Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

ЧИЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДОЛЮ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ?

Ігор Бурдяк | 25.10.2013 00:58

-2
Рейтинг
-2


Голосов "за"
2

Голосов "против"
4

Чи відкриється для України "брама часів"?
Виступ Юрія Луценка на телешоу в Андрія Куликова


ЧИЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДОЛЮ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ?
...давайте повернемося – ще раз кажу – до того питання, котре є сьогодні, ну, просто от грандіозним. От панове, розумієте, в України раз у сто років відкривається брама часів, коли для нас можливо повернутися у європейське співтовариство, з якого нас брутально вирвали ще у 17-му столітті. От тоді, коли наша країна жила по так званому Литовському статуту, по на той момент достатньо серйозним правилам, у правовій державі. Нас відтягнули в експеримент азійського типу, де вже скільки сотень років єдинодержавіє і однорожиє, як писав Ключевський. Сьогодні...

Куликов: Але ж відтягли завдяки тим самим українцям.

Луценко: У тому числі. Через п'яту колону. І ми сьогодні це бачимо знову. Бо наша історія постійно, ну, як би повторюється.

Куликов: Це Богдан Хмельницький був п'ятою колоною?

Луценко: Так, у нас на сьогоднішній день... Ні, була п'ята колона, яка... Богдан Хмельницький не підписував, між іншим, угоду про зречення незалежності. Богдан Хмельницький підписував військову угоду. А от його послідовники, які раз за разом їздили у Кремль і у Варшаву побитися за булаву і доборолися до мікробулавства, дійсно довели країну до васального стану. Причому розділених: шматочок Польщі, шматочок Російській імперії... І на тому закінчилася Україна. Сьогодні ми також бачимо: у парламенті п'ять фракцій: чотири за Європу і маємо п'яту колону, як і в кожній порядній країні. Усе зрозуміло, все визначено. Але я повернуся: раз у сто років брама часів відчиняється. І раз у сто років усе залежить насправді від української сторони, від нашого бажання виконати умови для того, щоб перетнути цей кордон у Європу. Нам ці умови цього разу для спрощення навіть написали. Вони називаються "Список Фюле". Фюле – це єврокомісар з питань інтеграції. Він виписав ці умови. Більшість із них у тій чи іншій мірі виконані. Залишилося найбільш дражливе питання, яке насправді найпростіше виконати. Так само, як посадили, – так само і звільніть. Так само, як в одному кабінеті прийняли рішення про політичні репресії, – так само в тому ж кабінеті має бути прийнято рішення про звільнення. Ми всі розуміємо: треба знайти компроміс. Звичайно, сьогоднішня влада хоче зберегти обличчя перед своїми виборцями. Окей, давайте зрозуміємо, що це дорога, де має відбутися компроміс. Але зверніть увагу: Юлія Володимирівна зробила свій крок. Вона сказала: "Окей..." Да, і ще одне: що вимагали сторони на початку?... Спочатку "Батьківщина", захист Юлії Володимирівни і вона сама вимагали повної юридичної і політичної реабілітації. Всі пам'ятають?... Ця сторона доказувала: "Ні, Юлія посаджена правильно, Європа підпише асоціацію і без цього". Я можу цитувати навіть ці заяви з датами і з посиланням на конкретних спікерів партії Регіонів. На сьогоднішній момент стало зрозуміло: кіна не буде. Без свободи для Юлі звільнення України від неприродних азійських союзів не відбудеться. Маємо знайти компроміс. Кожна сторона має зробити свій крок. Юлія Володимирівна цей крок зробила: вона сказала: "Я годна... я згодна виїхати для лікування за кордон, хоча не потребую конче їхати саме за кордон. Але якщо так хоче нинішня влада, аби не боятися свого політичного опонента, – окей, заради євроінтеграції я це роблю". Це всім відомо? Відомо. Тепер ця сторона... Що має сьогодні сказати влада? Чого ми чекаємо, Інна Германівна, від вас? Сьогодні ми від вас чекаємо пропозиції, який із можливих варіантів пропонує партія Регіонів. Помилування – найпростіший метод. І я перед вами стою: от живий прецедент або приклад того, що це працює. Усі законодавчі інструменти для помилування будь-якої людини у Януковича є. З часів Понтія Пілата царська справа – милувати. І не говоріть про вибіркове застосування цього права. Бо помилування само по собі є вибірковим інститутом. Коли керівник держави має таке право: вибірково помилувати ту чи іншу особу з певних державних причин. Ну, це, очевидно, сьогодні має спрацювати саме до Тимошенко, звільнення якої є ключем до звільнення України. Є другий варіант: діючий Кримінальний кодекс. Збирається суд, ми розуміємо, хто має туди подзвонити, з ким переговорити... І суд не має приймати незаконних рішень – він має прийняти законне рішення. Згідно Кримінального кодексу, розглянути клопотання півтори сотні народних депутатів, безлічі громадських діячів, глав фактично всіх церков України... практично всіх церков України і багато-багато інших діячів. Прийміть рішення про звільнення Тимошенко задля лікування. І є третій варіант, який, очевидно, Інна Германівна сьогодні буде пропонувати, бо вона про це говорила раніше: закон про так звані тюремні канікули. Я сподіваюся, тепер ви вже не будете говорити, що потрібна ще угода про ратифікацію, бо це, ну, очевидно, є неможливим.

Богословська: Я не говорила. Про ратификацию – никогда.

Куликов: Я дякую Юрію Луценку, лідеру...

Луценко: Окей. Я тільки одне слово, пане Андрію, з вашого дозволу, скажу. Зрозумійте ще одну річ: якщо навіть партія Регіонів обере цей найгірший для Юлі третій варіант: про тюремні канікули: тобто вона поїде за кордон формально засудженою, що для неї є, звичайно, неприйнятним, – тим не менше не дорікайте ні опозиції, ні їй, бо це ваше право: внести цей закон і ваше право його прийняти. Ваша сторона довела до цієї ситуації Україну і вона має вивести із цієї ситуації. Усі сторони мають утримуватися від емоцій і образливих слів. Головне – результат. Я впевнений, що всі варіанти, котрі не принижують Юлію Тимошенко, котрі їй дають можливість бути вільною і здоровою, і в цьому стані дочекатися стовідсотково гарантованого рішення Європейського суду про її невиновність... Я вам це гарантую. Можете записати. Я даю гарантію, що Європейський суд визнає її справу незаконною. І якщо вона це буде чекати не в тюрмі, а у європейській лікарні, то давайте це зробимо. Але ми маємо думати не про Юлю, не про Юру, не про Вітю одного чи іншого. Ми маємо зараз... Чи про кого... будь-кого іншого. Ми маємо думати про 46 мільйонів людей, котрі мають право зайти у європейський дім, де його чекає краще майбутнє. Давайте на цьому і домовимося хоча би на цьому ефірі. А краще – на завтрашньому засіданні Верховної Ради.

Куликов: Дякую Юрію Луценку. А що пропонуватиме Інна Богословська, ми дізнаємося після нетривалої перерви.

(РЕКЛАМА)...


Повний текст випуску від 21.10.2013

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua