Найвищий німецький суд у м.Карльсруге, перед яким став виконавець замаху на життя Степана Бандери, визнав політбюро КПСС у Москві головним замовником убивства Провідника ОУН. Суд визнав, що члени політбюро КПСС, убиваючи Бандеру, вчинили злочин проти людяності і грубо порушили міжнародне право. Суд засудив політичний терор Москви в міжнародному масштабі.
Виборена у багатьох битвах, вистраждана багатьма поколіннями синів і дочок, проголошена нарешті в 1991 році державна незалежність України – це результат безсмертного Духа українського народу та героїчних чинів його видатних керівників. У досягненні цієї історичної мети незаперечні заслуги має і Степан Бандера, як видатний ідеолог і талановитий організатор визвольного руху. Він зумів революціонізувати серед народу боротьбу за свободу й підняти її на найвищий рівень геройської пожертви. Бандера вийшов на кін історії, коли наша Батьківщина переживала, здавалося б, безвиглядну перспективу і проходила трагічні випробування у горнилі 2-ої Світової війни та в пеклі московського Гулагу.
Минулого року українська громадськість відзначала 100-річчя з дня народження Степана Бандери й 50-ті роковини його загибелі. Історія життя і діяльності Бандери, представлення очолюваного ним визвольного руху та державотворчої діяльності ОУН й УПА стали широко відомі по всій Україні та за її межами. Це стало можливим завдяки численним публікаціям, дослідженням, документальним виставкам, а також цілою низкою урочистих заходів на всіх рівнях – від найвищого державного до численних міжнародних. Широкий розголос про відзначення ювілейних дат Бандери протягом усього року, а також донесення до відома широкого суспільства історичної правди, досі викривленої і неповної, про визвольні прагнення українців – реально піднесли рівень національної свідомості по всій Україні. Степан Бандера став одним із найвідоміших і найвидатніших українців сучасності.
Постать і діяльність Бандери викликали обурення й гостру реакцію з боку ідеологічних противників незалежності України, в тому й зі столиць сусідніх держав, навіть на форумі Європейського парламенту. Можна припускати, що негативна реакція була оркестрована з єдиного "центру впливу".
Представники нової й непевної, бо слаболегальної, влади в Києві, продовжуючи притаманну їм з 2004 року традицію грубих правопорушень, із першого дня владарювання розпочали широкий ідеологічний наступ проти основ національної ідеї українців. Вони стали заперечувати геноцидну природу штучного Голодомору 1932-33 років проти української нації. Роблять надумані спроби знеславити в очах громадськості героїчний шлях та незаперечні заслуги Провідника ОУН Степана Бандери перед українською нацією. Підступно взялися закріпити за російською мовою неправомірний для неї статус офіційної і переважної, на шкоду і так віками ущемленої української мови, поставивши сторчма головою Європейську хартію мінорітарних і меншинних мов. Розгорнули широкий наступ на МЗС, на освіту, на шкільні підручники, на істориків.
Біло-голубі й червоні політики, разом складаючи політичні барви прапора сусідньої держави, роблять усе нові й загрозливі кроки, які вказують, що влада в Києві вступила у небезпечну фазу поступового вихолощування політичного суверенітету. Це веде прямо до руйнування державної незалежності України. У закордонних поїздках високі представники Києва своїми ідеологічними виступами намагаються знецінити позитивний досі образ України, який сформувався в результаті безкровної та всенародної Помаранчевої революції. Замовчуючи, що саме вони і спричинилися до її вибуху своїми фальсифікаціями, спробами узурпації влади і топтанням по вільному волевиявленню народу.
Хто нині заперечує заслуги Бандери, той політично живиться кривавими наслідками тривалого поневолення українців. Підкорення України наші вороги здійснювали всіма мислимими засобами, включно з геноцидним виморюванням селян, державними утисками мови й культури. У хвилини високого національного підйому Москва завжди застосовувала грубу силу й убивала видатних політиків-самостійників – Головного Отамана Симона Петлюру, творця УВО й ОУН полковника Євгена Коновальця, Головного Командира УПА Романа Шухевича, Провідника ОУН Степана Бандеру.
У тяжкі хвилини життя нації саме борці й духовні подвижники найбільше потрібні нації, вони допомагають віднайти політичний дороговказ, надихають до мужності і вселяють віру у правильність обраного історичного шляху та політичного вибору. Разом із Степаном Бандерою український народ переможе у своїх віковічних прагненнях до свободи, до незалежності, до утвердження національної і людської гідності. Всебічне знання життя, ідей та чинів Бандери допоможуть розгубленому нині суспільству подолати тимчасові проблеми на шляху до побудови національної держави для української людини. У цьому поході уже століттям нам допомагають Покрова Пресвятої Богородиці й Дух наших великих попередників. До них приєднується і невмирущий дух Степана Бандери.
Провід ОУН (б)
