Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

Українські класики vs. Александр Ковалевский і Ко

Самійло Дзвін | 5.07.2007 04:03

8
Рейтинг
8


Голосов "за"
14

Голосов "против"
6

ХХХ річниці "мовного питання" присвячується

Мабуть в натурі кожної окремної людини, а також цілих поколінь людей є дивне ірраціональне прагнення вважати себе, а однаково власний досвід та емоції унікальними. Натомість варто лише поверхово заглибитись в історію, або – ще легше – в літературу, щоб переконатися в простих речах: ми вже були, чи то пак – це вже було.

Сьогодні, як завжди напередодні виборів в Україні, особливо гаряче розгораються дискусії навколо "мовного питання".

Як на думку автора, то основні суперечки спричинені світоглядними відмінностями "дуелянтів". Для одних – це питання виконання законів (лише тих, які гарантують право на російську мову), конвенцій (у тій же частині), захисту прав (аж аніскілечки не порушених, бо кляп їм в рот не втикають, а звертатися куди і до кого завгодно російською вони мають повне право і ще повнішу можливість). Для інших (як і для Вашого покірного слуги) – це питання зі сфери духовності. Ну, така собі фантасмагорія – про дух нації (дві мови, двомовність – дві душі, двоєдушіє, роздвоєння особистості, а далі – за Філіп Філіпичем Прєображєнскім – "разруха в головах", а потім вже й в туалетах по всій країні), зв'язок поколінь та інші дивацтва невтаємничених в юридичні тонкощі становища грецької етнічної меншини в Донецькій області чи татарської – в АРК.

Автор не має щонайменшого бажання претендувати на роль такого собі стороннього безпристрасного оглядача цієї теми. Але й не намагатиметься когось у чомусь переконати.

Ідея інша – на певних літературних зразках продемонструвати, що все це – дискусія, позиції, аргументи – вже було. Більше того, про це багато написано

Отож невелика розвага для тих, хто уміє читати. Сподіваюсь, дехто себе впізнає.

Для початку – "Російська серенада" Володимира Самійленка (1864 – 1925), народився в Сорочинцах (далеко від Польщі і ближче до Росії)

"Російська серенада"

(Виконується з акомпанементом балалайки)

Нащо здалась нам культура,

Нащо новії думки?

Є в нас широка російська натура,

Є в нас міцні канчуки.

Нащо здалась нам просвіта,

Нащо ідеї нові?

Тисячу років без них пережито,

Ми ж іще досі живі.

Нащо нам дбать, щоб признали

Скрізь у Європі нам честь?

Є в нас міністри, князі, генерали.

Батюшка цар у нас єсть.

Ми не рвемось на свободу,

Й другим її не дамо,

Бо ще Крилов написав, що народу

Воля – найгірше ярмо.

Що нам Європи змагання,

Що нам у мудрих книжках?

Наше велике народне призвання -

Благонамеренний страх.

Скажете, що не зовсім про вас? Втратило актуальність? І балалайки у вас немає?! Ну що ж – ловіть наступний. Автор той самий.

Статут фахівців

Артикул перший. Для мети,

Щоб Україні помогти

Свого українства враз позбутись

І в "Русь єдину" повернутись.

З усіх Совдепії країн

Негайно скликать фахівців.

Артикул другий. Фахівцями

Є всі, що глумляться над нами:

І большевик, і монархіст

З Москви, Калуги й інших міст,

Нахамко троцької держави,

Хто ворог України жвавий

І докази подасть, що він

Працює на її загин:

а) зброєю; б) кулаками;

в) людожерними статтями

І г) так просто язиком.

І те посвідчить Сов нарком.

Артикул третій. На Вкраїні

Посади всі давать однині

Російським тільки фахівцям,

А українець кожний сам

У тиждень від цієї дати

Повинен геть собі втікати,

Коли ж не зробить він цього,

Негайно викинуть його.

Увага. Ті, що дотепера

Посади, нижчі від кур"єра,

По міністерствах заняли,

Хоч би й вкраїнцями були,

Хай служать, якщо є охота,

Але їм кожному до рота

Замок приправити й замкнуть,

Щоб мови їх було не чуть.

Четвертий артикул. Признати,

Що фахівці порядкувати

Повинні справами всіма:

Їх правомічність обійма

Всі справи внутрішні держави,

Так саме й закордонні справи.

Освіту, пошту, торг, шляхи,

Фінанси й інші всі "фахи".

Артикул п"ятий. Українці,

Як на землі своїй чужинці,

В державі там нехай живуть.

Де фахівці дозвіл дадуть.

І в тих своїх місцях для житла

Не сміють умикати "світла",

Окрім "лучінушкі", вони

Носити мусять "зіпуни",

А їсти "щі" та квас смоктати

Та "Голос Каїна" читати.

Артикул шостий. Фахівцям

Належить догляд за життям

Громадським, рівно й особистим,

Щоб українці серцем чистим

Веселість мали кожний час

Замість культури та ковбас

І в честь Русі, що їх обдерла,

Вже не співали б "Ще не вмерла",

Але щоб з радощів усі

Гукнули: "Боже упасі!"

Артикул сьомий. На спомогу

Тим фахівцям, щоб їм дорогу

Вказати ближчу до мети, -

До їх наради притягти

Дванадцять членів "Протофіса"

Під приводом самого біса,

Секретарем же, як знавця,

До їх послати Чаговця.

А щоб закінчити на сьогодні з поезією (поезія взагалі складна річ, а на мові, то й поготів!). Наступний автор (о, диво!) теж не з Польщі, а з тієї ж Полтавщини. Зустрічайте – Павло Михайлович Губенко. Ну, щоб простіше – Остап Вишня. (1889 – 1956). "Мисливських усмішок" наразі не пропоную – це і совковій школі примушували читати.

Дещо з українознавства

І. Спеціально для русотяпів

Кілька популярних лекцій з українознавства спеціально для тих людей, що досі ще цією справою не цікавилися, не цікавляться і не цікавитимуться...

Що таке Україна?

Україною зветься "исконно русская земля – Малая Русь, где все обильем дышет"...

Розляглася вона на просторах Харківської, Полтавської, Чернігівської губерень, Новоросії і Юго-Западного краю.

Це Велика Україна. Крім того, до України ще належать: Червона Русь, потім Прикарпатська Русь, Угорська Русь і взагалі всіляка така Під"яремна Русь.

От, значить, Мала Русь, плюс Червона Русь, плюс Угорська Русь, плюс Прикарпатська Русь, плюс Під"яремна Русь рівняється Україні.

Є ще на світі Біла Русь, Фінляндська Русь, Литовська Русь, Кавказька Русь, Туркестанська Русь, Сибірська Русь, але ці до України не належать.

Столиця України – Київ.

Виконує обов"язки "матері городов руських".

Батька городов руських не знайдено, але він, безперечно, десь є.

Утік своєчасно, наплодивши силу всіляких горобенят.

Дядько руських городів – Чернігів, вітчизна св. Федоска Углицького, що його дуб і досі допомагає від зубного болю. Вживать того дуба так: одкусюють од дуба обапола хворим зубом і їдять того обапола до цурки.

Кумувала в Києві Біла Церква, а бабувала Полтава.

Житомир на Христини книші пік, а Вінниця самогон гнала.

Головно річка на Україні – Дніпро, що зветься ще "Русской славы колыбель".

Населення на Вкраїні – малоросійські хохли.

Звуть їх солопіями. Вони всі в широких штанях.

Балакають мужицькою мовою і співають малоросійських пісень з гопаком.

Мужицька мова тепер державна, і всі її повинні знати.

Вона дуже подібна до російської.

По-російському – трест і по-українському – трест.

Синдикат – і по-російському, і по-українському – синдикат.

Тантьєма – так само і по-російському, і по-українському.

Так що різниці майже нема ніякої, і вивчити то мови для тих, кому я оце присвячую своє українознавство, – не тяжко.

От тільки слово процент по-українському не процент, а відсоток. Але зміст його однаковісінький.

А там біржа, золото, червінці, банкноти, стерлінги, доляри, це однаково і по-російському, і по-українському.

Отож, не бійтеся українізації.

Ну, от і уся аргументація.

Панове задвоязичниє, вигадайте щось нове! Бо це вже було майже сто років назад. Невже ми від діда до внука повинні весь час коментувати ваші нісенітниці! Або читайте класику!

Щиро Ваш

Самійло

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua