села найкращою формою було б приватне фермерське господарство на сім'ю. Люди мають бути на безпечній відстані один від одного – щоб не заважати будь-якій творчій ініціативі, якщо така виникне.

Для освіти – у вищій школі злити у одних стінах науку та освіту – щоб студент безпосередньо спілкувався з ТВОРЦЕМ нового знання, а не лише розповсюджувачем чужого. Інтелектуал має бути передусім у стінах університету чи інституту з невеликою погодинною загрузкою та пристойною платнею. До цього також треба додати зняття адміністративної сваволі ректорів, деканів та всіляких диспетчерів ректорату.

Для визначення фаховості та відбору здібних – вчені повинні знати принаймні англійську мову – щоб читати та писати на цій світовій мові науки. Другий чинник визначення фаховості – індекс цитування (міжнародний). В Україні не налагоджена патентна справа – для фіксації досягнень вітчизняних вчених.

Більшовики вульгарно занурили інтелектуалів у кримінальне середовище, звідкіля ми отримали таких собі кримінальних монстрів. Вони відділили вчених від студентів, нашу країну від усього наукового світу – чому не було стимулу знати іноземні мови. Безумовно, освіта повинна вестися українською мовою та мовами іноземними, бажано англійською та іншими мовами світової науки.

Щоб розпочати справу відновлення науки та інтелекту – спочатку треба позбутися радянського та пострадянського баласту – шляхом підвищених фахових та мовних вимог. І тільки разом з підвищенням фінансування наукових досліджень.

Саме ці високофахові люди будуть тим середовищем для сприйняття мистецтва та художньої літератури. Ту непотрібні особливі винаходи – потрібно ПОВЕРНУТИСЯ до нормальних умов існування європейського інтелекту.

Отже необхідні інституціональні зміни допоможуть з часом відновити той самий національний інтелект, за яким тужить Сергій Дацюк.

А політикам непотрібно бути надто розумними – потрібна демократична система суспільства, яка блокує дії будь-якого дивака чи дурня.

Прізвища яких може назвати будь-яка політично грамотна людина.

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua