Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Думки непрофесійного порадника, у якого ніхто не питав порад, на тему "як нам далі жити?"

Beware | 23.08.2007 19:18

5
Рейтинг
5


Голосов "за"
8

Голосов "против"
3

(зовсім не наукова праця, або "чим багаті...")
На шпальтах цього видання обговорюється дуже велика, складна і неоднозначна проблема розбудови українського суспільства. До речі, така складна, що деколи ми просто розводимо руками, сідаємо і збентежено думаємо, що вирішити її майже неможливо.


На шпальтах цього видання обговорюється дуже велика, складна і неоднозначна проблема розбудови українського суспільства. До речі, така складна, що деколи ми просто розводимо руками, сідаємо і збентежено думаємо, що вирішити її майже неможливо. Що роблять з великими складними проблемами? Їх розбивають на частини і вирішують складова за складовою. Ті складові, які не можуть бути вирішиними зразу, тому що залежать від інших чи тому що вже занадто складні, роздивляються пильніше, просліджуються взаємозв*язки, вживаються інші наближення, тощо.

Пам*ятаєте що "разом нас багато"? Яка б велика та проблема не була, кожний з нас по роду життя зробився експертом у якійсь певній галузі і може запропонувати і виконати сегмент цієї колосальної зачачі з багатьма невідомими. Яку б маленьку частину проблем суспільства ми не вирішували щодня, за яку б мізерну частку покращення життя "вже сьогодні" ми не боролися теж щоденно, наші зусилля певним чином вимальовують певні течії, конфігурації, інтерференційні визерунки.

Ті, для кого ці течії загрожують існуванню склавшогося стану речей (а комусь зараз живеться дуже добре чи набагато краще, ніж більшості), прикладають зусилля, щоб дезартикулювати наші рухи, активно вживаючи для цього ЗМІ, витіснюючи інформацію дезинформацією (бо природа не терпить пустоти), забиваючи наші мізки сміттям, переносячи нашу увагу на контроверсійні питання, які по визначенню не можуть бути вирішиними засобами обговорення. Як мовне питання, наприклад. Ми до нестями можемо битися сперечаючись, який смак морозива, шоколадний чи ванільний, ліпший, (зверніть увагу, що цим фривольним порівненням я не зменьшую гігантську важливість розв*язання цього питання), а тим часом ті, хто дійсно має важелі і керує всім, що ми маємо у житті, роблять свою справу за димовою завісою наших бійок. Ми це знаємо і відчуваємо, але продовжуємо цю гру, тому що справді, у більшості випадків, не знаємо, що конкретно треба робити і тільки випускаємо пар, а їм це на руку, не можемо додуматися, за кого голосувати, а то і просто висиджуємо, тому що зовсім не дурно боятися такої організованої репресивної системи, яку ми маємо і бути зовсім безправним при зіткненні з нею. У країні, де закони систематично діють проти її громадян, важко бути сміливим і незалежним. Перебільшую? Але, Я так бачу!

А взагалі, те, що ми бачимо, що відчуваємо, у що віримо, у кращому випадку, не є зовсім реальністю. Ми бачимо світ крізь фільтри нашої ідеології, цінностей, захистних інстинктів, звіть ці речі, як забажаєте. Різні системи світогляду відрізняються одна від одної, тому ми так добре бачимо недоліки і інконсистенції у інших, відрізних від наших, ідеологіях. Тому така важлива та битва розв*язана тут, вона формує наше світобачення і, в залежності від нього, ми діємо. Пам*ятаєте "Матрицю"? Речі не є такими, як відчуваються. Всі ми є часткою Системи, і постійно еволюціювати цю систему – наша життєва необхідність.

Система ця є устойчиве формування, збалансоване "важелями і противагами" і має таку специфіку, що індівідум у ній підкоряється функції, яку в ній виконує. Щоб проілюструвати це твердження, згадаю кіно "Thank you for smoking" (http://www.foxsearchlight.com/thankyouforsmoking/, http://en.wikipedia.org/wiki/Thank_You_for_Smoking), не полінуйтесь, подивіться. У цьому кінофільмі людина що має хист до впевнення, працює на систему і мораль цього фільму є що ми не є поганими чи аморальними, це система нас робить такими дією законів свого функціювання. Мораль – справа класова, не існує у "чистому" вигляді, і тому, для простоти пропоную вважати, що моральними є ті, хто працює на благо суспільства і аморальними є ті, хто витягує для себе, і для свого кола виживання, блага за рахунок інших, нічого не пропонуючи взамін ("система неіквівалентного обміну"), десь недавно читала, не пам*ятаю де. Також тих, хто працює на ці сили, оманюючи і репресуючи суспільство взагалі, і людей, як його складову.

Чим більше можливостей представляє система для неіквівалентного обміну на кожному конкретному місці, тим більш аморальною має шанс стати людина, яка тимчасово займає це місце. Тому, якщо ми справді хочемо щось змінити у нашому житті, треба, по пораді Альберта Ейнштейна, перестати робити те ж саме, як зациклена пісня, і почати робити щось інше, а саме, ламати систему. Тепер, коли ми в загальних рисах знаємо, що нам заважає, зосталися "дрібниці": вирішити ЯК ми це робитимо.

Для початку я пропоную вирішити, чого конкретно Ви (так, саме Ви, я до вас звертаюся), особливо хочете добитися. І я маю на увазі навчитися ставити вірні (дійні) питання і мети. Не бажати, як місс світу, "миру у всьому світі" і "світової гармонії". Бо щоб отримати корисну відповідь, треба вміти питати. Тут я вам "втюхую" ще один "інспіраційний" (то бішь для натхнення) сша-шний художній фільм, "Peaceful warrior" називається (http://www.thepeacefulwarriormovie.com/, http://www.amazon.com/Peaceful-Warrior-Widescreen-Scott-Mechlowicz/dp/B000QEIOSU), пробачте будь ласка, але сил нема донести, що я маю на увазі. Якщо від євреських призвищ у історії і від голівуду у житті нема куди тікати, то я у цьому винитиму ту ж систему;-)) Тут для справедливості я маю признати, що кожний художній твір виконує соціальний заказ і, по визначенню, маніпулює, але у захист собі я скажу, що тоді неможливо привести "незацікавлений" приклад взагалі.

Якщо філософія – мати всіх наук, то політика має бути матір*ю виживання серед гомо сапієнсів (ця фраза вийшла по справжньому дурнуватою). То, друзі!, будемо політиками у гарному сенсі цього слова. Пам*ятаєте, як у "Федоті -стрелці"? "...я ж не просто балаганю, я ж политику веду!".

Коли ви навчитесь ставити вірні питання і точно знатимите, чого вам конкретно треба від держави, будь ласка, дуже прошу, не слухайте власного серця, як того радить Елена М., серце – орган дурний, він є первоістотний і живе почуттями, а почуттям, як казав Ремарк у "Позиченому житті" все рівно, хто правий. Тут на місці і покаюся: пересмикнула я цитату, не про те там йшлося, ну ладно, продовжимо.

Ось вам ще одне демагогічне загальне місце: передивіться свої цінності. Бо тут один у НП по смітнику бродить, весь світ йому на смітник перетворився! То так і хочеться репетувати: "допоможіть хлопчику!" на приклад як тут є позови допомогти дітям (мої співчуття людям у біді). То зробіть утилізацію свого життєвого багажа, викиньте що не треба, зробіть сучасний ремонт (не обово*язково "євро") помийте вікна, "роззуйте очі", як казала наша вчителька російської мови.

Може тоді відпаде питання "за кого голосувати"? Не відпадає. Я б голосувала за БЮТ, але це тільки я. Дякуючи внеску Юри Самсона (і я справді маю на увазі МОЮ подяку), ми бачимо, і про це не раз казалося, що всі політичні "партії" – блеф. І що лізе в них і жук і жаба. Але мені особливо приваблюють неколоніальна поведінка і нетерпимість до кримінальних схем (не на словах, а під час прем*єрства), якими, як хлібом єдиним, живе наша не-українська до того ж всіх бід, держава. Я взагалі проти безкоштовної пропаганди і реклами, а тут на тобі, забалакалась. Почали за здравіє...

На останок, мені хотілося б сказати декілька речей про професіоналізм. Я дуже поважаю професіоналів і просто розумних людей. Відмовлятися від професіоналізму – це відмовлятися від найкращих надбань нашого суспільства. Але майже непідйомна задача є поміняти систему так, щоб професіонали працювали на суспільство, а не на людожерів. От КГБ, чи як його там, ви знаєте, що я маю на увазі. Таке вміння керувати людьми, перевпевнювати, боротися з зовнішнім ворогом! Такий яскравий розум, неординарність і вміння пристосовуватися до змін! І на тобі, все не на користь суспільству. Люди винні? Ні, система! Хоча, кажуть, що "горбатого могила виправить" і тут колонізаторів також поміняти можна тільки у наступному поколінні і то при попутному вітрі. Про що це я?

Прошу пробачення, я "постраждала" українка і пишу з помилками. Але чогось не хочеться мовчати.

Якщо витримали і дочитали, можете все забути і спокійно повертатися до свого буденного життя. Які дурні думки кому не привидяться! Дякую за увагу! Бувайте здорові!

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua