Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации
Новий рік   наміри   змінити   ситуація   безнадійна   перспективна   українці.

Хто і з чим в новий 2011 рік?

Леонід Пінчук | 30.12.2010 13:08

-1
Рейтинг
-1


Голосов "за"
1

Голосов "против"
2

Як завжди, ЗМІ подають напередодні нового року безліч повідомлень, хто і з чим, з яким багажем бажає крокувати в новому році. Серед цього розмаїття, зрозуміло, особливу увагу і зацікавленість викликають побажання і наміри українців за національністю., насамперед, ті, які пов'язані з майбутнім рідної нам України...

Як завжди, ЗМІ подають напередодні нового року безліч повідомлень, хто і з чим, з яким багажем бажає крокувати в новому році. Серед цього розмаїття, зрозуміло, особливу увагу і зацікавленість викликають побажання і наміри українців за національністю, насамперед, ті, які пов'язані з майбутнім рідної нам України з огляду на нинішній,як стверджують авторитети, безнадійний стан української справи, справи оздоровлення і консолідації української нації, зупинення подальшого зросійщення і денаціоналізації українців зусиллями самої української громади. Бо сподіватися нам в цій справі, побратими- українці, як показує сумний досвід 19 років незалежності, ні на кого: ні на владу, ні на нинішніх провідників із минулого часу.Публікації ЗМІ на цю тему якраз і є показовими.Зосередимо увагу на тижневику "Слово просвіти", на першій сторінці якого наголошують "Без мови немає нації!" і в якому, треба віддати належне редакції, постійно присутня тема прикрого стану української справи і є пропозиції, яким чином із такого безнадійного стану перейти, бодай, до перспективного.Почнемо з передостаннього в цьому році 51 числа тижневика (www.slovoprosvity.org)

В попередніх числах тижневика дописувачі, небайдужі українці висловилися за увагу до реалізації вимог статті 11 Конституції України про консолідацію і розвиток етнічної самобутності української нації, для чого маємо йти до людей, до українців, долаючи байдужість і безпорадність останніх, допомагаючи в цьому один одному, шукаючи через самоорганізацію української громади на захист своїх контиутійних прав нових, молодих провідників української справи, позбавлених впливу радянщини, не адаптованих Системою того часу.І ось нові наміри, нові думки, що підтверджують попередні і до яких маємо прислухатися в ім'я майбутнього України. Без зайвих коментарів...

Ліна Костенко, представляючи свій роман "Записки українського сумашедшого", щиро говорить, що..."з 1993 року не хотіла брати участі в тому сатанинському спектаклі, бо та незалежність не є справжня-"декоративна незалежність ворушить вусами". Однак, коли усвідомила, чи то пак кожною клітиною своєї душі відчула подих безодні- "докотили Україну до прірви", - сказала собі: " Я ПОВЕРТАЮСЬ". "Незалежність наша, .її не можна втрачати. Я побачила, відверто кажучи, .що ми її втрачяаємо, це моральна катастрофа. І не тільки винуваті вороги. А часто самі українці.І навіть патіріоти.І навіть з вусами". Божевілля українського штибу, на її думку, ще й у тому, що " скільки не боремося, молодь приходить весь час на ще гіршу ситуацію". (сторінка 8)

З Л.Костенко перегукується Сергій Богдан, заслужений лікар України, м.Чернігвів, який пише:"..."Просвіта" бУла першою організацією, яка збурювала національні почуття і дала нам відчути себе українцями. Але разом із тим, політичні події відбувалися таким чином, що лідери, якм ми повірили, повели не туди...багато просвітян зневірилися- і це найбільше турбує.Треба повернути тих людей, ту віру в нашу справу, яка була раніше...треба зробити акцент на нашу молодь. Давно сподіваюся, що нарешті "Просвіта" масово прийде в школи." (стор.4)

Василь Василашко додає:" Треба додати організаційні потуги правлінню "Просвіти", її організаціям у Києві і на місцях" (стор.4)

Микола Кучерепа свою розповідь про успіхи Волинської крайової оргнізації ВУТ "Просвіта" закінчує такими словами:" В області "Просвіта", на жаль, ще не стала масовою організацією.Вона залишається інтелектуальним, інтелігентським осередком, до рішень і пропозицій якого не завжди прислухається влада" (стор.4).А що казати про організації в Криму,на сході і півдні України!

Олексій Шевченко після аналогічної розповіді про роботу Сумської обласної організації "Просвіта", говорить відверто таке:" Якщо влада не розгромить українські організації – ми скоро переможемо." (стор.4) Мабуть,перемога зачекає, бо за повідомленнями ЗМІ ннішня влада не залишає сумнівів у ставленні до українських організацій.

Криком душі є слова Л.Корольової:" У газеті "Слово просвіти" багато вагомих матеріалів на захист української мови, але практичних дій замало...У нас багато осередків, зацікавлених у захисті, збереженні української мови, а дій жодних...Відбуваються неприпустимі речі" (стор.12)

А українець російського походження Геннадій Бурнашов запитує:" Невже в наших депутаів немає національної гідності? Коли вже їх залишать почуття меншовартості?" І додає:" В Україні дві третини населення – українці...невже українці згодні на самознищення,невже погодяться на другу державну мову? Дорогі українці! Будьте пильними! Позбувайтеся ярма байдужості...!" (стор.12)

Залишається лише,щоб ці і інші поради почули ми з Вами, побратими-українці, почули нинішні провіднки української справи, глянули правді в очі і схаменулися, до чого докотилася Україна в результаті того, що вони повели не туди,і відійдуть від справи.На жаль не хочуть, а йдуть і в новий 2011рік з багажем миулих років. Як Д.Павличко, як І.Драч, як П.Мовчан, як М.Жулинський і інші координатори,керівники організацій і партій національно -патріотичного спрямування.

Зокрема, відомий Є Сверстюк і в 21 столітті залякує Сталіним і сталінізмом ("Апокаліптичний символ Сталіна нависає над планетою в хмарах 21 століття"- пише він в газеті "День"), хоч маємо вийти нарешті із обіймів Системи минулого, яка народила Сталіна і сталінізм, яка зберегла себе, поклавши всі провини на Сталіна, і яка сьогодні адаптувала до своїх потреб національно-патріотичні сили, їхніх нинішніx лідерів та диктує їм свої правила гри (О.Романчук,журнал "Універсум"). А в газеті "Наша віра", де Є.Свертюк є головним редактором, в рубриці "громадянська позиція", наводячи слова із Єв. від Йоана 8.32 "пізнайте правду, а правда вас вільними зробить", стверджує те, що,скоріш за все, далеке від правди. Він пише:"Першою особою за два десятиріччя, хто СПРОБУВАВ стати на демократичну і національну платформу, був Віктор Ющенко. Він діяв у силу переконання". І це попри вже загальновідому і сприйняту думку про те. чим обернулося для України президенство В. Ющенка. Згадаймо,бодай, думку Ю.Іллєнка і слова Л.Кравчука, який має досвід президенства, щоб якось сказати, що В.Ющенко своєю незграбністю політика дискредитував все, що тільки можна було дискредитувати, або все, що він встиг дискредитувати за 5 років президенства. " Спроба" не вдалася, з чим погодиться і Є.Сверстюк, а переконання В. Ющенка на думку багатьох, зокрема,Ю.Іллєнка були "національним одягом", в який вирядився він в боротьбі за владу, прикрими спекуляціями на святих для українців речах з огляду на дії В.Ющенка.

За влучним висловом журналіста П.Антоненка після В.Ющенка "ми маємо суспільство небувалої свободи словоговоріння".Сам В.Ющенко продемонстрував неабияні здібності в словоговорінні, в чому почувають себе як риба у воді регіонали на чолі з В.Януковичем, зокрема, і чим яж ніяк не напсував В.Ющенко В.Януковичу, як намагається стверджувати Є.Сверстюк.

Останній не зрозумів чи не хоче зрозуміти, що ті, хто в лютому голосували за "теля" (так Є.Сверстюк охрестив Ю.Тимошенко), ота "уся дрібна звірина, що налякалася вовка!", оті 45 % виборців з гаком в більшості областей України, голосували не за те,щоб "теля" з,їло "вовка", а за те,щоб "вовка", команду В.Януковича з відвертою антиукраїнською програмою, не допустити до влади в Україні, не пустити "вовка" в українську кошару. При цьому ніхто із " дрібної звірини" не закривав очі на щирість українських національних почуттів Ю.Тимошенко, у якої, до речі, В.Ющенко ніколи не був "ворогом" та ще й найбільшим,як стверджує Є.Сверстюк (все було, як відомо, і про що говорив публічно сам В,Ющенко, навпаки). Але "дрібна звірина" усвідомлювала, що на даний час не пустити "вовка" до влади можна лише за підтримки "теля", а не В.Ющенка, хоч дехто і кричав "Буде Ющенко-буде Україна!".

Тепер,коли "вовк" при владі і демонструє правовий "бєспрєдєл" не тільки по відношенню до "теля", Є.Сверстюк як і інші провідники висловлює надію на переродження В.Януковича під впливом неіснуючого спротиву українців, під впливом Заходу і навіть Росії. Таку правду пізнав, як не прикро, Є.Сверстюк, таку має громадянську позицію. На те він має право сам,безперечно, не нав'язуючи все це суспільству з використанням положення головного редактора і відомого дисидента, борця за незалежнгіст ь,за що йому наша шана і низький уклін. ("Наша віра,N12,стор.10.www.nashavira.ukrlife.org)

То з ким і з чим будемо в новому 2011 році, побратими -українці? З Ліною Костенко і з тими, хто не закриває очі на гірку правду, хто з болем попереджує про прірву, куди докотили Україну,і не тільки вороги, а і пат ріоти, хто кличе до дії, до повернення віри перших днів незалежності, хто кличе робити акцент на молодь, хто кличе позбутися ярма байдужості?

Чи і далі будемо крокувати за нинішніми провідниками української справи, які,за словами професора В.Войтенко, були справжніми борцями за незалежність (за що їм шана і низький уклін наш!), але виявилися безпорадними будівничими незалежної УКраїни, які повели не туди, не звільнившися із обіймів Системи, закриваючи очі на стан "епідемічно хворої" української нації і нагальність її оздоровлення?.Чи будемо і далі разом з нинішніми провідниками, будучи адаптованими Системою, вести продиктовану останньою гру в демократію, політичні ігри в боротьбі за владу, боротьбу, де перемога завжди буде за слугами Системи, силами вчорашнього дня, які мають величезний досвід роботи в Системі, досвід маніпулювання громадською думкою, використання правила "поділяй і владарюй"?!

То ж, вітаючи одне одного з Новим роком і Різдвом Христовим, побажаємо, побратими-українці,зробити вірні висновки, від слів перейти до діла, щоб відійти від прірви, змінити ситуацію із безнадійної на перспективну вже в 2011 році, зробивши нашій Україні подарунок до 20-тих роковин незалежності! Якщо ще не пізно, якщо є можлвість, якщо ми ще здатні повернути собі і нації ту віру.










© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua