Поиск по сайту:
Найти



Народные блоги

Добавить ленту статей сайта в свой iGoogle
Последние публикации

The Final Countdown/


3
Рейтинг
3


Голосов "за"
6

Голосов "против"
3

Щоб виправдатися у власних очах, ми не раз переконуємо себе в тому, що не можемо досягнути мети; насправді ми не є безсилі, а є безвольні.

 The Final Countdown/
Ми летимо всі разом,

Тому прощаємося.

А можливо, ми повернемося

На Землю, хто знає?

Я думаю, що ніхто не винен,

Що ми полишаємо землю (полишаємо землю)

Чи буде все таким самим?

текст з пісні

Світ не стоїть на місці, він з'їдає кращих, а лишає гірших, він лишає надії і дає її знову, створює релігії а розвінчує їх, як порох. Життя-буття людини, як вранішня роса і кухоль пива одночасно. Ніщо не стоїть на місці. Тільки но ти народився, вже винен цьому світу своє життя. Тільки ти пізнав щастя, вже прийшла черга його віддавати, бо нічого сталого немає в цьому світі. Треба звикати до того, що хтось колись прийде до тебе і скаже: "Ти мені винен своє життя". Але ніколи не віддавай своєї волі, а відповідно і душі. Якщо це станеться, то найлегшою карою для тебе будуть пристрасті людські: ти можеш закінчити життя біля дороги конченим алкашом або померти сколотим створінням або так само перетворитися на пузате цинічне ніщо, яке все життя поспішало лише жерти та хапати, хапати і жерти. Як казак Б. Щоу: там, де немає волі, немає і шляху.

Ми, українці давно загубили свій шлях. Він давно поріс пирієм, а ми намагаємось навчитись ходити чужинськими шляхами. Ми втікли від своєї долі і порпаємось в чагарниках своїх ворогів, торуючи їм шлях до їхнього майбутнього. Ті, хто повинен вести нас, віддали свою волю пристрастям людським і задоволені своїм становищем, їдять мед та насолоджуються буттям, годуючи своє черево та тих, кого повинні вести, пустими словами про прийдешнє майбутнє та людськими пристрастями, що мають меншу вагу, але ще більші наслідки. Ті, кого повинні вести, горе вам. Вино, наче мед, отруїло свідомість і закрило очі та вуха. Розпуста затьмарила дух. Такими легше управляти, легше забрати волю та душу. У таких немає майбутнього. Такі ні на що не здатні. Ні на що. Крім того, щоб цілувати руку свого господаря. За таких умов ті, що повинні вести перетворюються на господарів, а ті, кого повинні вести – на рабів своїх господарів. Це невимовна правда життя.

Коли українець розуміє ці речі, то він намагається обрати інший шлях. Інші країни чекають на нього. Інші світи. Хто чекає там на тебе. Господь цю землю створив для того, щоб ти ту жив. Це твоя земля. Це твої лани та степи. Це твої моря і ріки. Невже виносити нічні горщики та підмивати італійські зади або віддавати за своєю згодою свою жіночу честь на брудних європейських диванах – це мрії та прагнення людини. Ті, що повинні вести подарували вам пристрасті людські, затьмарили вам очі доларами та євро і вислали вас зі своєї землі, щоб ви не заважали їм бути господарями.

Коли ви повернетесь на свою землю, бо помирати завжди хочеться на своїй землі, вона вже не буде такою, як була колись. Вона буде ще багато разів зґвалтована та сплюндрована. Невідомо також, які нації будуть тут пхати та сіяти, плодитись та розмножуватись. Бо це благодатна земля. Кожний чужинець дивлячись на твою землю, сам би хотів би стати господарем на твоїй землі, лише ти чомусь хочеш бути рабом.

Ти не винен в тому, що покинув свою землю. Ти винен в тому, що віддав свою волю і перетворився на раба.

\Щоб виправдатися у власних очах, ми не раз переконуємо себе в тому, що не можемо досягнути мети; насправді ми не є безсилі, а є безвольні. Ларошфуко Франсуа де\

Комментарии









© 2007 - 2020, Народная правда
© 2007, УРА-Интернет – дизайн и программирование

Перепечатка материалов разрешена только со ссылкой на "Народную правду" и указанием автора. Использование фотоматериалов раздела "Фото" — только по согласованию с автором.
"Народная правда" не несет ответственности за содержание материалов, опубликованых авторами.

Техническая поддержка: techsupport@pravda.com.ua